Постанова № 13025658, 17.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 37/199-10 (н.р. 55/270-09)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Іваненко Е.В.

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

третьої особи –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3855Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.10 у справі № 37/199-10 (н.р. 55/270-09)

за позовом Підприємства "Інваспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району, м. Харків

до 1) ПП "ЗПК", м. Балаклія 2) ТОВ "Орієнтир-плюс", м. Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПП "Дарт", м. Харків

про визнання недійсним договору -

встановила:

Позивач - Підприємство "Інваспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним укладений між 1-м відповідачем –ПП "ЗПК", м. Балаклія та 2-м відповідачем - ТОВ "Орієнтир-плюс", м. Харків договір № 2 від 30.07.2007 р., з посиланням не невідповідність вказаного договору вимогам закону. Крім того, позивач також просив суд здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області (колегія суддів: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Прохоров С.А., Буракова А.М.) від 05.10.2010 р. по справі № 37/199-10 (н. р. 55/270-09) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач не є стороною спірного договору купівлі –продажу, а тому обраний останнім спосіб захисту порушеного права (визнання даного договору недійсним) не призведе до захисту його порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності правочину не поширюються на права позивача та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення не врахував його доводи стосовно того, що ст. ст. 16, 215-236 ЦК України передбачено можливість звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним не тільки сторін, які укладали цей правочин, а й інших зацікавлених осіб.

Разом з тим, позивач також зазначає, що він в даному випадку має заінтересованість у визнанні договору № 2 від 30.07.2007 р. недійсним, оскільки сам договір грубо порушує його права на майно, яке було предметом продажу за цим договором та ін.

Відповідачі та третя особа в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надали.

Неявка представників останніх не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції 11.06.2007 р. між третьою особою та ПФ "Орієнтир", правонаступником якого є 2-й відповідач, укладено договір № 7, відповідно до умов якого третя особа продає, а ПФ "Орієнтир" купує Базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова"; Млин Р6-АВМ-15; Крупоцех МКЦ-7; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш". Склад обладнання вказується в специфікації № 1 до договору, узгодженої сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору. Вартість обладнання складає 1991538 грн.

В специфікації № 1 до договору № 7 сторони визначили найменування товару, кількість, ціну та загальну суму, яка складає 1991538,00 грн.

Вказаний в договорі № 7 товар переданий третьою особою ПФ "Орієнтир" на підставі акту прийому-передачі від 11.06.2007 р.

30.07.2007 р. між Приватною фірмою "Орієнтир" та 1-м відповідачем укладено договір № 2, відповідно до умов якого ПФ "Орієнтир" зобов'язався в строки та на умовах, встановлених цим договором, передати у власність 1-говідповідача товар, а саме: Базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова"; Млин Р6-АВМ-15; Крупоцех МКЦ-7; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", а 1-йвідповідач, в свою чергу, прийняти його та оплатити.

В специфікації № 1 від 30.07.07 р. до договору № 2 від 30.07.07 р. сторони визначили найменування товару, кількість, ціну та загальну суму, яка складає 1991538 грн.

На виконання умов вказаного договору ПФ "Орієнтир" передано 1-му відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 1991538,00 грн., на підставі акту прийому-передачі від 30.07.07 р.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 15/18-08 визнано за приватною фірмою "ЗПК" (код ЄДРОПУ 34114238) право власності на базовий комплект млина Р6-АМВ-50, Млин Р6-АМВ-15, Крупоцех МКЦ-7, Фасовочну машину виробництва фірми "Інтермаш" поставлені в межах виконання договору від 30.07.2007 року № 2. В матеріалах справи відсутні докази скасування даного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 14.07.2008 р. третю особу визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. по справі № Б-19/156-07 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 11.06.2007 р., укладений між третьою особою та ПФ "Орієнтир". Судом при винесенні ухвали від 18.09.2009 р. по справі № Б-19/156-07 встановлено, що третя особа, в порушення умов договору № 7 від 11.06.2007 року, не отримала від ПФ „Орієнтир” грошові кошти від реалізації майна, і невиконання ПФ „Орієнтир” умов згаданого договору (п.3) в частині оплати за передане обладнання від третьої особи, завдає збитків банкруту та кредиторам у справі про банкрутство третьої особи, оскільки банкрут на даний час не має ані майна, ані грошових коштів, що позбавляє його можливості у майбутньому задовольнити вимоги кредиторів повністю або частково в ліквідаційної процедурі. На підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що договір № 7 від 11.06.2007 року підлягає визнанню недійсним. Вказана ухвала суду набрала законної сили.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі про визнання договору № 2 від 30.07.07 р. недійсним.

Як свідчать матеріали справи, при попередньому розгляді даної справи, рішенням господарського суду від 22.02.2010 р. по справі № 55/270-09 позов було задоволено, та, зокрема визнано вказаний договір недійсним.

За поданою 1-м відповідачем апеляційною скаргою, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р., рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 55/270-09 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Проте, за поданою 1-м відповідачем касаційною скаргою, постановою Вищого господарського суду від 04.08.2010 р. по справі № 55/270-09 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 55/270-09 скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з обов’язковості висновків суду касаційної інстанції під час нового розгляду, та зазначив, що позивач не є стороною спірного договору купівлі –продажу, а тому обраний останнім спосіб захисту порушеного права (визнання даного договору недійсним) не призведе до захисту його порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності правочину не поширюються на права позивача та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 1 ГПК України право господарюючих суб’єктів, визначених в даній статті на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як свідчать спірний договір, його було укладено між ПП"ЗПК" та ПП"Орієнтир". При цьому, позивач стороною за даним договором не є.

Предметом продажу за даним договором є майно, яке також не є власністю позивача.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання даного договору недійсним) не призведе до захисту його порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності правочину не поширюються на права позивача. Доводи позивача стосовно того, що вказане майно може набути в зв’язку з тим, що він є кредитором у справі про банкрутство третьої особи є лише припущенням позивача, яке матеріалами справи не підтверджується, в розумінні положень ст. ст. 33-34 ГПК України.

Крім того, нормами чинного законодавства України передбачено, що майно може бути витребувано власником від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦКУкраїни.

Крім того, неврахування зазначених обставин під час первісного розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції стали підставою для скасування судових актів даних судів згідно з постановою Вищого господарського суду від 04.08.2010 р. по справі № 55/270-09.

Ч. 1 ст. 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є законними та обґрунтованими.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.10 р. по справі № 37/199-10 (н.р. 55/270-09) залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 17.12.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Барбашова С.В.