Рішення № 13025137, 06.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 64/329-10

вх. № 9536/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Маєвська В.В. дов. б/н від 22.10.2010р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Santan", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 223575,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Santan" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№125 від 22.10.10), в якій просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" 223 575,95грн. заборгованості, яка складається з суми основного боргу, штрафних санкцій, відсотків за користування чужими коштами , 2235,76грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ, посилаючись на те ,що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо оплати товару отриманого відповідачем на підставі договору поставки №69 від 03.04.07.

12.11.10 позивач надав до канцелярії суду пояснення в яких зазначає, що в якості доказу щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є порушення провадження про банкрутство ЗАТ "Техноімпекс", на підтвердження цього надає витяг з газети "Голос України". Також позивач пояснив, що поставка товару здійснювалась в межах укладеного між сторонами договору поставки № 69 від 03.04.2007 року, оскільки укладений між сторонами договір № 69 від 03.04.07р. діяв до 31.03.2008 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем взятих на себе зобов'язань. Також в підтвердження поставки товару в межах укладеного договору позивач посилається на банківські виписки, в яких зазначено призначення платежу договір № 69 від 03.04.2007р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 року було відмовлено у клопотанні позивача щодо заходів забезпечення позову.

Представник позивача за вх.№24745 від 18.11.2010р. через канцелярію господарського суду надав заяву в якій зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 213087,22грн. основного боргу. Враховуючи, що згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог , суд приймає заяву позивачу як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив , про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №69 від 03.04.2007р.

Згідно з умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами п.1.1. договору постачальник (позивач у справі) зобов'язався доставляти і передавати товар, а покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його. Найменування (асортимент),ціна товару вказуються в специфікаціях , які є невід'ємними частинами цього договору.

В п.2.3. договору сторони передбачили, що оплата здійснюється у безготівковому порядку , шляхом перерахування грошових коштів по платіжному дорученню на рахунок постачальника , або шляхом внесення готівкових грошових коштів через установу банку на рахунок постачальника, по мірі реалізації , за фактично проданий товар, кожні сім календарних днів. Фактом оплати вважається зарахування коштів на поточний рахунок продавця .Кошти отримані від покупця зараховуються постачальником у погашення заборгованості, що виникла хронологічно раніше, незалежно від номеру рахунку вказаного покупцем у платіжному дорученні .

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар по видатковим накладним в період з 03.02.2010р.по 30.06.2010р., які містяться в матеріалах справи. Відповідач товар прийняв, частково повернув позивачеві товар на підставі накладних на повернення, та частково розрахувався, враховуючи вищевикладене заборгованість відповідача складає 213087,22грн., що підтверджується актом звірки розрахунків сторін станом на 20.10.2010р. підписаним обома сторонами ( арк. прави № 23).

Оскільки між сторонами не були чітко визначені строки оплати товару, позивачем була пред'явлена претензія №44 від 17.05.2010р. Вищезазначену претензію, слід вважати вимогою на оплату в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 213 087,22грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 256,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства"Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 914, код ЄДРПОУ 31799372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Santan" (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 32677028, р/р 260053016556 в АКБ"Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, ІПН 326770220359) - 213087,22 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2130,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 224,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 09 грудня 2010 року.