Рішення № 13024933, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/61415.12.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Одеської обласної дирекції

доВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

третя особа1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

простягнення 8997,93 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не зявився

від відповідача:Бартосевич Б.В.

третя особа 1:не зявився

третя особа 2:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ «НАСК «Оранта») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(надалі ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») про стягнення 8997,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №2008/30/1799 від 24.12.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - автомобіля «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, є ОСОБА_1. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП застрахована ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/4451267), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ізотову Олену Віталіївну, розгляд справи призначено на 29.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2010 р. у звязку із неявкою представників позивача та третьої особи та залученням до участі у справі в якості третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, розгляд справи відкладено до 15.12.2010 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.12.2010 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 15.12.2010 р. представник відповідача з'явився, позовні вимоги визнав частково у розмірі 7904,62 грн.

Треті особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявились, вимог ухвал суду від 12.11.2010 р. та 29.11.2010 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження позивача за адресою: 01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75 на яку було відправлено ухвали суду від 12.11.2010 р. та 29.11.2010 р. підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №216031. За вказано адресою ухвала суду від 29.11.2010 р. була отримана позивачем 02.12.2010 р.

Також судом було додатково відправлено ухвали суду на адресу позивача: 65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9-А.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008 р. між ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Жовтневого відділення Одеської обласної дирекції та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №2008/30/1799.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у 1.2 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні явища; пожежа; незаконне заволодіння.

11.10.2009 р. близько 20 год. 00 хв. по вул. Водопровідній в м. Одеса було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «HYUNDAI TUCSON»та автомобіля «ЗАЗ 110557», а саме: ОСОБА_2., керуючи автомобілем «ЗАЗ 110557»не врахувавши дорожньої обстановки, не обравши безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

12.10.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог Правил дорожнього руху України внаслідок чого остіннього притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2009 р.

Згідно наряд-замовлення (акту виконаних робіт) №РС-10593 від 06.11.2009 р. наданого Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Одеса»вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 9707,31 грн.

06.11.2009 р. страхувальником за надані послуги з ремонту автомобіля було сплачено грошові кошти у розмірі 9707,31 грн., що підтверджується квитанцією №58110000092821257524999.

Відповідно до звіту №9/2994 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 02.12.2009 р. аварійним комісаром Центру врегулювання збитків ООД «НАСК «Оранта»ОСОБА_5. вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування коефіцієнта фізичного зносу в результаті його пошкодження при ДТП складає 7904,62 грн.

На підставі страхового акту №9/2994 ВАТ «НАСК «Оранта», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу №2008/30/1799 від 24.12.2008р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 8997,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6440 від 15.12.2009 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ «НАСК «Оранта»перейшло в межах суми 8997,93грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.11.2005 р.) вбачається, що транспортний засіб автомобіль «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «HYUNDAI TUCSON», належить ОСОБА_1, та знаходився під керуванням ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2, який керував транспортним засобом встановлена у судовому порядку.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП автомобіль «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився у власності ОСОБА_1., а тому шкода заподіяна внаслідок експлуатації ОСОБА_2. автомобіля «ЗАЗ 110557»відшкодовується ОСОБА_1., як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1., як власника автомобіля «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»згідно із полісом №ВВ/4451267.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/4451267) винесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 23.11.2008 р. (0:00) по 22.11.2009 р.

Відповідно до п.4 полісу №ВВ/4451267 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1., судом встановлено, що ОСОБА_2. користувався транспортним засобом на законній підставі (довіреність від 15.08.2009 р.), доказів на спростування вказаного висновку сторонами не надано, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2., належного ОСОБА_1. автомобіля «ЗАЗ 110557», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ВАТ «УСК «Дженералі Гарант».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/4451267) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 500,00 грн., франшиза нуль (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 7904,62 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 8997,93грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач заявою №12-03/657 від 22.03.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка отримана відповідачем 08.04.2010 р., звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8997,93 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВВ/4451267 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7904,62 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1093,24грн. необхідно відмовити, оскільки розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема, приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: вартістю відновлювального ремонту згідно звіту експерта (аварійного комісара), а не фактичним розміром заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Одеської обласної дирекції задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Одеської обласної дирекції (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9-А; ідентифікаційний код 02311342) суму страхового відшкодування у розмірі 7 904 (сім тисяч девятсот чотири) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 89 (вісімдесят девять) грн. 61коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 207 (двісті сім) грн. 32 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 20.12.2010 р.