Рішення № 13025132, 16.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 38/298-10

вх. № 9929/6-38

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судовогозасідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Стеценко О.Л., дов. № 07 від 22.11.2010 року, відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснабзбут-3", м. Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 30030,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укрснабзбут-3" в позовній заяві просить суд стягнути на його користь з фізичної особипідприємця ОСОБА_2 25959,2 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар, 3090,38 грн. втрат від інфляції, 980,78 грн. процентів. Позов обґрунтовано тим, що між сторонами був укладений договір №17/2502-2009 від 25 лютого 2009 року, згідно з яким позивач зобовязався передати у власність відповідачу цемент у кількості та строки, передбачені цим договором, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цемент на умовах та в порядку, передбачених цим Договором. Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за поставлений цемент, в звязку з чим і виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання 24.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 16.12.2010 р. не зявився. Про час та місце судових засідань відповідачу надсилались ухвали в установленому порядку.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сер. АБ № 335673 від 20.10.2010 р., копія якого залучена до матеріалів справи, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, яке було зазначене позивачем у позовній заяві та за яким спрямовувались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи. Жодних записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації вищевказаний витяг не містить.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в своїх повноважень ним створено належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає можливим, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 лютого 2009 року між сторонами було укладено договір № 17/2502-2009 р., відповідно до п. п. 1.1. п. 1 якого позивач зобовязався передати у власність відповідача цемент, а відповідач сплатити за нього.

Відповідно до п. п. 1.2. п.1 договору найменування, кількість та асортимент товару, що поставляється, зазначається в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно п.п.3.1. п. 3 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах FCA станція відправлення (якщо інше не передбачено положенням (Специфікацією)), в редакції ІНКОТЕРМС-2000 року. Поставка товару здійснюється не пізніше семи календарних днів з моменту надходження оплати за товар на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. п. 3.4. п.3 договору зобовязання позивача з поставки вважаються виконаними в момент передачі товару першому перевізнику (з дати поставки), з цього ж моменту від позивача до відповідача переходить право власності, а також риск випадкової загибелі та/або пошкодження товару.

Згідно п. п. 5.1. п.5 договору ціна товару встановлюється в додатках (специфікаціях) до цього договору, на умовах поставки, передбачених цим договором, та зазначається в рахунку на оплату. Ціна товару включає в себе транспортні витрати, повязані з доставкою товару від вантажовідправника до складу відповідача, зазначеного відповідачем в заявці, які покладаються на відповідача.

Відповідно до п. п. 5.3. п. 5 договору оплата товару та витрат, повязаних з його перевезенням, здійснюється відповідачем не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Відповідно до п. п. 8.1. п.8 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2009 року, але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

25 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем була підписана специфікація №1, якою були узгоджені найменування, ціна, асортимент, строки та умови поставки товару. Строк поставки з 25.02.2009 р. Як зазначено в вказаній специфікації, транспортні витрати, повязані з доставкою товару до станції відправлення до станції призначення не входять у вартість товару та оплачуються відповідачем окремо.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000110 від 25.02.2009 р. позивач поставив відповідачу шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А 400 (навал) у кількості 72,000 т. на суму 36720,00 грн., транспортні витрати склали 1883,52 грн.

Платіжним дорученням № 7 від 27.02.2009 р. відповідач перерахував позивачу 38603,52 грн.

23 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем була підписана специфікація № 2, якою були узгоджені найменування, ціна, асортимент, строки та умови поставки товару. Строк поставки з 23.04.2009р. Як зазначено в цій специфікації, транспортні витрати, повязані з доставкою товару до станції відправлення до станції призначення не входять у вартість товару та оплачуються відповідачем окремо.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0001004 від 12.06.2009р. позивач поставив відповідачу шлакопортландцемент ШПЦ ІІІ/А 400 (навал) у кількості 72,000 т. на суму 41760,00 грн., транспортні витрати склали 1399,2 грн.

Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 17200,00 грн. платіжними дорученнями від 22.06.2009р. № @2PL347165 на суму 3300,00 грн., від 23.06.2009р. №@2PL604674 на суму 3200,00 грн., від 01.07.2009р. №@2PL320548 на суму 1500,00 грн., від 07.07.2009р. №@2PL648991 на суму 6200,00 грн., від 30.10.2009р. №113 на суму 500,00 грн., від 16.06.2010р. №124 на суму 500,00 грн., від 23.07.2010р. №@2PL163554 на суму 1000,00 грн., від 09.09.2010р. №@2PL312187 на суму 1000,00 грн.

Таким чином, позивач у відповідності до умов договору №17/2502-2009 від 25 лютого 2009 року здійснив поставку товару на суму 43159,2 грн., а відповідач в порушення умов договору здійснив оплату на суму 17200,00грн.

27 серпня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу, відповідно до якої вимагає від відповідача погасити заборгованість у сумі 28959,2 грн. у семиденний строк від дати вимоги, тобто до 03 вересня 2009 року.

Листом від 09.09.2009 року відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 29500,00грн. та зобовязався погасити її у найкоротші строки.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 03 вересня 2009 року заборгованість у сумі 28959,2 грн. відповідачем сплачена позивачу не була.

Проте, починаючи з 30.10.2009 р., тобто після отримання претензії вимоги позивача, відповідачем були здійснені платежі на суму 3000,00 грн.

Наведене свідчить, що на дату звернення позивача з позовом до господарського суду у відповідача існує борг у сумі 25959,2 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обовязку.

Враховуючи, що сума боргу у розмірі 25959,2 грн. відповідачем не оспорена, ним не надано доказів добровільної сплати боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25959,2 грн. суд вважає обґрунтованими, таким, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобовязань по сплаті боргу, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3090,38 грн. та 3% річних в сумі 980,78 грн. суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню також.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 300,30 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, передбачені ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, в сумі 236,00 грн., підлягають покладенню на відповідача, через якого виник спір.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 61204, АДРЕСА_1; ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрснабзбут-3” (адреса: 61202, м. Харків, пр. Л. Свободи, № 39, кв. № 398; код в ЄДРПОУ 35071473) 25959 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар, 980 грн. 78 коп. процентів річних, 3090 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 300 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано судом 17.12.2010 р.

Суддя Жельне С.Ч.