Рішення № 13024937, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05/68-75-48/62020.12.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»

доМіністерства промислової політики України

провизнання права власності

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:Куласенко В.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»(надалі –ВАТ «Волинь») звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Міністерства промислової політики України (надалі –МППУ) про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв’язку із переобладнанням частин корпусу цеху №2, яке відповідно до свідоцтва №39 від 26.05.1997 р. знаходиться у його власності, звернувся до Волинського обласного бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію переобладнаних частин. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації в задоволенні вказаної заяви було відмовлено у зв’язку із чим позивач просить визнати за ним право власності на переобладнані частини в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.06.2010 р. позовні вимоги ВАТ «Волинь»задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010 р. рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.11.2010 р. справу №05/68-75 передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Згідно резолюції керівництва господарського суду м. Києва справу №05/68-75 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.11.2010 р. справу №05/68-75 прийнято до провадження, присвоєно їй новий №05/68-75-48/620 та призначено до розгляду на 01.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. у зв’язку із неявкою представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 20.12.2010 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2010 р. з’явився, вимоги ухвал суду виконав, проти позову заперечив повністю.

Належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 01.12.2010 р., яка була направлена за адресою: 43000, м. Луцьк, вул. Бойка, 1, яка вказана в позовній заяві. Ухвала суду за вказаною адресою отримана позивачем 06.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №13365796.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Із змісту свідоцтва про право власності на нерухоме майно №39 виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна по Волинській області 26.05.1997р. вбачається, що згідно наказу "Про завершення процесу приватизації в Акціонерному товаристві "Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь" №951 від 21.10.1996 р., плану розміщення акцій, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 11.03.1994 р. та відомості розрахунку будівель, споруд і передавальних приборів регіональне відділення Фонду державного майна України посвідчило, що до складу приватизованого майна входять будівлі і споруди:

1. Адмінкорпус за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

2. Корпус цеху №1 за адресою: м. Луцьк, вул. Медведєва, 13;

3. Корпус цеху №2 за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

4. Корпус закрійного цеху - м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

5. Магазин за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 47;

6. Дублюючий цех за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

7. Підготовчий цех - м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

8. Гуртожиток за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна, 13а;

9. Склад-клуб за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1;

10. Будинки відпочинку –5 штук за адресою: Волинська обл., с. Озеряни;

11. Склад першого цеху –м. Луцьк, вул. Медведєва, 4.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №153 від 22.03.1997 р. ВАТ «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»було видано державний акт на право постійного користування землею відповідно до змісту якого останньому надано в постійне користування 0,6616 гектарів землі.

03.10.1997 р. на підставі акту приймання-передачі майна державного підприємства у власність АТ "Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь" корпус цеху №2, який знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1.

Позивач вказує, що у зв’язку із виробничою необхідністю частину корпусу цеху №2 було переобладнано під офісні частини приміщення №2-1-2-21.

13.04.2010 р. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації на переобладнані офісні приміщення було виготовлено технічний паспорт відповідно до якого загальна площа офісних приміщень становить 207,9 м2.

Із змісту технічного звіту по обстеженню самовільно переобладнаних приміщень та відповідність діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам складеного головним інженером інституту "Волиньагропроект" вбачається, що технічний стан офісу в цілому задовільний. Тріщини в несучих конструкціях не виявлені. Несучі стіни в результаті перепланування не порушені. Капітальний ремонт з перепланування здійснено без порушень будівельних норм і відповідає діючим будівельним санітарним і пожежним нормам.

В листі санітарно –епідеміологічної станції міста Луцька та Луцького району №51/1143 від 12.05.2010 р. вказано, що під час дослідження наданої технічної документації з самочинного переобладнання приміщень санітарні норми та правила не порушено.

ВАТ «Волинь» на підставі вказаних документів звернулось до Волинського обласного бюро технічної інвентаризації з заявою про реєстрацію переобладнаних частин корпусу цеху №2 під офісні приміщення №№2-1-2-21.

Волинське обласне бюро технічної інвентаризації посилаючись на п. 6.1 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»відмовило в реєстрації прав власності на переобладнані частини корпусу цеху №2.

Зважаючи на вищевикладене, ВАТ «Волинь» просить визнати право власності на вищевказане нерухоме майно, посилаючись на те, що воно є його власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, право власності згідно ст. 392 Цивільного кодексу України може бути визнано за особою виключно у випадку невизнання або оспорювання такого права іншою особою.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 15.11.2010 р. та 01.12.2010 р. позивача було зобов’язано надати суду пояснення та докази на підтвердження невизнання та/або оспорювання відповідачем права власності позивача на переобладнані частини корпусу цеху №2 під офісні приміщення №№2-1-2-21, які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1.

Позивачем будь-яких доказів, що підтверджують факт порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає за необхідне застосувати до позивача передбачені пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України заходи з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. справу №05/68-75 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2010 р., викликано представника позивача в судове засідання, визнано його явку обов’язковою, зобов’язано позивача надати суду пояснення та докази на підтвердження невизнання та/або оспорювання відповідачем права власності позивача на переобладнані частини корпусу цеху №2 під офісні приміщення №№2-1-2-21, які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1.

Зазначена ухвала отримана ВАТ «Волинь» 23.11.2010 р. (повідомлення про вручення рекомендованого листа №11803508).

Із протоколу судового засіданні від 01.12.2010 р. вбачається, що позивач вимог ухвали суду не виконав та не надав на вимогу суду витребувані докази –представника в судове засідання не направив, про поважні причини неявки та неподання витребуваних судом доказів не повідомив. У зв’язку із викладеним розгляд справи відкладено до 20.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. позивача повторно зобов’язано виконати вимоги ухвали суду від 15.11.2010 р. та забезпечити явку уповноваженого представника.

В судове засідання 20.12.2010 р. представник позивача не з'явився, витребувані докази не надав, про поважні причини неявки та неподання витребуваних судом доказів не повідомив. Тобто, має місце повторне невиконання вимог ухвал суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України особи зобов’язані з’явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані ними відомості та обставини справи, подати на вимогу суду пояснення в письмовій формі.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, має місце ухиляння позивача від вчинення дій, покладених на нього ухвалами суду, які полягають в наступному:

-          нез'явлення представника позивача в судові засідання від 01.12.2010 р. та 20.12.2010р. без поважних причин/без повідомлення причин;

-          невиконання вимог ухвал суду від 15.11.2010 р. та від 01.12.2010 р. без зазначення причин невиконання (в частині подачі витребуваних доказів).

Частиною 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Суд відзначає, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. позивача було попереджено про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду у відповідності з вимогами п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених позивачем зловживань, суд вважає, що належними, адекватними та співрозмірними заходами реагування на невиконання позивачем вимог ухвал суду (неявка в судові засідання; ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом вказаними ухвалами) є застосування до нього передбачених пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України заходів у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Згідно підпункту 6.4 п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 (із змінами, внесеними згідно з роз'ясненням Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002 р.) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (до складу яких згідно підпункту 6.4 п. 6 вказаного роз'яснення включається державне мито сплачене відповідачем за подачу касаційної скарги (аркуш справи 33 том 1)) покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»відмовити повністю.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»(43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Бойка, 1; ідентифікаційний код 05502568) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок. Видати наказ.

3. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Луцьке виробничо-торгівельне швейне підприємство «Волинь»(43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Бойка, 1; ідентифікаційний код 05502568) на користь Міністерства промислової політики України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 00013942) державне мито за подачу касаційної скарги у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –23.12.2010 р.