Рішення № 13024934, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/65520.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест –3"

доКомунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

простягнення 257 359,48 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Стрижов В.В.

від відповідача:Федотенко О.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест –3" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –"Підприємство") про стягнення 257 359,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору будівельного підряду №172/08-91 від 21.11.2008 р. позивач виконав роботи з капітального ремонту патологоанатомічного корпусу Міської клінічної лікарні №4, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 245 817,00грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 999,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 892,45 грн. та майнової санкції (3% річних) у розмірі 1 646,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.12.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на відсутність бюджетного фінансування.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2008 р. між Товариством (підрядник) та Підприємством (замовник) було укладено договір будівельного підряду на проведення робіт з капітального ремонту №172/08-91 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати роботи з капітального ремонту патологоанатомічного корпусу Міської клінічної лікарні №4 по вул. Солом'янській, 17 в м. Києві (додаткові роботи). Перелік та терміни виконання робіт зазначені в Календарному плані робіт (додаток 3 до договору). Роботи проводяться з матеріалів "Підрядника". Термін виконання робіт: листопад 2008 року –грудень 2008 року.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору сума договору згідно з Протоколом погодження договірної ціни (додаток 1 до договору) та Кошторисом (додаток 4 до договору) складає 251809,00 грн. Договірна ціна є твердою. Джерело фінансування –кошти міського бюджету м.Києва.

Згідно із п.п. 3.3, 3.5 Договору розрахунок за виконані роботи за цим договором здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів після підписання підрядником та замовником акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки вартості виконаних підрядних робіт форми КБ-3 шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані роботи здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Додатками №1, №2, №3 до Договору сторонами погоджено протокол погодження договірної ціни, календарний план робіт та кошторис.

На виконання умов Договору у листопаді 2008 року позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 245 817,40 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 16.12.2008 р. та актом приймання виконаних підрядних робіт №54 за листопад 2008 року від 16.12.2008 р.

26.12.2008 р. та 07.07.2009 р. сторонами було укладено додаткові угоди до Договору №1 та №2 якими внесено зміни до Договору, зокрема, в частині здійснення розрахунків за виконані у 2008 році згідно акту приймання виконаних підрядних робіт №54 за листопад 2008 року роботи на суму 245817,40 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 26.12.2008 р. сторонами викладено п. 2.2 Договору в новій редакції та погоджено, що розрахунки за виконані роботи у 2008 році згідно акту приймання виконаних підрядних робіт №54 за листопад 2008 року роботи ну суму 245817,40 грн. будуть здійснюватися в 2009 році після затвердження річних кошторисних призначень.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 07.07.2009 р. сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи у 2008 році згідно акту приймання виконаних підрядних робіт №54 за листопад 2008 року роботи ну суму 245817,40 грн. будуть здійснюватися в 2009 році після отримання замовником коштів на свій реєстраційних рахунок (КФК 081002 –245817, 40 грн.).

09.07.2009 р. сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого заборгованість відповідача за виконані згідно Договору роботи становить 245817,40грн.

Претензією №98 від 15.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за виконані згідно Договору роботи у розмірі 245 817,40 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 245 817,40 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акт приймання виконаних підрядних робіт, акт звірки взаєморозрахунків) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором на загальну суму 245 817,40 грн.

Вказані акти містять підписи повноважного представника та відтиск печатки відповідача.

Доказів зволікання чи несвоєчасного виконання робіт, а також виявлення недоліків виконаних робіт, з якими положення Договору передбачають можливість затримання розрахунків відповідачем не надано, а зміст акту приймання виконаних підрядних робіт свідчить про прийняття робіт у визначені Договором строки та без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положення п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 07.07.2009 р.) передбачають здійснення розрахунків за виконані позивачем згідно акту приймання виконаних робіт в сумі 245817,40 грн. роботи у 2009 році після отримання замовником коштів на свій реєстраційний рахунок (КФК 081002).

Тобто, сторони передбачили умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за виконані роботи пов’язано з надходженням коштів.

При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Суд відзначає, що Договір не містить посилання на подію, з настанням якої зобов’язання з оплати виконаних робіт підлягає виконанню.

Так, подією відповідач вважає надходження коштів.

Однак, відповідачем безпідставно ототожнюються поняття "подія" та "дія".

Подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично Договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за виконані роботи пов’язано з надходженням коштів, щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому обсязі.

Таким чином, Договір не містить визначення строку виконання грошового зобов’язання в порядку ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічна обставина, яка за приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доведенню, встановлена в рішенні господарського суду міста Києва від 26.03.2010 р. у справі №22/28.

Вказане рішення не є підставою для застосування положень ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинення провадження у справі, оскільки ним в задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги в даній справі обґрунтовані наявністю претензії щодо сплати заборгованості.

Претензією №98 від 15.09.2010 р., яка отримана відповідачем 16.09.2010 р., що підтверджується заявою представника відповідача від 20.12.2010 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за виконані згідно Договору роботи у розмірі 245 817,40 грн.

За таких обставин, грошове зобов’язання відповідача по оплаті виконаних позивачем за Договором робіт мало бути виконано до 23.09.2010 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 245 817,40 грн. на підставі Договору за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 245817,40грн. є обґрунтованими та задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 892,45 грн., нарахованих у період прострочення з вересня по жовтень 2010року, пені у розмірі 6999,65грн. та майнової санкції (3% річних) у розмірі 1 646,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 23.09.2010р. по 29.11.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 24.09.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення майнової санкції (3% річних) враховуючи встановлений судом день (24.09.2010 р.) з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання по оплаті виконаних робіт по визначений позивачем останній день нарахування майнової санкції (3% річних) (29.11.2010 р.).

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи встановлений судом момент з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання (у вересні 2010 року не нараховуються, оскільки прострочення тримало менше 15 днів місяця).

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та майнової санкції (3% річних), що підлягають стягненню з відповідача, становить 1 229,09грн. та 1 353,68 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат та майнової санкції (3% річних) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6999,65грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач, як підставу стягнення пені, посилається на п. 6.2 Договору.

Із змісту п. 6.2 Договору вбачається, що у випадку порушення терміну оплати виконаних і прийнятих робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за виключенням настання обставин, передбачених п. 3.4 Договору.

Тобто, сторонами в умовах Договору погоджено відповідальність відповідача у вигляді пені за невиконання своїх грошових зобов’язань та встановлено обмеження стосовно її застосування, а саме: у випадку затримки бюджетного фінансування.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується затримка бюджетного фінансування, що незалежно від встановленого судом настання строку виконання грошового зобов’язання свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 247 046,49 грн. та майнової санкції (3% річних) у розмірі 1 353,68грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест –3" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 40; ідентифікаційний код 33239981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест –3" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; ідентифікаційний код 31779623) суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 247 046 (двісті сорок сім тисяч сорок шість) грн. 49 коп., майнову санкцію (3% річних) у розмірі 1 353 (одна тисяча триста п’ятдесят три) грн. 68коп., державне мито у розмірі 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 79 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –22.12.2010 р.