Рішення № 13025043, 17.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2010 р.Справа № 4/167-10-5241 За позовом приватного підприємства "ДІОНІС"; до відкритого акціонерного товариства "Комсомолець"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Арцизька районна державна адміністрація

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

Суддя

Представники:

Від позивача: Чорноморченко А.Б. по довіреності;

Від відповідача: -не з'явився;

Від 3-ої особи: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство «Діоніс»звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства «Комсомолець»про визнання договору дійсним та визнання права власності. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 листопада 2001 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач продав, а позивач купив цілісний майновий комплекс, а саме: два вино сховища, цех переробки, цех утилізації, кислотний цех, контора, склад, будівля артезіанської свердловини; будівля сараю, будівля гаражу, будівля котельної, амфори залізобетонні, у кількості 27 (двадцять сім) штук; артезіанська свердловина; бункера, у кількості 6 (шість) штук; житловий будинок (далі –цілісний майновий комплекс). У цей же день сторонами був підписаний акт приймання-передачі, за яким відповідач передав, а позивач прийняв у власність даний цілісний майновий комплекс. Після укладення договору сторонами були виконані всі істотні умови договору, а саме сплачено продавцю встановлену у договорі грошову суму та передано покупцю куплене майно. 29.11.2002 року Виробничо-комерційною фірмою «Бюро технічної інвентаризації»була проведена державна реєстрація даного договору. Виходячи з цього, позивач вважає, зазначений договір купівлі-продажу таким, що не відповідає вимогам чинного цивільного законодавства України, а відтак втраченим для позивача. Враховуючи відсутність у позивача, як власника майна, чинного (відповідного до закону) документа, який засвідчує його право власності на дане нерухоме майно, єдиним, як зазначає позивач, способом захистити своє законне право власності, є звернення до суду із позовною заявою про визнання даного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на дане нерухоме майно.

Відповідач суду відзиву на позовну заяву не надав, але надав клопотання в якому просив суд розглянути справу без його участі.

За наявності клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, справа була розглянута без його представника за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із позовною заявою Приватного підприємства «Діоніс»до Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець про визнання договору дійсним та визнання права власності, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вивчивши матеріали справи та за результатами оцінки доказів, поданих сторонами господарського процесу, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28 листопада 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач продав, а позивач купив цілісний майновий комплекс, а саме: два вино сховища, цех переробки, цех утилізації, кислотний цех, контора, склад, будівля артезіанської свердловини; будівля сараю, будівля гаражу, будівля котельної, амфори залізобетонні, у кількості 27 (двадцять сім) штук; артезіанська свердловина; бункера, у кількості 6 (шість) штук; житловий будинок (далі –цілісний майновий комплекс). Після укладення договору сторонами були виконані всі істотні умови договору, а саме продавцю сплачено встановлену у договорі грошову суму та передано покупцю куплене майно. 29.11.2002 року Виробничо-комерційною фірмою «Бюро технічної інвентаризації»була проведена державна реєстрація даного договору.

Право власності позивача на даний цілісний майновий комплекс зареєстроване у встановленому порядку, підтвердженням чому є відповідний штамп реєстраційного органу про внесення запису у реєстрову книгу за №2-2 від 29.11.2002 року.

Даний договір укладено в період дії Цивільного кодексу УРСР, що згідно до вимог статті 227 кодексу, нотаріального посвідчення потребували лише договори купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

          Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Відповідно до п. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Стаття 328 Цивільного Кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Враховуючи, що передбачені договором купівлі-продажу умови сторонами були виконані позивач вважає, що даний договір має бути визнаним судом дійсним без нотаріального посвідчення.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пункт 7 статті 92 Конституції України констатує, що виключно законами України визначається правовий режим власності в Україні.

Враховуючи той факт, що сторони за даним договором купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить письмовий текст останнього, обома сторонами відбулося повне виконання договору та на протязі усього часу дії договору ні одна сторона не заявляла жодних претензій до іншої сторони щодо невиконання або неналежного виконання умов договору, але у зв’язку із зазначеними вище обставинами, не відбулося його нотаріального посвідчення, з цих підстав, суд вважає, даний договір має бути визнаним дійсним без нотаріального посвідчення та має бути визнано право власності на даний цілісний майновий комплекс за позивачем, у зв’язку із втратою ним документа, який засвідчує його право власності.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства «Діоніс»задовольнити повністю.

2. Визнати договір купівлі-продажу, укладений між приватним підприємством «Діоніс»код 30810494 ( м. Одеса, вул. В.Стуса, 2Б) та відкритим акціонерним товариством «Комсомолець»код 00413133 ( Одеська область, м. Арциз, вул.. Комсомольська, 30) від 28 листопада 2001 року дійсним;

3. Визнати за приватним підприємством «Діоніс»код 30810494 ( м. Одеса, вул. В.Стуса, 2Б) право власності на цілісний майновий комплекс, а саме: два виносховища, цех переробки, цех утилізації, кислотний цех, контора, склад, будівля артезіанської свердловини; будівля сараю, будівля гаражу, будівля котельної, амфори залізобетонні, у кількості 27 (двадцять сім) штук; артезіанська свердловина; бункера, у кількості 6 (шість) штук; житловий будинок, які розташовані на території виноробного заводу у с. Нова Іванівка, Арцизького району Одеської області;

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текс рішення складено 22.12.10р.

Суддя