Постанова № 13025040, 20.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ПОСТАНОВА

про визнання банкрутом

"20" грудня 2010 р. Справа № 21/81-10-5057

За заявою: Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ( надалі Миколаївська МДПІ Одеської області );

до Боржника: Фізичної особи підприємця ( надалі ФОП )ОСОБА_1, Одеська область, Миколаївський район, с. Піщана Петрівка

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

Господарський суд Одеської області у складі:

судді - ЗЕЛЕНОВА Г.М.,

секретаря судового засідання - СУСЛОВА М.В.;

за участю представників сторін:

від Заявника: Солов'ян В.М. представник Балтської МДПІ Одеської області, на підставі довіреності від 24.11.2010 р. за № 8009/С/10-033;

від боржника: не зявився, не зважаючи на те, що був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ: 26.11.2010 р. Заявник, Миколаївської МДПІ Одеської області, звернувся до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ФОП ОСОБА_1 банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобовязання щодо сплати заборгованості по податкам на загальну суму 188719 грн. 98 коп. згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 р. по справі № 2-а-9126/09/1570, після настання встановленого строку їх сплати.

Представник боржника, ФОП ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, відзив на заяву не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. представником Заявника до суду була надано уточнення до заяви про порушення справи про банкрутство ( вх. № 34326 ), в якому Миколаївської МДПІ Одеської області просить змінити суму грошових вимог до боржника - ФОП ОСОБА_1 з 188719 грн. 98 коп. на 244845 грн. 57 коп., у звязку з автоматичним нарахуванням пені по карткам особових рахунків станом на день введення мораторію.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву та наявні матеріали у справі, заслухавши пояснення представника заявника, господарський суд встановив, що:

Пунктом 1 статті 52 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що у разі, якщо громадянин підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи про визнання відсутнього боржника банкрутом за правилами статті 52 Закону (№2343-ХІІ) предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи, факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону (№ 2343-ХІІ).

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону (№2343-ХІІ) субєкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Заява Миколаївської МДПІ Одеської області про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника обґрунтована й підтверджена матеріалами справи, а саме: обліковою карткою платника податку на додану вартість станом на 02.11.2010 р., обліковою карткою платника податку з доходів фізичних осіб станом на 02.11.2010 р., корінцем першої податкової вимоги від 04.11.2008 р. за № 1/470, корінцем другої податкової вимоги від 27.01.2009 р. за № 2/25, корінцем податкового повідомлення-рішення від 10.02.2009 р. за № 0000041700/0, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 р. по справі № 2-а-9126/09/1570 за позовом прокурора Миколаївського району Одеської області в інтересах держави в особі Миколаївської МДПІ до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого суд постановив стягнути з боржника заборгованість на загальну суму у розмірі 188719 грн. 98 коп., виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 р. по справі № 2-а-9126/09/1570, постановою Відділу ДВС Миколаївського районного управління юстиції від 02.04.2010 р. ВП № 18561382 про відкриття виконавчого провадження, постановою Відділу ДВС Миколаївського районного управління юстиції від 11.10.2010 р. ВП № 18561382 про повернення виконавчого документа стягувачу у звязку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення.

Грошові вимоги кредитора у сумі 188719 грн. 98 коп. підтверджуються матеріалами справи, але боржник неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед кредитором щодо сплати податків і зборів, гарантій погашення заборгованості до бюджету після настання встановленого строку їх сплати боржник не надав.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Миколаївської МДПІ Одеської області про збільшення грошових вимог до боржника на суму 56125 грн. 59 коп., господарський суд встановив, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Ініціюючий кредитор надав господарському суду уточнення до заяви про порушення справи про банкрутство ( від 20.12.2010р за вх. № 34326 ), в якому просить змінити суму грошових вимог до боржника - ФОП ОСОБА_1 з 188719 грн. 98 коп. на 244845 грн. 57 коп., обґрунтовуючи свої грошові вимоги тим, що після введення ухвали господарського суду Одеської області від 29.11.2010р. по справі № 21/81-10-5057 автоматично нарахована пеня по карткам особових рахунків.

Картки особових рахунків платника податків, являються внутрішніми документами податкової служби і використовуються у службових цілях та не можуть буди належним доказом заборгованості боржника у справі про банкрутство.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 29 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону (N 2181-III) джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Положення статті 11 Закону (N 2181-III) визначають порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону (N 2181-III) у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

До заяви органу стягнення мають додаватися копії податкової декларації або податкового повідомлення, докази їх вручення (надіслання) платнику податків, документи про продаж активів платника податків, які не входять до складу його цілісного майнового комплексу (розрахункові документи, документи про організацію та проведення торгів, угоди купівлі-продажу тощо), звернення (подання) органу стягнення та відповіді органу виконавчої влади про способи врегулювання податкового боргу (Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 21.08.2001 р. N 02-5/926 „Про порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби”.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.

Крім того, Пунктом 17 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, Судам необхідно враховувати, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. N 77/97-ВР) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Передбачені Законом України від 4 грудня 1990 р. N 509-XII „Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. N 3813-XII) пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування”, не включені.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону (№2343-ХІІ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з довідкою Миколаївської МДПІ Одеської області від 08.12.2010 р. за № 14900/10/10-0022 про останню дату подання боржником податкової звітності, Боржник - ФОП ОСОБА_1 останню податкову звітність надала з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за перший квартал звітного періоду ( декларація про доходи від 15.04.2008 р. за № 2861 ).

З акту обстеження місцезнаходження субєкта господарювання за юридичною адресою від 13.03.2009 р. за № 36, проведеною ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області встановлено, що боржник - ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться, фактичне місцезнаходження не встановлене, що підтверджується довідкою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 17.03.2009 р. за № 12 про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, що також підтверджується актом про неможливість вручення податкової вимоги від 16.02.2009 р. за № 1/2776205428/24-00/1435.

На підставі відповіді виконавчого комітету Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області №138 від 28.05.2010р. гр. ОСОБА_1 прибула з Кіровоградської області Добровеличковського району с. Перчуново, за місцем реєстрації не проживає з дати прописки, тобто з 26.12.2008р.

Відповідно до службової записки Миколаївської МДПІ від 13.12.2010 р. за № 1424/11/29 за боржником ФОП ОСОБА_1 станом на 13.12.2010 р. відкриті рахунки в установах банків відсутні.

Згідно з довідкою Миколаївського РБТІ від 15.02.2010 р. за № 6 за боржником ФОП ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстровано.

У відповідності до довідки відділу Держкомзему у Миколаївському районі Одеської області від 16.04.2009 р. за № 17-17-09/168 за боржником земельні ділянки на території Настасіївської сільської ради не обліковуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону (№2343-ХІІ) від Фізичної особи підприємця до господарського суду не надходила заява про відкладення розгляду справи про банкрутство для проведення громадянином підприємцем розрахунків з кредитором чи укладення мирової угоди.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. представник Заявника , відповідно до п. 2 ст. 52 Закону (№2343-ХІІ) надав згоду (вх. № 34325) на призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича, діючого на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 470456 від 28.05.2010 р.

20.12.2010 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. № 34432) арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича про участь у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 у якості ліквідатора.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а тому суд вважає за необхідне визнати відсутнього боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру ФОП ОСОБА_1

Отже, враховуюче те, що Заявником до заяви про порушення провадження у справі про визнання банкрутом відсутнього боржника надано докази, що свідчать про ознаки відсутнього боржника, а саме: відсутності за місцезнаходженням, не надання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, що являється підставами визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом із застосуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону (№2343-ХІІ).

Керуючись ст.ст. 3-1, 22-26, 29-34, 47-49, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 205, 209-210, 212-213 Господарського кодексу України, ст.ст. 68, 86 ГПК України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати банкрутом відсутнього боржника ОСОБА_1 (67022, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

2. Визнати Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Одеської області (67000, Одеська область, смт. Миколаївка, вул. калініна 55, код ЄДРПОУ 34006377 ) кредитором до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67022, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з грошовими вимогами на загальну суму у розмірі 188719 грн. 98 коп.

- Черговість задоволення грошових вимог кредитора у сумі 140482 грн. 98 коп. четверта черга відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

- Черговість задоволення грошових вимог кредитора у сумі 48 237 грн. 00 коп. пята черга відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

3. Відмовити Миколаївській МДПІ Одеської області у визнанні кредитором до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з грошовими вимогами у сумі 56125 грн. 59 коп.

4. Відкрити ліквідаційну процедуру юридичної особи Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67022, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передбачену ст.ст. 22-26, 29-34, 47-49, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

5. Ліквідатором Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67022, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) призначити арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича, діючого на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 470456 від 28.05.2010 р.

6. Зобовязати ліквідатора провести дії відповідно до ст.ст. 22-26, 29-34, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та, після завершення усіх розрахунків із виявленими кредиторами, надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

7. Ліквідатору надати до суду персональний склад членів ліквідаційної комісії на затвердження.

8. Ліквідатору письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67022, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника в тому числі банківські установи боржника, ДВС, державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати обов'язкових платежів та зборів.

9. Ліквідатору не рідше одного разу на місяць надавати до господарського суду та кредиторам письмову інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури.

10. Зобовязати ліквідатора у процесі ліквідаційної процедури виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства боржника, про що повідомляти суд та правоохоронні органи.

11.Строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вважається таким, що настав.

12.Припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних санкцій) по всім видам заборгованості банкрута.

13.Припинити стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян.

14.Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язанням, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

15.Скасовується арешт, накладений на майно фізичної особи підприємця ОСОБА_1, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такої Фізичної особи підприємця. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном фізичної особи підприємця не допускається.

16.Вимоги та зобов'язання фізичної особи підприємця ОСОБА_1, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являти тільки в межах ліквідаційної процедури.

17.Виконання зобовязань фізичної особи підприємця ОСОБА_1 визнаного банкрутом, здійснювати у випадках і порядку, передбаченому ст.ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

18. Копію постанови надіслати: кредитору, боржнику, ліквідатору Ратушному А.І., відділу з питань банкрутства в Одеській області, державному реєстратору виконавчого комітету Миколаївської районної держаної адміністрації (для внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича, діючого на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 470456 від 28.05.2010 р.), Відділу ДВС Миколаївського районного управління юстиції Одеської області.

Суддя