Рішення № 13024940, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/64122.12.10 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аква-2000"

простягнення 17622,67 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

позивача:Калюта С.М.

відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.) звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-2000" (надалі ТОВ "Аква-2000") про стягнення 17622,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору-замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.06.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 16500,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 200,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 768,07 грн. та 3% річних у розмірі 154,60 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.12.2010 р.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. оголошено перерву до 22.12.2010 р. у звязку із необхідністю витребування додаткових доказів.

В судове засідання 22.12.2010 р. позивач зявився, на виконання вимог ухвал суду надав документи, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача в розписці - повідомленні про перерву від 13.12.2010 р.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2010 р. між ФОП ОСОБА_1. (первізник) та ТОВ "Аква-2000" (замовник) було укладено договір-замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі "Договір").

Відповідно до умов Договору перевезення повинно було здійснюватися перевізником за маршрутом Гамбург-Ягодин-Київ, а вартість перевезення становить 9 000,00 грн. по перерахунку та 7 500,00 грн. готівкою.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 25.06.2010 р.

14.07.2010 р. на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про оплату №215 від 14.07.2010 р., рахунок-фактуру №СФ-0000845 від 02.07.2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000851 від 02.07.2010 р. та податкову накладну №835 від 02.07.2010 р.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 500,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору по перевезенню вантажів підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 25.06.2010 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Договорі та становить 9 000,00 грн. по перерахунку та 7 500,00 грн. готівкою, всього 16 500,00 грн.

Твердження представника відповідача в судовому засіданні 13.12.2010 р. про те, що ТОВ "Аква-2000" не укладало даний Договір судом відхиляється з огляду на наступне.

По-перше, договір-замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.06.2010 р. містить печатку ТОВ "Аква-2000" та підпис його представника, а з огляду на правила ділового обороту у відносинах перевезення, укладення договору за допомогою факсимільного звязку є загальновживаною практикою.

По-друге, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 25.06.2010 р. визначено, що отримувачем вантажу по даних накладних (пункт 2) є ТОВ "Аква-2000", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17. Тобто, відповідач отримав вантаж, який перевозився за Договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобовязання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогою про оплату №215 від 14.07.2010 р., що направлена відповідачу 14.07.2010 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, грошове зобовязання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно Договору становить 16500,00 грн., а строк виконання зобовязання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 16 500,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Аква-2000" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1. в частині стягнення з ТОВ "Аква-2000" заборгованості у розмірі 16 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 200,00 грн. за понаднормовий простій (понад 48 годин) на місці розмитнення та розвантаження.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами Договору передбачено, що нормативний час простою під завантаження/замитнення, розмитнення/розвантаження становить 48 + 48 годин; за понаднормовий простій авто штраф 200,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Автомобіль з вантажем прибув на місце розвантаження 25.06.2010 р., проте вантаж було розмитнено та здано відповідачеві лише 02.07.2010 р., що підтверджується відмітками на міжнародних товарно-транспортних накладних CMR від 25.06.2010 р.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за простій автомобіля у розмірі 200,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 768,07 грн. та 3% річних у розмірі 154,60 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 28.07.2010 р. по 18.11.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 768,07 грн. та 3% річних у розмірі 154,60 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 28.07.2010 р. по 18.11.2010 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Аква-2000" на користь ФОП ОСОБА_1. заборгованості у розмірі 16500,00 грн., штрафу у розмірі 200,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 768,07 грн. та 3% річних у розмірі 154,60 грн.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 1500,00 грн. суд відзначає наступне.

18.11.2010 р. між ФОП ОСОБА_1. та ОСОБА_2 було укладено угоду №1811 про надання правової допомоги (надалі "Угода").

Відповідно до п. 1.1 Угоди клієнт доручає адвокату представництво його інтересів як позивача в господарській справі за його позовом до ТОВ "Аква-2000" про стягнення 17622,67 грн. заборгованості в господарському суді міста Києва, а адвокат приймає на себе виконання цього доручення. Пунктом 4 Угоди визначено, що сторони погодили суму гонорару за виконання адвокатом цієї угоди в 1500,00 грн., які клієнт вносить готівкою в день підписання цієї угоди, про що видається квитанція.

Позивач на виконання умов Угоди сплатив адвокату ОСОБА_2 1500,00 грн., що підтверджується квитанцією №1811/10 від 18.11.2010 р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з протоколів судових засідань від 13.12.2010 р. та 22.12.2010 р., адвокат ОСОБА_2. в судових засіданнях участі не брав, доказів надання юридичних послуг під час розгляду справи безпосередньо адвокатом не надано, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем на користь ОСОБА_2. 1 500,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-2000" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17 ; ідентифікаційний код 31024021) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп., штраф у розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 154 (сто пятдесят чотири) грн. 60 коп., державне мито у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 23.12.2010 р.