Рішення № 13025487, 23.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

23.12.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                 тел.698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел.678-853

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

23 грудня 2010 року Справа №8/153

За позовом: Станції швидкої медичної допомоги Чернігівської міської ради, вул.Любецька, 26, м. Чернігів, 14021                     

до відповідача: Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, вул. Жабинського, 15, м. Чернігів, 14017

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000

про стягнення 31762грн.50коп. шкоди

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Калініна О.В. –юрисконсульт, довіреність №1 від 04.01.2010р.

від відповідача: Богаєвська І.В. –начальник юридичного відділу, довіреність №24 від 11.01.2010р.

від третьої особи: Косовець О.О. – головний спеціаліст сектору юридично-правового забезпечення, довіреність №1.08/5890 від 31.12.2009р.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача в порядку регресу 31762грн.50коп., сплачених ним як роботодавцем своєму працівнику на відшкодування шкоди, завданої його здоров’ю під час виконання трудових обов’язків з вини працівників відповідача, за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 1994 року з вини працівників відповідача сталася дорожньо – транспортна пригода, в результаті якої громадянину Коржикову П.М., який працював лікарем у позивача, під час виконання ним своїх трудових обов’язків заподіяне тілесне ушкодження, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності та втрати 70% професійної працездатності, яка в подальшому переосвідченню не підлягає. Оскільки на підставі судового рішення щомісячна виплата відшкодування шкоди, завданої здоров’ю Коржикова П.М., здійснювалась позивачем, останнім на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України пред’явлено зворотну вимогу (регрес) до відповідача як винної у заподіянні шкоди особи, у розмірі виплаченого потерпілій особі відшкодування.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” позивач повинен був передати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи Коржикова П.М. для продовження сплати йому страхових виплат. Відмову Фонду прийняти особову справу Коржикова П.М. позивач повинен був оскаржити до спеціальної комісії з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при його робочих органах або до суду. Таким чином, відповідач стверджує, що позивач не скористався своїми правами страхувальника. Крім того, відповідач посилаючись на п.2 ч.2 ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” вказує, що у разі непередання документів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, потерпілі від нещасного випадку на виробництві продовжують отримувати належні їм виплати та соціальні послуги від свого роботодавця. При цьому, кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Однак на даний час позивачем не здійснено жодних заходів по ініціюванню проведення відповідних розрахунків з Фондом. В зв’язку з вищевикладеним, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в письмових поясненнях стверджує, що позовні вимоги є правомірними, посилаючись на те, що оскільки вина відповідача у заподіянні шкоди здоров’ю працівника позивача Коржикова П.М. встановлена судовим рішенням, та в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведенню знову, позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, правомірно на підставі ст.1191 Цивільного кодексу України пред’явив відповідачу, як винній особі, зворотну вимогу у розмірі виплаченого ним потерпілому відшкодування.

Крім того, третя особа, повідомила, що у зв’язку з відсутністю висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності, Фонд в силу закону не може прийняти особову справу Коржикова П.М. та визначити належний потерпілому розмір страхових виплат, які б в цьому випадку при здійсненні страхових виплат позивачем підлягали б зарахуванню в рахунок його сплати внесків на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. На даний час, за твердженням третьої особи, Коржиков П.М. не отримує страхових виплат, передбачених законодавством України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Відповідно до рішення суду Коржиков П.М. отримує передбачене параграфом 2 глави 82 Цивільного кодексу України відшкодування заробітку, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я, що в свою чергу виключає будь-яку можливість зарахування Фондом цих виплат в рахунок сплати позивачем страхових внесків з даного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши та оцінивши надані учасниками судового процесу докази, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.05.2009р. у цивільній справі №2-1413/09 за позовом Коржикова П.М. до Чернігівської міської станції швидкої медичної допомоги, КП „Чернігівводоканал” Чернігівської міської ради про стягнення втраченого заробітку встановлено факт встановлення Коржикову П.М. безстроково ІІ групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва під час праці в Чернігівській міській станції швидкої медичної допомоги та втрати 70% професійної працездатності. Вказаним рішенням зобов’язано Чернігівську міську станцію швидкої медичної допомоги виплачувати Коржикову П.М. по 2117грн.50коп. щомісячно страхового відшкодування починаючи з 01.06.2009 року пожиттєво. Виплати проводити через касу підприємства. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.05.2009р. у цивільній справі №2-1413/09, як вбачається з засвідчувальної відмітки в кінці його тексту, набрало законної сили.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Саме на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.05.2009р. у цивільній справі №2-1413/09 у позивача виник обов’язок пожиттєво щомісячно виплачувати Коржикову П.М. страхове відшкодування у розмірі 2117грн.50коп.

Заперечення відповідача з приводу того, що позивач як страхувальник за загальнообов’язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання щодо своїх найманих працівників мав передати документи Коржикова П.М. до Фонду для сплати потерпілому страхових виплат, або ініціювати проведення з Фондом розрахунків по зарахуванню сплачених потерпілому виплат у рахунок внесків позивача за даним видом державного соціального страхування, не скористався своїм правом, а тому відповідач не зобов’язаний відшкодовувати останньому його витрати, судом не приймається виходячи з наступного.

Як вбачається із ст.6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” суб’єктами страхування від нещасного випадку є застрахована особа (зокрема, працівник), страхувальник (зокрема, роботодавець) та страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За повідомленням третьої особи у Фонду відсутні документи Коржикова П.М., а тому надання матеріального забезпечення та соціальних послуг як потерпілій від нещасного випадку на виробництві особі Фондом не здійснюється, оскільки у позивача відсутній висновок медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати професійної працездатності потерпілим, що у унеможливлює прийняття Фондом його особової справи та подальше здійснення Фондом потерпілому страхових виплат.

До того ж, до матеріалів справи позивачем надано рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2008р. у справі №18/86 за позовом Станції швидкої медичної допомоги Чернігівської міської ради до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, яким у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Фонд прийняти особову справу Коржикова П.М. для продовження надання потерпілому страхових виплат відмовлено.

Як свідчить довідка Господарського суду Чернігівської області №18/86/1647 від 16.05.2008р. вищевказана постанова господарського суду від 04.04.2008р. у справі №18/86 набрала законної сили.

Також суд приймає до уваги, повідомлення третьою особою, що кошти, сплачені позивачем громадянину Коржикову П.М., не зараховані Фондом в рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у зв’язку з відсутністю законних підстав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно щомісячно за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року включно сплачено Коржикову П.М. страхове відшкодування у сумі 2117грн.50коп., в загальній сумі за вказаний період 31762грн.50коп.

Факт виплати позивачем Коржикову П.М. вказаних грошових коштів підтверджується прибутковими касовими ордерами та платіжними відомостями, які містяться в матеріалах справи (копії –а.с.10- 19).

Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2010р. у справі №11/182/27 за позовом Станції швидкої медичної допомоги Чернігівської міської ради (позивач у справі №8/153) до Комунального підприємства „Чернігівводоканал” Чернігівської міської ради (відповідач у справі №8/153) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (третя особа у справі №8/153) про відшкодування шкоди, встановлено, що 25.02.1994р. з вини працівників ДКП „Чернігівводоканал” сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої лікарю Чернігівської міської станції швидкої допомоги Коржикову П.М. під час виконання останнім своїх трудових обов’язків заподіяно тілесне ушкодження, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності та втрати 70% професійної працездатності, яка в подальшому переосвідченню не підлягає.

Як вбачається із довідки Господарського суду Чернігівської області №11/182/27-3202 від 20.12.2010р. вищевказане рішення господарського суду від 12.01.2010р. у справі №11/182/27 набрало законної сили.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні, зокрема, рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що в господарській справі №11/182/27 приймали участь ті самі сторони, а тому факт заподіяння шкоди здоров’ю працівнику позивача Коржикову П.М. з вини працівників відповідача є преюдиціальним, в зв’язку з чим не потребує доведенню знову в межах справи №8/153.

За загальним правилом, встановленим ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено спеціальні випадки, коли обов’язок відшкодування шкоди за певних умов покладається не на того, хто її завдав, а на іншу особу. Зокрема, відповідно до ч.1 вищенаведеної статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Таким чином, оскільки як встановлено вище, шкода здоров’ю працівника позивача заподіяна внаслідок неправомірних дій працівників відповідача під час виконання ними своїх трудових обов’язків, саме відповідач є зобов’язаною стороною в даному деліктному зобов’язанні.

В силу ст.1195 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт відшкодування позивачем Коржикову П.М. шкоди, завданої його здоров’ю, в розмірі 31762грн.50коп., зважаючи на відсутність факту зарахування відділенням Фонду сплачених потерпілому коштів в рахунок сплати страхових внесків позивача на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, він правомірно пред’явив зворотну вимогу (регрес) до відповідача, як до винної у заподіянні шкоди особи, у розмірі виплаченого відшкодування.

Посилання відповідача на не вчинення позивачем всіх необхідних заходів по ініціюванню проведення відповідних розрахунків з Фондом судом до уваги не приймається, оскільки за приписами цивільного законодавства обов’язок винної особи відшкодувати заподіяну шкоду не ставиться в залежність від дотримання особою, якій заподіяно шкоду, процедури вирішення питання про проведення розрахунків з Фондом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись Законами України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 11, 1166, 1172, 1195 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, вул. Жабинського, 15, м. Чернігів (ідентифікаційний код 03358222, п/р №26004192 в АППБ „Аваль” м. Чернігова, МФО 353348) на користь Станції швидкої медичної допомоги Чернігівської міської ради, вул. Любецька, 26, м. Чернігів (ідентифікаційний код 05480708, р/р №35411004004020, МФО 853592) в порядку регресу 31762грн.50коп. шкоди, 317грн.63коп. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                              Суддя                     Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 24 грудня 2010 року.          

          Суддя                     Т.Г.Оленич