Рішення № 13024935, 15.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/61115.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця –2000"

простягнення 14 809,58 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Циганенко О.С.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" (надалі –ТОВ "Савсервіс-мова") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця –2000" (надалі –ТОВ "Хортиця –2000") про стягнення 14 809,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №23/12623 від 01.01.2010 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 676,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 480,04 грн., 3% у розмірі 92,05 грн. та індексу інфляції у розмірі 560,75 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. розгляд справи відкладено до 15.12.2010 р. у зв’язку із неявкою відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з’явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №7553841 від 15.11.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між ТОВ "Савсервіс-мова" (продавець) та ТОВ "Хортиця –2000" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №23/12623 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Згідно п. 5.1 Договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2 Додатку №1 до Договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 45 календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 13 676,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №43178720 від 12.06.2010 р. та №43406613 від 24.06.2010 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 676,74 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору за видатковими накладними на суму 13 676,74 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 2 Додатку №1 до Договору, відповідач був зобов’язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 45 календарних днів з дати приймання-передачі товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 13 676,74 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2010 р. по 25.11.2010 р. вбачається, що з моменту порушення провадження у справі (08.11.2010 р.) відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти, проте вказані кошти зараховані в оплату вартості іншого товару, що був поставлений відповідно до Договору, що підтверджується в тому числі тотожністю сплачених сум сумам накладних та призначенням платежу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 13 676,74 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Хортиця –2000" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Савсервіс-мова" про стягнення з ТОВ "Хортиця –2000" заборгованості у розмірі 13 676,74 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 480,04 грн., 3% у розмірі 92,05 грн. та індексу інфляції у розмірі 560,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання за поставлений товар згідно накладної №43178720 від 12.06.2010 р. є 27.07.2010 р. та згідно накладної №43406613 від 24.06.2010 р. є 09.08.2010 р. (45-й день припадає на 08.08.2010 р. –неділю, а тому переноситься на 09.08.2010 р.), а тому суд здійснює розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції виходячи з встановленого дня з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, тобто з 28.07.2010 р. та 10.08.2010 р.

Відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 28.07.2010 р. та 10.08.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, враховуючи суму заборгованості, яка існувала на момент прострочення, розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, складає 474,11 грн. та 91,01 грн. відповідно. Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 560,75 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Савсервіс-мова" на користь ТОВ "Савсервіс-мова" заборгованості у розмірі 13 676,74 грн., пеню у розмірі 474,11 грн., 3% річних у розмірі 91,01 грн. та індекс інфляції у розмірі 560,75 грн. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 5,93 грн. та 3% річних у розмірі 1,04 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця –2000" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця –2000" (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 1; ідентифікаційний код 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" (03115, м. Київ, вул. М.Краснова, 27; ідентифікаційний код 30776789) основний борг у розмірі 13 676 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 74 коп., пеню у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 91 (дев’яносто одна) грн. 01 коп., індекс інфляції у розмірі 560 (п’ятсот шістдесят) грн. 75 коп., державне мито у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 89 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –21.12.2010 р.