Рішення № 13025178, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 57/214-10

вх. № 9871/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - 1-го Гоменюк Р.О. - дов. від 06.12.2010 р., провідний юрисконсульт; Башкатова Л.В. дов. від 30.08.2010 р., провідний бухгалтер;

2 -го позивача - не з'явився; 3-го позивача - не з'явився; прокурор - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Прокуратури Київського району м. Харкова в особі 1. Харківського національного університету ім. Каразіна, м. Харків 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3. Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до Приватного підприємства "Форіст-Схід", м. Харків

про стягнення 124180,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна (перший позивач), регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області (2-й позивач), Міністерства освіти та науки України (3-й позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ПП “Форіст-Схід”про стягнення з відповідача на користь першого позивача заборгованості в сумі 124180,67 грн., а також просить суд віднести на відповідача витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючі свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди № 2572-Н від 15.05.2006 року щодо своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23 листопада 2010 року об 11:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 23 листопада 2010 року та 06 грудня 2010 року, у зв’язку з ненадання сторонами витребуваних судом документів, а також необхідністю належного повідомлення відповідача про час і місце с удового засідання, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 14 грудня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду надав додаткові документи (вх. № 31826), які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання прокурор, представники другого та третього позивачів не з’явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача: м. Харків, майдан Свободи,6 літ. "А-7", офіс 29, саме на цю адресу судом надіслано ухвалу від 06.12.2010 року, а першим позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ПП «Форіст –Схід» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Прокурор, другий та третій позивачі, а також відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 12 липня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми п.4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 березня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі – орендодавець, другий позивач) та ПП «Форіст-Схід” (далі відповідач) укладено Договір оренди № 2572-Н (далі – договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-12,14,15,17-26, 28-35 в літ. «А-7» навчального корпусу Харківського національного університету ім.. Н.В. Каразіна (пам’ятка архітектури), загальною площею 594,7 кв.м за адресою: м. Харків, майдан Свободи,6, що знаходиться на балансі Харківського національного університету ім.. Н.В. Каразіна (балансоутримувач) (далі – перший позивач).

Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 15травня 2006 року.

Відповідно до п.3.3 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50 %;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем (позивачем) - у розмірі 50%.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди укладеною між відповідачем та орендодавцем 18.07.2007 року, розділ 3.1.викладено в наступній редакції: “Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 р. –21590,71 грн. (місяць, рік.). Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком –січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (місяць, рік) (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникає внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 року до моменту набрання чинності додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.

Додатковою угодою № 2 від 09.08.2007 року до договору оренди зменшено площу орендованого майна до 478,9 кв.м.

Додатковою угодою № 3 від 28.01.2010 року до договору оренди зменшено площу орендованого майна та відповідачу передано в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-4,6-10,12,14,15,17-26,28,29,31,32 в літ. «А-7» навчального корпусу Харківського національного університету ім.. Н.В. Каразіна (пам’ятка архітектури), загальною площею 406,00 кв.м.

Пунктами 10.1 договору сторони передбачили, що договір укладено строком на 3 роки, що діє з 15.05.2006 року по 14.05.2009 року включно.

У зв’язку з закінченням строку дії договору 15 травня 2009 року, відповідач повернув орендоване майно, про що свідчить акт приймання-передачі від 15.05.2009 року, підписний зі сторони орендодавця, орендаря та балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.8 Договору № 2449-Н від 22.03.2006р., відповідач зобов'язався укласти в 2-місячний термін з дати підписання Договору оренди договір з балансоутримувачем (позивачем) про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, на компенсацію плати податку на землю та договори з відповідними комунальними службами або з балансоутримувачем на їх послуги, з наданням орендодавцю копії цих Договорів.

На виконання умов п.5.8 Договору оренди, 15 травня 2006 року, між першим позивачем та відповідачем, укладено Договір № 33 на відшкодування орендарем земельного податку та витрат на утримання будівлі, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним відшкодовувати земельний податок, пропорційно долі приміщення, яке знаходиться в оренді, в розмірі 193-57 грн. У разі зміни ставок чи коефіцієнтів земельного податку компенсувати його вартість з урахуванням нових ставок чи коефіцієнтів зі дня введення їх згідно нового розрахунку, наданого баланслутримувачем. Без укладання додаткових угод.

Окрім того, відповідно до п. 2 Договір № 33 на відшкодування орендарем земельного податку та витрат на утримання будівлі відповідач зобов’язався щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним відшкодовувати першому позивачу (балансоутримувачу) витрати на утримання приміщення, а також вивіз твердих відходів.

Орендодавцем (другим позивачем) належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору оренди, першим позивачем належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору № 33 від 15.05.2006 року, проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення та плати по відшкодуванню витрат балансоутримувачу за час дії договору, внаслідок чого, у відповідача, утворилась заборгованість перед першим позивачем в загальній сумі 111589,42 грн., у тому числі орендна плата – 87310,03 грн., земельний податок – 3856,27 грн., витрати на утримання будівлі – 7161,29 грн., вивіз твердих відходів – 253.87 грн., сплата за електроенергію 13008,02 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача (першого позивача) та внесення плати за відшкодування витрат балансоутримувача, внаслідок чого, за період грудень 2008 року – травень 2009 року, виникла заборгованість перед першим позивачем з орендної плати в сумі – 87310,03 грн., з земельного податку – 3856,21 грн., з витрат на утримання будівлі – 7161,29 грн., з вивозу твердих відходів – 253,87 грн., зі сплати за електроенергію - 13008,02 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати та плати по відшкодуванню витрат балансоутримувача за договором оренди 2572-Н від 15.05.2006 року та договору № 33 на відшкодування орендарем земельного податку та витрат на утримання будівлі від 15.05.2006 року .

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 111589,42 грн. заборгованості з орендної плати та з відшкодування витрат балансоутримувача за період грудень 2008 року – травень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору оренди № 2572-Н від 15.05.2006 року сторонами договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п. 3.1 Договору № 33 від 15.05.2006 р. сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За прострочення внесення орендної плати, та відшкодування витрат балансоутримувачу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ перший позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 10.06.2009 року по 10.12.2009 року склала 12591,25 грн.

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договорами № 2573-Н від 15.05.2006 р., № 33 від 15.05.2006 р. зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 12591,25 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

          На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуроращодо стягнення з відповідача на користь першого позивача 124180,67 грн., з яких: 111589,42 грн. заборгованість з орендної плати та з відшкодування витрат балансоутримувача та 12591,25 грн. пеня, обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Форіст-Схід» (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 6, літера А-7, офіс 29, ідентифікаційний код 33118509) на користь Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна (ідентифікаційний код 02071205; адреса: 61077, м. Харків, майдан Свободи,4; р/р 35225002000084 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ) – 124180,67 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Форіст-Схід» (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 6, літера А-7, офіс 29, ідентифікаційний код 33118509) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 1241,81 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «Форіст-Схід» (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 6, літера А-7, офіс 29, ідентифікаційний код 33118509) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2010 року

справа № 57/219-10