Постанова № 13023041, 21.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року Справа № 3/220-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., судді Бабакової Л.М., судді Здоровко Л.М.

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Євдан В.С. (за дов. № 126 від 10.12.2010 р.),

відповідача –Пономарьов І.О. (за дов. ВРА № 027488 від 09.08.2010 р.)

3-ї особи –Волинська О.О. (директор особисто ріш. засновників № 13 від 01.11.2004 р. про призначення на посаду),

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 4172 С/2) відповідача на рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2010 р. у справі №3/220-09,

за позовом Фермерського господарства «Є.В.С.»(код ЄДРПОУ 31292996), с. Василівка, Лебединського району, Сумської обл.,

до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 11 філії «Слобожанське РУ»АТ Банк «Фінанси та Кредит», м. Суми (код 06717756),

3-тя особа - Виробничо-комерційне приватне підприємство «Лекір-Інвест», м. Лебедін, Сумської обл. (код ЄДРПОУ 30914705)

про внесення змін в кредитний договір,-

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство «Є.В.С.»звернулось до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило суд зобов’язати відповідача внести зміни в кредитний договір № 01/11-01-08 від 18.01.2008 р. шляхом укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на 365 днів; стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.10.2009 р. у справі № 3/220-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 р., відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. у справі № 3/220-09 рішення господарського суду Сумської області від 14.10.2009 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 р. скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Сумської області. Судова колегія Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано не взято до уваги Прикінцеві положення Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду господарським судом Сумської області 20.10.2010 р. прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені. Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 11 філії «Слобожанське регіональне управління»внести зміни в кредитний договір № 01/11-01-08 від 18.01.2008 р., укладений між Фермерським господарством «Є.В.С.»та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 11 філії «Слобожанське регіональне управління»шляхом укладення додаткової угоди про пролонгацію вказаного кредитного договору на 365 днів до 15.01.2010р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2010 р., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказував на те, що господарським судом не застосовано Рішення Конституційного Суду України від 24.11.2009 р., яким визнано таким, що не відповідає Конституції України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»від 04.02.2009 р.№ 922. Також на те, що банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій. Крім того, апелянт вказує, що господарським судом не вирішено питання щодо забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вважає рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2010 р. по справі № 3/220-09 законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, Виробничо-комерційне приватне підприємство «Лекір-Інвест», надала відзив на апеляційну скаргу, в якому в повному обсязі погоджується та підтримує позицію позивача, викладену у його відзиві, і також просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2010 р. без змін, як таке, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та обставинами справи, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта (відповідача) підтримав вимоги апеляційної скарги, а представники позивача та третьої особи заперечували проти неї.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 08.01.2008 р. між відповідачем, ВАТ "Банк Фінанси та кредит", та позивачем, ФГ "Є.В.С.", укладено договір відновлювальної кредитної лінії №01/11-01-08, згідно з яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію на загальну суму 500 000,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути отримані кошти згідно графіку та строком користування до 17.01.2010 р.

Сторонами укладено додаткову угоду від 22.04.2008 р. №1 до договору відновлювальної кредитної лінії від 18.01.2008 р. №01/11-01-08, згідно якої було підвищено відсоткову ставку до 17,0% річних та визначено кінцевий строк погашення кредиту до 15.01.2009 р., а також змінено графік зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії. 21.10.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору відновлювальної кредитної лінії від 18.01.2008 р. № 01/11-01-08, згідно якої підвищено відсоткову ставку до 23,0% річних.

З метою забезпечення кредитного зобов’язання за вищевказаним кредитним договором між ВАТ "Банк Фінанси та кредит" (відповідачем) та третьою особою, Виробничо-комерційним приватним підприємством «Лекір-Інвест», укладено іпотечний договір. За умовами якого третя особа, іпотекодавець, надала відповідачу. іпотекодержателю, майно, в якості забезпечення повернення кредиту, отриманого позивачем. Тобто третя особа стала майновим поручителем позивача перед банком.

Через складну економічну ситуацію підприємство за своїми економічними показниками і розрахунками дійшло висновку, що з поверненням кредиту будуть проблеми і звернулось до відповідача з пропозицією пролонгувати договір. В обґрунтування позивач вказував, що ціни на сільського сільськогосподарську продукцію впали, тому він хотів би реалізувати свою продукцію у наступному році і тоді розрахуватися з банком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив пролонгувати дію договору до 16.01.2010 р. Останній лист від 02.04.2009 р. № 16 (т.1 а.с. 23). Однак відповідач пропозиції про пролонгацію договору не задовольнив.

Ст. 188 ГК України встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Згідно з яким, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За таких обставин позивач, не отримавши згоди від відповідача на свою пропозицію пролонгувати дію договору, цілком правомірно звернувся до господарського суду для вирішення спору.

У зв'язку з кризовими явищами в світовій економіці та економіці України 31.10.2008 р. був прийнятий Закон України № 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в який 25.12.2008 р. і 04.02.2009 р. вносились відповідні зміни. Саме п. 11 перехідних положень цього Закону регулює відносини, щодо провадження строку дії кредитних договорів, укладених з сільськогосподарськими товаровиробниками. Згідно з п.11.3 Банк, який має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників-сільськогосподарських товаровиробників, але не звертався до Національного банку України за отриманням рефінансування, зобов'язаний запропонувати таким позичальникам внести зміни до кредитного договору (укласти додатковий договір) на умовах пролонгації, визначених цим пунктом. Наявність таких змін (додаткових договорів) є підставою для надання такому банку відповідного рефінансування від Національного банку України.

Тобто існує пряма вказівка закону щодо обов’язку банку запропонувати позичальникам – сільськогосподарським товаровиробникам, які мають заборгованість за кредитом.

Для цілей цього пункту сільськогосподарським товаровиробником вважається особа, визначена у статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ст. 8-1 ЗУ "Про податок на додану вартість", що підтверджується довідкою Сумської міжрайонної ДПІ від 25.02.2009 р. (т.1 а.с. 46).

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 24.11.2009 р. безпідставним та необґрунтованим, оскільки в ньому визнано неконституційним Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу" від 4 лютого 2009 р. N 922-VI. Закон України № 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є діючим та правомірно застосований господарським судом першої інстанції.

Відповідно до п. п. 1.3,4 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затверджене постановою Національного банку України № 279 від 06.07.2000 р., визначено право банків самостійно визначати рівень ризику кредитних операцій, оцінювати фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства, а також самостійно встановлювати критерії оцінки фінансового стану позичальника внутрішніми положеннями банків щодо проведення активних операцій кредитних та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника контрагента банку з урахуванням вимог цього Положення.

Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надані для юридичних осіб, крім банків, - не рідше ніж один раз на три місяці. Банк перевіряє кредитоспроможність позичальника, заборгованість за кредитом якого включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, за власною методикою.

Згідно п. 1,5 вказаного Положення за результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна»чи «безнадійна».

Пунктом 2 Положення «стандартні»кредитні операції визначено як операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику, а «субстандартні»кредитні операції –як операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватися і становить 20 % чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, він не здійснив аналізу та оцінки фінансового стану позивача.

Згідно п. 5.1 Положення № 279 оцінку стану обслуговування боргу банки зобов’язані здійснювати щомісяця: за станом погашення позичальником/контрагентом –юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом ( у т.ч. за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є «добрим», «слабким»або «незадовільним».

Відповідно до перелічених у главах 4 і 5 Положення № 279 критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорії кредитної операції.

Необґрунтованим та безпідставним є посилання відповідача на те, що господарським судом не вирішено питання щодо забезпечення по кредитному договору. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з метою повернення кредиту, виданого за кредитним договором № 01/11-01-08 від 18.01.2008 р., укладеного з ФГ «Є.В.С.», а також процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки за цим договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеним договором відповідачем, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі відділення № 11 філії «Слобожанське РУ»АТ Банк «Фінанси та Кредит», було укладено іпотечний договір № 011/11/0108 з третьою особою, Виробничо-комерційним приватним підприємством «Лекір-Інвест»( т.1 а.с.61-68). Тобто кредитні зобов’язання забезпечені заставою.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у фермерського господарства «Є.В.С.», як сільськогосподарського підприємства є законодавчо встановлене право на пролонгацію кредитного договору. Таким чином, виходячи із змісту вищевказаних правових норм, правовідносин, що склалися між сторонами, класифікації отриманого позивачем кредиту, відповідач зобов’язаний був здійснити пролонгацію кредитного договору на 365 днів, тобто до 15 січня 2010 р.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2010 р. по справі № 3/220-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.