Постанова № 13023033, 20.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 27/97

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (Фізичної особи - підприємця), Шостакова С.М. (дов. № б/н від 18.01.2008р.)

відповідача - Моценка О.В. (дов. № б/н від 13.07.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", м. Пирятин, Полтавська область (вх. № 3396 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010р. у справі № 27/97

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", м. Пирятин, Полтавська область

про стягнення 189 794,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ПАТ "Пирятинський сирзавод", матеріальні збитки в сумі 179794 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., державне мито за подачу позову в сумі 1897 грн. 94 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. по справі № 27/97 (суддя Солодюк О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Пирятинський сирзавод" на користь ФОП ОСОБА_1 170 000,00 грн. матеріальних збитків, 1 700,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 211,39 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач, ПАТ "Пирятинський сирзавод", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 року по справі № 27/97 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ПАТ "Пирятинський сирзавод" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На вимогу ухвали суду від 16.11.2010р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання від 07.12.2010р. (вх. № 10705) про залучення до матеріалів справи: 1) копії ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2009р., якою позовну заяву гр. ОСОБА_1. до Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", третя особа - ОСОБА_2. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - залишено без розгляду; 2) копії заяви про перегляд заочного рішення від 19.06.2009р.; 3) пояснень на відзив на апеляційну скаргу, до якого додано копію постанови Лубенського міжрайонного прокурора про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та направлення матеріалів для проведення додаткової перевірки від 12.11.2010р.

В судовому засіданні 14.12.2010р. позивачем заявлено клопотання, в якому останній просив суд залучити до матеріалів справи копію постанови від 25.11.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи та лист старшого слідчого в ОВС відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Полтавській області від 26.11.2010р. № 13319.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів встановила наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 22 грудня 2007 року близько 13 години 20 хвилин, по автошляху Київ-Харків, в напрямку м. Харків рухався автомобіль R124», реєстраційний номер АЕ 00-16 АЕ з напівпричепом », реєстраційний номер АЕ 27-91 XX під керуванням водія ОСОБА_2 який проїжджаючи 172 км. + 660 м., що розташований на території Лубенського району, Полтавської області, вказаного автошляху зі швидкістю близько 60 км/год, допустив зіткнення з автомобілем «КАМАЗ», реєстраційний номер 114-06 СН з напівпричепом «АЦПТ». реєстраційний номер 129-01 СК під керуванням водія ОСОБА_3, який не переконався у безпеці виконуваного маневру та дорожнього руху - здійснював лівий розворот і рухався з права наліво відносно руху автомобіля R124»з прилеглої дороги автошляху, на якій проводилися ремонтні роботи. В результаті зіткнення водій автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод") матеріальних збитків, заподіяних позивачу в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, зокрема:

- 115686,10 грн. понесених позивачем витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля R124»та напівпричепу »;

- 570,00 грн. витрат по оплаті послуг спеціаліста автотоварознавця за проведення дослідження № 710 від 31.01.2008р.;

- 200,00 грн. - витрат по оплаті послуг спеціаліста автотоварознавця за проведення дослідження № 711 від 29.01.2008р.;

- 2500,00 грн. витрат по оплаті послуг евакуації напівпричепу з місця ДТП;

- 85317,90 грн. упущеної вигоди, спричиненої простоєм автомобіля та напівпричепу.

Позивач також отримав страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн. Витрати по сплаті безумовної франшизи в сумі 510,00 грн. позивач просив стягнути в судовому порядку.

За таких обставин, заявлена позивачем до відшкодування шкода становить суму - 179794,00 грн. Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення суму моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. Всього 189794,00 грн.

Колегія суддів визначає, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Пункт 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного Кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено господарським судом, шкода була заподіяна позивачу під час здійснення ним підприємницької діяльності, про що свідчать наявні у справі належним чином засвідчені копії разового договору від 21.12.2007р. по наданню транспортно-експедиційних послуг, який укладений між позивачем та експедитором Іщенко Г.І. на перевезення вантажу автомобілем " Scania R124" за маршрутом Київ Дніпропетровськ; товарно-транспортної накладної БЗС № 001067 від 21.12.2007р. (перевізник вантажу ПП ОСОБА_1.); постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2008р. по справі № 3-606/08 про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності, в якій зазначено про те, що ОСОБА_2. працює водієм у ПП ОСОБА_1.; подорожнього листа № 456086 (перевізник вантажу ПП ОСОБА_1., автомобіль Scania R124 АЕ00-16АЕ, причеп », реєстраційний номер АЕ 27-91 XX водій ОСОБА_2.); ліцензії позивача на надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на такси) № 297601 строком дії з 01.02.2006 р. по 31.01.2011 року (аркуші справи 114-154).

З урахуванням особливостей правил стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, викладеним у статті 1187 Цивільного кодексу України, відповідальність виникає при наявності необхідних умов - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході зясування обставин справи господарським судом Полтавській області ухвалою від 19.08.2010р. у Лубенського МВ УМВС України витребувано матеріали дослідчої перевірки по факту вищевказаного ДТП, за якими встановлено, що у даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля R124»ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.9 «б» та п.3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «КАМАЗ»; натомість у діях водія автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем R124», шляхом виконання допущених ним вимог пунктів ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, тобто дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «КАМАЗ»- ОСОБА_3

За результатами проведення дослідчої перевірки державтоінспектором ВДАІ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області Брекало М.М. прийнято постанову від 30.12.2007р., якою відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту ДТП за участю водіїв ОСОБА_2. та ОСОБА_3 за відсутністю у діях ОСОБА_2. по даному факту ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 України (аркуш справи 21).

В процесі перегляду справи в апеляційному порядку в межах ст. 101 ГПК України позивачем надано суду постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майора міліції Кривченко В.І. від 25.11.2010р., якою на підставі зібраних матеріалів додаткової дослідчої перевірки встановлено та підтверджено, що можливість уникнути ДТП визначались лише односторонніми діями водія автомобіля «КАМАЗ»- ОСОБА_3, який своїми діями не переконався в безпеці виконуваного маневру розвороту, чим створив небезпеку для руху, не надав дорогу водію наближаючогося автомобіля ania R124», що й стало причиною зіткнення його автомобіля з автомобілем R124». Відповідно до порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія автомобіля «КАМАЗ»- ОСОБА_3, з його ж власної необережності й стало причиною виникнення даної події та призвели до його смерті.

Колегією суддів встановлено, що за результатами додаткової дослідчої перевірки відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, яка трапилась 22.12.2007р. в районі 172 км. автошляху Київ-Харків-Довжанський Лубенського району Полтавської області, за участю водія автомобілем R124»- ОСОБА_2. та водія автомобіля «КАМАЗ»- ОСОБА_3, в якій останній загинув, за відсутністю у діях водія ОСОБА_2. по даному факту ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи колегія суддів визначає наявність належних та обґрунтованих доказів спричинення шкоди саме відповідачем у справі, а також доведення позивачем у повному обсязі причинного зв'язку між противоправною дією відповідача та спричиненою шкодою.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки, відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Разом з цим, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності належить виходити з того, що відшкодування шкоди здійснюється відповідно до реальної вартості втраченого або пошкодженого майна, а також робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ та усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові матеріали, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості, в даному випадку при відшкодуванні збитків.

В даному випадку, визначення розміру заподіяної шкоди, завданої майну позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди, здійснено з урахуванням вищевказаних правил, наслідком чого є надані позивачем до позовної заяви: висновок експертного автотоварознавчого дослідження за № 710 по факту спричинення аварійних пошкоджень автомобілю «Scania R124»реєстраційний номер АЕ 00-16 АЕ, складений експертом-автотоварознавцем Чернецьким М.В. 31 січня 2008 року; протокол огляду транспортного засобу від 11.01.2008р.; калькуляція № 710 по визначенню вартості відновлювального ремонту транспортного засобу від 29.01.2008р. (аркуші справи 47-63). Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, автомобіля R124»реєстраційний номер АЕ 00-16 АЕ, склала 123823,97 грн.

Крім того, позивачем надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження за № 711 по факту спричинення аварійних пошкоджень напівпричепу one»реєстраційний номер АЕ27-91XX, складений експертом-автотоварознавцем Чернецьким М.В. 29 січня 2008 року; калькуляція № 711 по визначенню вартості відновлювального ремонту транспортного засобу від 29.01.2008р., протокол огляду транспортного засобу від 11.01.2008р. (аркуші справи 65-71). Згідно висновку експерта матеріальна шкода з технічної точки зору спричинена власнику напівпричепу »реєстраційний номер АЕ27-91XX, пошкодженого в результаті ДТП, склала 11026,47 грн.

Матеріалами справи достеменно підтверджується, що ремонт автомобіля R124», реєстраційний номер АЕ 00-16 АЕ та напівпричепу », реєстраційний номер АЕ 27-91 XX позивач проводив самостійно, у зв'язку з чим поніс витрати в сумі значно меншій, ніж та, що була визначена експертними висновками, а саме в сумі 115686,10 грн., про що свідчать наявні у справі квитанція до прибуткового касового ордеру № 3 від 13.02.2008р. ПП «Яхно В.М.»про оплату виготовлення тенту на напівпричіп »в сумі 5200,00 грн.; акт здачі прийому виконаних робіт ПП «Яхно В.М.»(виготовлення тенту на напівпричіп) за № 7 від 13.02.2008р.; накладна № 1461/3 від 25.02.2008р., виписка з книги доходів і витрат ПП Сівулич О.Л. за 2008 рік та товарними чеками ПП «Сівулич О.Л.»- №1466 від 25.02.2008р., № 1467 від 26.02.2008р., № 1468 від 27.02.2008р., № 1469 від 28.02.2008р., № 1470 від 29.02.2008р., № 1471 від 03.03.2008р., № 1472 від 04.03.2008р., № 1473 від 05.03.2008р., № 1474 від 06.03.2008р., № 1475 від 07.03.2008р. на придбання запасних частин в сумі 84619,99 грн.; наряд замовлення № АзЗН000077 від 22.02.2008р., акт виконаних робіт ПП «Бірюковою Н.О.»та квитанція до прибуткового касового ордера № 2980 від 29.03.08 р. на загальну суму 25866,44 грн. (аркуші справи 30-44).

Окрім цього, згідно із наявними у справі доказами, позивач здійснив також і витрати по оплаті послуг спеціаліста автотоварознавця за проведення дослідження № 710 від 31.01.2008р. в сумі 570,00 грн. (довідка від 14.01.2008р., аркуш справи 45) та за проведення дослідження № 711 від 29.01.2008р. в сумі 200,00 грн. (довідка від 14.01.2008р., аркуш справи 63).

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими правомірно зясував, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля «КАМАЗ»(реєстр. номер 114-06 СН) була застрахована у Акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», в звязку з чим позивачеві було виплачено страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням (аркуш справи 72). Однак при цьому, сплачена позивачем безумовна франшиза в сумі 510,00 грн. включена останнім в розрахунок позову та підлягає відшкодуванню з відповідача.

Даючи правову оцінку цим позовним вимогам та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, стягнувши з відповідача вартість витрат, повязаних із відновлювальним ремонтом автомобіля та напівпричепу, а також витрат по оплаті послуг експерта. Крім того, судом правильно враховано проведене позивачем відрахування безумовної франшизи та отримане останнім страхове відшкодування. Зазначені позивачем доводи в цій частині та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд також обґрунтовано визначився про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., як безпідставно заявлених. Рішення в цій частині сторонами не оспорюється.

У своїх позовних вимогах позивач окрім іншого просив суд стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг евакуації напівпричепу з місця ДТП в сумі 2500,00 грн., в підтвердження чого надав суду рахунок № 43 від 25.12.2007р., податкову накладну № 43 від 25.12.2007р., акту прийому виконаних робіт по наданню транспортних послуг від 25.12.2007р. ТОВ «Акотранс»та квитанцію до прибуткового касового ордера № 63 від 24.12.2007р. за проведені та отримані позивачем автопослуги (аркуші справи 25-26, 29, 156-157).

Однак, задовольняючи вимоги позивача в цій частині господарський суд не врахував, що у розумінні статті 34 ГПК України вказані документи не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки з них не вбачається, що транспортні послуги (автопослуги), які були надані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Акотранс», були повязані саме з евакуацією напівпричепа »(реєстраційний номер АЕ 27-91 ХХ), в звязку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню, а у позові в цій частині повинно бути відмовлено.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає поняття збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 цього ж Кодексу розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем заявлено до стягнення не лише суму матеріальної шкоди, пов'язаної з ремонтно-відновлювальними роботами пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, а ще і про відшкодування на свою користь збитків в розмірі 85317,90 грн., які виникли в результаті простою автомобіля та напівпричепу.

Колегія суддів вважає, що заявлені позивачем збитки за простій автомобіля та напівпричепу у зазначеній сумі за своєю правовою природою є упущеною вигодою.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України, упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

В обґрунтування вимог по стягненню упущеної вигоди позивач послався на те, що в результаті отриманих пошкоджень належного йому майна він не використовував автомобіль та напівпричіп для здійснення вантажних перевезень за період з 22.12.2007р. по 01.04.2008р. (всього 102 дні). Згідно із розрахунками позивача сума прибутку, яка була отримана ним в результаті вантажних перевезень за друге півріччя 2007 року (184 дні) склала 153908,00 грн., про що свідчить звіт за третій і четвертий квартал 2007 року, посвідчений Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська. За підрахунками позивача щоденний прибуток від експлуатації автомобіля склав відповідно 836,45 грн. (153908,00 грн. / 184), а тому збитки від простою склали 85317,90 грн. (836,45 грн. х 102 дні). Вказана сума не отриманого прибутку і заявлена до стягнення.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі 85317,90 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Проте з такими висновками не може погодитись колегія суддів, оскільки господарський суд не взяв до уваги, що в даному випадку, при обрахуванні розміру упущеної вигоди позивач повинен був враховувати тільки ті точні дані, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання грошових сум, якби його майно не було пошкоджене.

На думку колегії суддів, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Водночас, стягуючи вказану суму збитків, господарський суд не врахував, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Таким чином, нічим не підтверджений розрахунок позивача про можливі доходи протягом 102 днів (період з 22.12.2007р. по 01.04.2008р.) до уваги колегією суддів не приймається. За загальним правилом, нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Також, позивачем не доведена наявність чи відсутність можливості здійснювати підприємницьку діяльність в інший спосіб, альтернативний тому, якого він був позбавлений з моменту скоєння ДТП.

Враховуючи, те, що позивачем не було доведено розміру упущеної вигоди, а відтак, і складу цивільного правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Полтавської області у рішенні від 14.09.2010р. по справі № 27/97 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення скасуванню в частині стягнення витрат по оплаті послуг з евакуації напівпричепу в сумі 2500,00 грн. та упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі 85317,90 грн. та прийняттю нового, яким у позові в цій частині повинно бути відмовлено.

Разом з цим, в процесі повторного перегляду справи за наявними в ній матеріалами та додатково поданими доказами колегією суддів зясовано, що позивачем окрім вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. було заявлено до стягнення також і суму збитків в розмірі 179794,00 грн. Таким чином, загальна сума позову склала - 189794,00 грн., а позовні вимоги про стягнення збитків задоволено судом частково на суму 170000,00 грн. У позові щодо стягнення 9794,00 грн. збитків та 10000,00 грн. моральної шкоди фактично було відмовлено. Враховуючи те, що позивач рішення суду першої інстанції в цій частині не оспорив, а судом апеляційної інстанції прийняте нове рішення про відмову в позові лише в частині стягнення витрат по оплаті послуг з евакуації напівпричепу в сумі 2500,00 грн. та упущеної вигоди в розмірі 85317,90 грн., тому фактично рішення суду залишається без змін в частині стягнення 82182,10 грн. матеріальних збитків (170000,00 грн. 85317,90 грн. 2500,00 грн.), а також в частині відмови у позові про стягнення 9794,00 грн. збитків та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", м. Пирятин, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010р. у справі № 27/97 в частині стягнення витрат по оплаті послуг з евакуації напівпричепу в сумі 2500,00 грн., упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі 85317,90 грн. та 878,17 грн. витрат по оплаті державного мита скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в КБ "ПриватБанк" у м. Дніпропетровську, МФО 305299, код НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" (37000, Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Сумська, 1, р/р 26007004627001 в АТ "ІндексБанк", МФО 331661, код 00446865) 439,09 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Повний текст постанови підписано 20 грудня 2010 року.