Рішення № 13025048, 20.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р. Справа № 10/162-10-4507

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 12214,46 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Деанте-Україна» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 12214,46 грн., з яких, 7235 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу від 09.01.2008р. №36/08; 4137 грн. індекс інфляції та 842,46 грн. 3% річних.

При цьому в обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 09.01.2008р. №36/08 позивач поставив відповідачу товар на суму 25295 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ж-00153 від 24.03.2008р. на суму 24183 грн. та видатковою накладною №Ж-00193 від 17.04.2008р. на суму 1112 грн. В свою чергу відповідач частково повернув поставлений позивачем товар на суму 18060 грн., що підтверджується накладною №2 від 18.12.2008р., а залишок боргу за поставлений товар в сумі 7235 грн. відповідач позивачу не сплатив.

У судовому засіданні 29.11.2010р. представник позивача надав суду акт звірки взаєморозрахунків за 01.01.2008-26.11.2010р., згідно з яким, позивач поставив відповідачу товар на суму 25295 грн., а відповідач в свою чергу здійснив часткове повернення поставленого позивачем товару на суму 18060 грн. та часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 2735 грн. і заборгованість відповідача станом на 26.11.2010р. становить 4500 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09.01.2008р. між ТОВ «Деанте-Україна»(продавець, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач продає, а відповідач купує товар наявного асортименту позивача. Загальна сума товару, який передається відповідачу встановлюються в накладних, в яку включається ПДВ. Вартість упаковки, маркування та транспортування за цим договором включається у загальну ціну товару.

Згідно з умовами п.2.1. договору позивач зобовязаний потягом 14 календарних днів з дня підтвердження замовлення передати відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної, а відповідно до умов п.2.3. договору відповідач зобовязаний прийняти товар згідно товарно-транспортної накладної і один підписаний примірник повернути позивачу.

Згідно з умовами п.6.3. договору передача товару оформляється накладною позивача та дорученням від відповідача на отримання матеріальних цінностей. Копію підписаної накладної та оригінал доручення відповідач зобовязаний передати позивачу після отримання товару.

Відповідно до умов п.4.2. договору відповідач зобовязаний здійснити всі розрахунки за отриманий товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару, крім випадків передбачених п.4.3. договору, а саме у п.4.3. договору передбачено, що в разі продажу товару в кредит, відповідач зобовязаний здійснити всі розрахунки за товар протягом 3 днів з дня закінчення товарного кредиту. Строк дії товарного кредиту становить 30 днів з дня отримання товару відповідачем.

Згідно з умовами п.11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р.

Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товару на суму 24183 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ж-00153 від 24.03.2008р. та на суму 1112 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ж-00193 від 17.04.2008р.

В свою чергу відповідач за накладною №2 від 18.12.2008р. повернув позивачу поставлений товар на суму 18060 грн., а залишок боргу за поставлений товар позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7235 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 842,46 грн. та індекс інфляції в сумі 4137 грн.

Під час розгляду справи відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 2735 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, згідно з якими, 29.10.2010р. відповідач перерахував позивачу 1235 грн. та 03.11.2010р. відповідач перерахував позивачу 1500 грн.

Також під час розгляду справи позивач надав до суду акт звірки розрахунків за 01.01.2008-26.11.2010р., згідно з яким, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар станом на 26.11.2010р. становить 4500 грн. При цьому вказаний акт звірки розрахунків на вимогу суду позивач надіслав відповідачу на підписання 06.12.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком органів поштового звязку але відповідач акт звірки розрахунків не підписав, у судові засідання не зявився та жодних заперечень щодо наявності боргу в сумі 4500 грн. до суду не надав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до 1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з вимогами ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В силу вимог ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким, позивач зобовязався передати, а відповідач зобовязався прийняти товар та здійснити всі розрахунки за отриманий товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару, крім випадків передбачених п.4.3. договору, а саме у п.4.3. договору передбачено, що в разі продажу товару в кредит, відповідач зобовязаний здійснити всі розрахунки за товар протягом 3 днів з дня закінчення товарного кредиту. Строк дії товарного кредиту становить 30 днів з дня отримання товару відповідачем.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що товар, який позивач поставив відповідачу 24.03.2008р. на суму 24183 грн. та товар, який позивач поставив відповідачу 17.04.2008р. на суму 1112 грн., не оплачений відповідачем у строки, що встановлені умовами п.4.3. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, зокрема: 27.04.2008р. відповідач зобовязаний розрахуватися за товар, який поставлений відповідачу 24.03.2008р. та 20.05.2008р. відповідач зобовязаний розрахуватися за товар, який поставлений відповідачу 17.04.2008р., а 18.12.2008р. відповідачем здійснено повернення частини поставленого позивачем товару на суму 18060 грн., про що свідчить відповідна накладна №2 від 18.12.2008р.

При цьому господарський суд не звертає уваги на те, що вартість повернутого позивачу товару згідно з накладною №2 від 18.12.2008р. становить 24183 грн., оскільки товар на суму 6123 грн., який перелічений відповідачем у накладній на повернення, взагалі не поставлявся відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними №Ж-00153 від 24.03.2008р. та №Ж-00193 від 17.04.2008р. Окрім того, бухгалтерська довідка позивача від 15.12.2010р. №52 та накладна на повернення від 19.12.2008р. №Ж-00048 свідчить, що позивачем обліковано повернення товару відповідачем на суму 18060 грн.

Таким чином борг відповідача за поставлений позивачем товар становив 7235 грн., а під час розгляду даної справи відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 2734 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, згідно з якими, 29.10.2010р. відповідач перерахував позивачу 1235 грн. та 03.11.2010р. відповідач перерахував позивачу 1500 грн., внаслідок чого сума основного боргу відповідача зменшилася до 4500 грн.

З огляду на вищевстановлені обставини справи господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4500 грн., з огляду на їх обґрунтованість і правомірність та про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2735 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки вказану суму боргу відповідач оплатив позивачу під час розгляду даної справи, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Між тим, розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем і наданий до позову свідчить, що загальна сума 3% річних становить 884,09 грн., в той час як у позові позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 842,46 грн. Поряд з цим перевіривши вказаний розрахунок 3% річних господарським судом встановлено, що нарахування 3% річних з 29.04.2008р. по 20.05.2008р. на суму боргу 24183 грн. та з 21.05.2008р. по 18.12.2008р. на суму боргу 25295 грн., з 19.12.2008р. по 31.12.2008р. на суму боргу 7235 грн., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. на суму боргу 7235 грн. відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача, а нарахування 3% річних з 01.01.2010р. по 31.10.2010р. на суму боргу 7325 грн. не відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача станом на 31.10.2010р., оскільки 29.10.2010р. відповідач оплатив позивачу частину боргу в сумі 1235 грн. і заборгованість відповідача станом на 29.10.2010р. становила 6000 грн.

Отже, 3% річних на суму боргу 7325 грн. нараховуються відповідачу з 01.01.2010р. по 29.10.2010р., що за розрахунком суду становить 177,80 грн.

Таким чином загальний розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 882,30 грн., що перевищує розмір 3% річних, який заявлений до стягнення з відповідача у позові.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що позивач не надав суду відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, наявність якого передбачена вимогами п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в тому розмірі, який заявлений до стягнення з відповідача у позові 842,46 грн.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким, сума нарахованих відповідачу інфляційних становить 4137 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що нарахування індексу інфляції на суму боргу 24183 грн. здійснюється не за квітень травень 2008р., а лише за травень 2008р., оскільки строк оплати цієї суми настав 27.04.2008р., а відповідно до положень, які містяться у листі ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і тому умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період, із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За розрахунком суду індекс інфляції на суму боргу 24183 грн. за травень 2008р. становить 314,38 грн. (24183 грн.х101,3% =24497,38 грн. 24183 грн.=314,38 грн.)

Нарахування індексу інфляції за червень-грудень 2008р. на суму боргу 25295 грн. відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача, але позивачем допущено помилку у розмірі нарахованої суми, яка за розрахунком суду становить 1710,22 грн. (25295 грн. х100,8%х99,5%х99,9%х101,1%х101,7%х101,5%х102,1%=27005,22 грн. 25295 грн.=1710,22грн.).

Також правильним є нарахування інфляції на суму боргу 7235 грн. за січень-серпень 2010р., але позивачем допущено помилку у розмірі нарахованої суми, яка за розрахунком суду становить 314,25 грн. (7235 грн.х101,8%х101,9%х100,9%х99,7%х99,4%х99,6%х99,8%х101,2% =7549,25 грн. 7235 грн. =314,25 грн.)

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції є обґрунтованими і правомірними в розмірі 2338,85 грн. і тому саме в цьому розмірі ці позовні вимоги задовольняються господарським судом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна» задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»(29018, м. Хмельницький, вул. Камянецька, 122, офіс 313, код ЄДРПОУ 31412631) основний борг в сумі 4500 (чотири тисячі пятсот) грн., 3% річних в сумі 842 (вісімсот сорок дві) грн. 46 коп., індекс інфляції в сумі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 103 (сто три) грн. 82 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 200 (двісті) грн. 60 коп.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2735 грн. припинити.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 20 грудня 2010 року.