Рішення № 13024941, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/34115.12.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд""

до1) Закритого акціонерного товариства "Метробуд"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія"

провизнання недійсним договору.

Представники сторін: від позивача Поліщук Т.А. - представник; від відповідачів1) Терещенко О.В. –представник;

2) Олійник О.В.- представник за довір. № 395 від 07.06.2010р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд"" до Закритого акціонерного товариства "Метробуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно –інжинірингова компанія" про визнання недійсним договору від 25.12.2009 № 50 про відступлення права вимоги, що був укладений між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не відповідає ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки укладений без погодження з боржником, хоча умовами договору купівлі –продажу (основного договору, по якому було переведено право вимоги) передбачено протилежне.

Відповідач -1 у судовому засіданні від 15.12.2010року подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, з наступних підстав: Згідно п. 9.2 Договору «Усі зміни до цього Договору набувають чинності лише за умов належного оформлення Сторонами додаткової угоди до цього Договору». Сторонами не було підписано жодної додаткової угоди яка б продовжувала дію данного Договору, а тому відповідно до п. 9.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, тобто на момент подання Позивачем позовної заяви до Господарського суду м. Києва про визнання Договору №46 недійсним, даний Договір припинив свою чинність.

Враховуючи вищезазначене та згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком дії Договору є час, протягом якого Сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки, відповідно до Договору. А так, як Договір припинив свою дію, то Відповідач-1, згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з викладеного випливає, що Відповідач-1 передав право вимоги за Договору № 46 Відповідачу-2 на законних підставах, тому що Договір № 50 про відступлення права вимоги був підписаний уповноваженими представниками сторін 25 грудня 2009 року, тобто майже через рік як припинив дію первісний Договір.

Окрім того, 18 листопада 2010 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 була підписана додаткова угода №1 до Договору № 50 про відступлення права вимоги, де сторони дійшли згоди про внесення змін, та замінили слова та цифри «за Договором № 46 від 13.10.2010 р. між Цедентом та TOB «БКПБ «Цембуд»замінити на: «з правом вимоги коштів сплачених Цедентом на користь TOB «БКПБ ЦЕМБУД»платіжним дорученням № 329 від 12.03.2009 року».

Відповідач –2 у судовому засіданні від 15.12.2010р., подав відзив на позов, згідно якого, просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки, згідно з п. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час договору.

Крім того, зазначив, що п. 9.1 Договору, сторони передбачили строк його дії до 31 грудня 2008 р. Отже, умови договору, встановлені в п. 1.1., 5.1., 5.2. та п. 6.3 мають значення та є обов'язковими для сторін, виключно в рамках терміну дії договору, після спливу якого та за наявності невиконання Повивачем своїх зобов'язань за договором останній має нести відповідальність за таке порушення на загальних підставах відповідно до норм цивільного законодавства. Пункт 9.5. Договору № 46 від 01.10.2008 року втратив свою сили із 01.01.2009 року.

Відповідач -2 до канцелярії суду подав клопотання про зупинення провадження у справі № 56/341 до вирішенні іншої справи № 14/47-13/156, яка розглядається Господарським судом міста Києва, за позовом відповідача -2 до позивача про стягнення 212497,39 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 191206,44 грн. на підставі договору від 25.12.2009 № 50 про відступлення права вимоги.

Суд, розглянувши дане клопотання, прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки розгляду справи про визнання недійсним договору № 50 не перешкоджає розгляд справи № 14/47-13/156 про стягнення заборгованості по договору №50.

Представники позивача та відповідачів клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача-2, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд", як постачальником (позивач) та Закритим акціонерним товариством "Метробуд", як покупцем (відповідач-1) укладено договір № 46, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується передати у власність покупця бетонну продукцію в кількості, асортименті і по цінах згідно додатків, а покупець зобов‘язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 9.5 договору № 46 жодна із сторін не має права передавати третій стороні свої права й обов‘язки за цим Договором без письмового погодження другої сторони.

25.12.2009 між Закритим акціонерним товариством "Метробуд", як цементом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно –інжинірингова компанія", як цесіонарій (відповідач-2) укладено договір № 50 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання наступних обов‘язків: сплатити борг в сумі 191206,44 грн.

Відповідно до п. 1 договору № 50, останній спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, цементом цесіонареві права вимоги, належного цементові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором № 46 від 01.10.2008 між цементом та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд".

Момент переходу права вимоги цедента за договором, визначеного у п. 1 цього договору, до цесіонарія є підписання даного Договору (п. 4 договору № 50).

Згідно з п. 5 Договору № 50 цедент зобов‘язаний в строк 1 місяць з моменту набрання чинності цим договором повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача -2 повідомив позивача про відступлення права вимоги за договором № 50, листом від 25.01.2010 № 44.

Договір № 50 підписаний та скріплений печатками відповідача -1 та відповідача -2.

Позивач не погоджується з договором № 50 та просить його визнати недійсним, оскільки вказаний договір суперечить ст. 516 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

З огляду на те, що позивач та відповідачем -1 в умовах договору № 46 (п. 9.5) погоджено, що жодна із сторін не має права передавати третій стороні свої права й обов‘язки за цим договором без письмового погодження другої сторони, а позивач заперечує проти факту наявності такого погодження, то судом вимагалось від відповідачів надати належні докази наявності письмового погодження позивача на відступлення права вимоги по договору № 46.

Проте, жодним з відповідачів будь -яких доказів в підтвердження факту наявності письмового погодження позивача на відступлення відповідачем -1 своїх прав по договору № 46, до суду не надано.

Крім того, судом відмічається про те, договір про відступлення права вимоги № 50 укладений в простій письмовій формі та підписаний тільки відповідачами, положення про наявність згоди позивача на укладання договору про відступлення права вимоги, в ньому не містяться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин передання кредитором (відповідачем-1) своїх прав іншій особі (відповідачу-2) всупереч умовам первісного договору (договір № 46), за яким боржник (позивач) має цивільні обов'язки, є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги (договір № 50) недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України України.

Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір від 25.12.2009 № 50, укладений між Закритим акціонерним товариством "Метробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код 32961977) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно –інжинірингова компанія" (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кВ. 1, код 32102765).

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Метробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код 32961977 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код 35210922) витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно –інжинірингова компанія" (03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кВ. 1, код 32102765 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код 35210922) витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти