Рішення № 13041384, 17.12.2010, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

№ 2-8915/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2010 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді Попової С.А.,

при секретарі Ченгал О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до ОСОБА_1 про стягнення суми відпускних за невідпрацьований час, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року ПАТ «ММК ім. Ілліча» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених відпускних, посилаючись в обґрунтування вимог на наступні обставини. 31.08.2009р. із відповідачем було припинено трудовий договір за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника. В результаті призведення кінцевого розрахунку із звільненим працівником з"ясувалось, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед підприємством по відпускним і матеріальній допомозі в розмірі 330,15грн., оскільки той не відпрацював повний рік, за який йому надавалась відпустка. Оскільки суми, що належала до виплати звільненому працівнику було недостатньо для погашення цієї заборгованості, позивач, посилаючись на вимоги ст. 127 ч. 2 п. 2 КЗпП України, ст. 22 ч. 1 Закону України «Про відпустки», положення п. 14.1 Колективного договору ВАТ «ММК ім. Ілліча», просить суд у зв"язку з несплатою боргу відповідачем в позасудовому порядку ухвалити рішення про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_1, а також компенсувати понесені судові витрати з оплати судового збору і з ІТЗ.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що діють на підставі довіреностей, підтримали позовні вимоги в повному обсязі і надали пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, не визнаючи пред"явлених позовних вимог, пояснив, що фактично отримав у лютому-березні 2009р. відпустку повною тривалістю, але звільнився 31.08.2009р., тобто до закінчення розрахункового періоду відпустки до 18.11.2009р. Вважає, що помилка в надмірній виплаті відпускних і матеріальної допомоги виникла не з його вини, а відтак, ці кошти, як не зняті своєчасно з розрахункових коштів при звільненні, не мають бути стягнуті з нього зараз за судовим рішенням. Зазначав, що після звільнення у розрахунковому відділі його поінформували про заборгованість, яку він не погасив до сьогодення. Втім, не заперечував розміру обчисленої нарахованої і сплаченої суми відпускних із матеріальної допомогою за невідпрацьовану частину року - в сумі 330,15грн.

Залучена до участі в розгляді справи у якості спеціаліста Ворушиліна О.І. підтвердила порядок розрахунку і наявність виплачених відповідачеві відпускних і матеріальної допомоги, зважаючи на використання ним повної відпустки з 06.02.2009р. по 13.03.2009р. (35календ. днів за розрахунковий період 18.11.2008-18.11.2009р.). Втім, працівник ОСОБА_1 звільнився до настання кінцевого строку розрахунку, у зв"язку з цим виникла заборгованість по відпускним і матеріальній допомозі, обчисленим згідно із Положенням за Колективним договором, із розрахунку 65% від середньомісячної заробітної плати працівника, що виходить у щорічну відпустку. Відповідач не був присутній при призведенні розрахунку і не був при цьому ознайомлений із заборгованістю за перевикористану відпустку, тому розрахунковий конверт приніс в розрахункове бюро кур"єр цеху 12.09.2009р. і тоді ж був призведений кінцевий розрахунок, виведено заборгованість за перевикористану відпустку у сумі 330,15грн. Помилка із нарахуванням ОСОБА_1 допомоги з тимчасової непрацездатності за іншого працівника, що згодом була утримана з його заробітної плати, була усунута підприємством.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, консультації і роз"яснення спеціаліста, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював у ВАТ "ММК ім. Ілліча", правонаступником якого нині є позивач - ПАТ «ММК ім. Ілліча», на посаді стропальника; звільнений з роботи на наказом № 1857 з 31.08.2009р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 5).

Згідно із довідкою-розрахунком за звільненим 31.08.2009р. працівником ОСОБА_1 мається заборгованість у розмірі 330,15грн., що утворилась внаслідок утримання перевикористаної відпустки. Нараховані відпускні за період 06.02.2009р.-13.03.2009р. (за 35 календарних дні) склала 2411,22грн. матеріальна допомога 1324,28грн. Отже, за перевикористану планову відпустку в кількості 7 днів - відпускні становлять 482,25грн., матеріальна допомога 275,95грн. без відрахувань податків і обов"язкових платежів до фондів. Сума боргу, за відрахуванням податків і обов"язкових платежів до ПФ, ФССНВВПЗ, ФССБ складає 330,15грн. (а.с. 6).

Виплачена відповідачеві при виході у відпустку матеріальна допомога у вищевказаному розмірі узгоджується із її розміром, встановленим пунктом 14.1. Положення про порядок виплати матеріальної допомоги при виходу у щорічну відпустку, що є додатком № 27 до Колективного договору підприємства, який встановлює її розмір як 65% середньомісячної заробітної плати працівника (а.с. 7). Даний порядок обчислення не спростовувався сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 127 ч. 2 п. 2 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в тому числі, при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Відповідно до статті 22 ч. 1 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Як встановлено, працівник ОСОБА_1, звільнений з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, 31 серпня 2009 року, тобто до закінчення того року (до 18.11.2009р.), в рахунок якого він вже одержав відпустку повною тривалістю 35 календарних днів, з яких: 24к.д. основна відпустка, 7к.д. - додаткова відпустка, 4к.д. по вислузі років.

Як не оспорюється сторонами, в позасудовому порядку відповідачем не сплачено підприємству заборгованість за невідпрацьовану частину робочого року, попри письмове повідомлення відповідача листом підприємства № 09/2151 від 30.06.2010р. (а.с. 8).

Обґрунтованість і правильність обчислення суми заборгованості перед підприємством, що складається з переплати за невідпрацьовану частину робочого року (за період з 31.08.2009р. по 18.11.2009р. за 2,5 місяці невідпрацьована відпустка 7 днів=35к.д.:12міс.х2,5м.) у розмірі 330,15грн. учинена в судовому засіданні з використанням роз"ясень і консультацій спеціаліста Ворушиліної О.І. і підтверджена розрахунковими документами, пояснювальними записками, довідками-розрахунками, з яких вбачається усунення підприємством помилки з нарахованою відповідачеві допомогою з тимчасової втрати непрацездатності за іншого працівника, утриманням цієї суми в подальшому (а.с. 29-32, 3, 44-49).

В сенсі ст. 136 ч.ч. 2, 3 КЗпП України у випадку незгоди працівника з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за заявою власника або уповноваженого ним органу розглядається в порядку, передбаченому законодавством, в даному випадку - шляхом подання роботодавцем позову до суду.

Відтак, суд, беручи до уваги положення норм вищезазначених актів законодавства, вважає, що підприємство-роботодавець обґрунтовано звернувся до суду із позовом про стягнення суми заборгованості відповідача по відпускним за невідроблені дні відпустки у сумі 330,15грн., і наявність правових підстав для стягнення цієї суми в судовому порядку з ОСОБА_1

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, як підставні і доведені в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати з оплати судового збору в сумі 51грн. і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120грн. (а.с. 1-2).

На підставі ст. 127 ч. 2 п. 2 КЗпП України, ст. 22 ч. 1 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, який проживає: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (юр.адреса: м. Маріуполь-87504, вул. Левченко, 1; р/р № 26007480906000 у Центральному відділенні ПАТ «Донгорбанк» в м. Маріуполі, МФО 334970, ІДН 00191129) суму відпускних за невідпрацьований час у розмірі 330 (триста тридцять) гривень 15 копійок, витрати з оплати судового збору в сумі 51 (п"ятдесят одна) гривні, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 (сто двадцять) гривень, а всього 501 (п"ятьсот одна) гривні 15 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя ____