Рішення № 13025167, 13.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 67/141-10

вх. № 9590/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Павлов В.І. за дов. від 17.11.10 р.

відповідача - Бородін Т.В. за дов. № 49- юр від 01.11.10 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс Трейд". м. Харків

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 21857,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІМПЕКС-ТРЕЙД» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства «Аквамарин» про стягнення 19686,99 грн. суми основного боргу, інфляційних в сумі 691,18 грн., пені в сумі 1479,36 грн., судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачу на підставі договору поставки від 01.01.2007р., що був укладений між сторонами, було поставлено товар, а відповідач, в порушення умов договору, не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість поставленого товару.

Ухвалою господарського суду харківської області від 02 листопада 2010 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 листопада 2010 року о 10:15 годині.

26.11.2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву (вх. 30315), в якій просить суд долучити до матеріалів справи поданих ним, на виконання ухвали суду від 02.11.2010р.

Надані документи були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

29.11.2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву (вх. 25861), в якій у зв»язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у розмірі 5000,00 грн., зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з ПП «Аквамарин» на користь позивача 14686,99 грн. суми основного боргу, інфляційних в сумі 691,18 грн., пені в сумі 1479,36 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу проти нарахованих штрафних санкцій заперечував.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового вругулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

У судовому засіданні 29.11.2010 року була оголошена перерва до 13.12.2010 року о 10:15 годині.

13.12.2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву (вх. 31660), в якій у зв»язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у розмірі 5000,00 грн., зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з ПП «Аквамарин» на користь позивача 9686,99 грн. суми основного боргу, інфляційних в сумі 691,18 грн., пені в сумі 1479,36 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову, з урахуванням наданих уточнень.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу проти нарахованих штрафних санкцій заперечував.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового вругулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРІМПЕКС-ТРЕЙД» (постачальник) та Приватним підприємством «Аквамарин» (Покупець) був укладений договір поставки про постачання товару ("Договір"), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний постачати товар покупцю, а покупець зобов'язаний його прийняти та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 11.1 Договору загальний строк дії Договору визначається з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, у частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. У відповідності до п. 11.5. Договору, він вважається автоматично пролонгованим на той самий строк, якщо кодна із сторін письмово не заявить про бажання його припинити.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 19686,99 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2009 року – по 01.06.2010 року та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2010 року по 27.10.2010 року скріпленими печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін. (а.с. 13-14)

В порушення п.7.1. договору, відповідно до якого, оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку фактури та/або накладної після отримання товару.

У відповідності до п. 7.2. Договору відповідач має сплатити вартість поставленого позивачем товару протягом 0 календарних днів із дня відвантаження товару, відповідач частково сплатив суму основного боргу в сумі 10000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 9686,99грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року відповідачеві було направлено претензію із вимогою виконання зобов'язання в повному обсязі проте відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив. (а.с. 17)

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом п.2.2.1. Договору передбачено обов`язок відповідача сплачувати поставлені позивачем товари в порядку, визначеному даним договором, та у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 9686,99 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1479,36 грн. та інфляційні в сумі 691,18 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 1479,36 грн., нарахованої станом на 28 жовтня 2010 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1479,36 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних в сумі 691,18 грн. станом на вересень 2010 р., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 691,18 грн. підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю з урахуванням наданих уточнень.

Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, фактична адреса: 61144, м.Харків, вул.Героїв Праці, 15, , п/р 260073486 у ХОД АППБ «Аваль» м.Харкова, МФО 350589, ідентифікаційний код 31634863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІМПЕКС-ТРЕЙД» (61045, м.Харків, пров. О.Яроша, 18, п/р 2600306400199, АКБ «Правекс Банк м.Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 33477931) суму основного боргу в сумі 9686,99 грн., інфляційних в сумі 691,18 грн., пені в сумі 1479,36 грн., державного мита в сумі 218,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі №67/141-10 підписано 15 грудня 2010 року.