Постанова № 13023022, 17.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р. Справа № 15/264-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Ісаєва А.С. –дов.

відповідача –Купріянова Б.А. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3926Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 р. у справі № 15/264-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Будтелекомсистеми», м. Богодухів, Харківська область

до Відкритого акціонерного товариства «Турбогаз», м. Харків

про стягнення 480922,76 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ ВП «Будтелекомсистеми», у серпні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (після уточнення позовних вимог –а. с. 52-53) просив стягнути з відповідача на свою користь 480922,76 грн., з яких: 316674,19 грн. основного боргу за виконані роботи та передані матеріали, 9500,23 грн. 3% річних, 78746,53 грн. інфляційні втрати, 76001,81 грн. пені, а також понесених позивачем судових витрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 15/264-10 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволені частково в сумі 342274,34 грн. Стягнуто з ВАТ «Турбогаз»на користь ТОВ ВП «Будтелекомсистеми»316674,19 грн. основного боргу, пеню в сумі 11083,60 грн., 2082,24 грн. річних та 12434,31 грн. інфляційних втрат, державне мито в сумі 3422,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,96 грн. В частині стягнення пені в сумі 64918,21 грн., річних - 7417,99 грн., інфляційних втрат - 66312,22 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі повністю (яке рішення прийняти –не зазначено). В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Як вбачається із змісту апеляційної скарги та пояснень представника відповідача у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до недійсності договору відступлення права вимоги та невідповідності розрахунків фактичним обставинам справи, однак, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано контррозрахунку позовних сум. Як пояснив представник відповідача, договір про відступлення права вимоги ним в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судовому засіданні 08.12.2010 р. за клопотанням сторін оголошена перерва до 15.12.2010 р. з метою надання сторонам можливості врегулювання спору у добровільному порядку.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору, а тому просив розглянути його апеляційну скаргу по суті.

Представник позивача також підтвердив, що сторонами не досягнуто домовленостей щодо врегулювання спору. Крім того, позивачем надано доповнення до відзиву, в якому він просить змінити рішення суду першої інстанції з тих підстав, що в оскаржуваному рішенні судом невірно здійснено перерахунок інфляційних, річних та пені (уточнений розрахунок позивачем додається).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення вірно застосовані положення чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та вірно встановлені усі фактичні обставини справи. Однак, судом першої інстанції таким обставинам не надана відповідна правова оцінка, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом не надана належна правова оцінка правомірності договору відступлення права вимоги у відповідності до ст. 204 ЦК України, а відтак, з такого рішення не вбачається право позивача на подання позову. Крім того, зазначено, що договором № 06/12 від 12.02.2008 р. не встановлено строків оплати виконаних робіт, що спростовується п. 2.3 цього договору. Відповідне призвело до того, що судом першої інстанції фактично занижено заявлені до стягнення суми інфляційних, річних та пені. Крім того, судом першої інстанції не вказані періоди, за які ним були стягнуті вищевказані суми інфляційних, річних та пені. Вищенаведене в силу положень ч. 1 п. 3 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо суті позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 12.02.2008 р. між ВАТ «Турбогаз»(генпідрядником) та ТОВ НВФ «Телекомунікаційні системи»(субпідрядником) був укладений договір № 06/12, у відповідності до умов якого відповідач поручив, а субпідрядник (ТОВ НВФ «Телекомунікаційні системи») зобов'язався виконати у відповідності до умов договору монтаж та пусконалагоджувальні роботи систем автоматизації та КІП УТДУ-4000 на об'єкті ГРС в м. Северодонецьку. (п.1.1 договору).

Вартість робіт по даному договору визначається договірними цінами на монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що становить 379966 грн., крім того ПДВ 75993,20 грн., всього 455959,20 грн. ( п.2.1. договору). Згідно з п. 2.2 договору вартість робіт може змінюватись в разі зміни обсягів і складу робіт та цін на матеріали.

Сторонами встановлено, що розрахунки за фактично виконанні роботи по договору проводяться генпідрядником на підставі актів форми № КБ-2в, № КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Фактично витрати по договору визначаються по закінченню робіт (п.2.3 договору).

У відповідності до п. 2.4 договору генпідрядник зобов'язався перерахувати субпідряднику аванс в розмірі 30 % від договірної ціни на закупівлю матеріалів та виплату витрат на відрядження на протязі 10 днів після підписання договору.

У відповідності до п. 4.1 договору приймання виконаних робіт (етапів) проводиться комісією в складі представників сторін. Субпідрядник надає генпідряднику акт приймання - здачі робіт, оформлений в установленому порядку. В разі мотивувальної відмови генпідрядника від підписання форми КБ-2в сторонами складається двохсторонній акт з перерахуванням необхідних доробок та строків виконання. В разі дострокового виконання робіт генпідрядник вправі прийняти та сплатити їх виконання (п. 4.2 договору). Сторонами також погоджений строк виконання робіт по даному договору (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 6.2 договору сторонами передбачено, що за порушення строків оплати відповідач зобов’язується сплатити ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»пеню у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період простроченого платежу.

Наявними у справі доказами підтверджено, що на виконання умов договору між відповідачем та ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»29.08.2010 р. без будь-яких заперечень були підписані акти за № 7 та № 8 приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2008 року на суми 219723,60 грн. та 137077,20 грн., всього на суму 356800,00 грн. (а.с.20-28).

Позивачем до стягнення заявлено 220013,04 грн. по актам виконаних робіт, яка складається із загальної суми вартості виконаних робіт за мінусом 30% авансу у розмірі 136787,76 грн. згідно з п. 2.3 договору.

Крім того, 29.08.2008 р. у відповідності до видаткової накладної № ТК- 0000001 відповідачем в межах спірного договору № 06/12 від 12.02.2008 р. було отримано від ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»товарно - матеріальні цінності на суму 96661,15 грн. (а.с.29). Доказів повернення вказаних матеріалів чи їх використання при виконанні робіт відповідачем не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»в межах договору № 06/12 від 12.02.2008 р. складає 316674,19 грн. (220013,04 грн. за виконані роботи + 96661,15 грн. за передані матеріалами).

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 837, 838, 854 ЦК України колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт наявності у відповідача заборгованості перед ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»в межах укладеного між ними договору № 06/12 від 12.02.2008 р. у розмірі 316674,19 грн., а відповідачем, в свою чергу відповідний факт не спростований, доказів, які б свідчили про погашення суми боргу не надано.

Колегія суддів не приймає у якості належних доказів посилання відповідача на те, що ТОВ НТФ «Телекомунікаційні системи»листом від 20.10.2008 р. за № 65 (поданий відповідачем у судовому засіданні 15.12.2008 р.) підтверджує іншу суму боргу –лише 298834,15 грн., оскільки, як встановлено вище, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача у розмірі 316674,19 грн. (яка заявлена до стягнення), а відповідачем доказів оплати такої суми не надано.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу положень ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а тому відповідний лист, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не приймається колегією суддів як належний доказ.

Колегія суддів також зазначає, що 22.01.2009 р. між ТОВ НВФ «Телекомунікаційні системи»та ТОВ ВП «Будтелекомсистеми»(позивачем) був укладений договір про відступлення права вимоги (а.с.17-19), у відповідності до п. 1.0 та п. 2.1 якого первісний кредитор (ТОВ НВФ «Телекомунікаційні системи») відступає, а новий кредитор (ТОВ ВП «Будтелекомсистеми»- позивач по справі) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із розділом 2 договору № 06/12 від 12.02.2008 року укладеного між первісним кредитором та ВАТ «Турбогаз»у розмірі 316683,19 грн.

П. п. 1.4, 1.5, 1.6 вказаного договору також передбачено, що до нового кредитора переходить право стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних.

З урахуванням цього договору та положень ст. ст. 512, 513, 514 ЦК України, ст. 195 ГК України позивачем і була подана позовна заява про стягнення з відповідача грошових коштів.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на положення ст. 516 ЦК України, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом та п. 11.1 договору № 06/12 від 12.02.2008 р., яким сторони цього договору передбачили, що ні одна із сторін не має права передавати свої зобов'язання по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Надаючи відповідну правову оцінку договору № 06/12 від 12.02.2008 р. та договору відступлення права вимоги від 22.01.2009 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, незважаючи на положення п. 11.1 договору № 06/12 від 12.02.2008 р., між ТОВ НВФ «Телекомунікаційні системи»та ТОВ ВП «Будтелекомсистеми»(позивачем) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Однак, як свідчать матеріали справи, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення такий договір не розірваний сторонами та не визнаний недійсним у судовому порядку, а відтак, згідно зі ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину (він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним).

Таким чином, колегія суддів вважає, що при наявності вищевказаного договору про відступлення права вимоги, який є чинним, новий кредитор (позивач) зайняв місце первісного кредитора в зобов’язаннях щодо отримання первісним кредитором повернення грошових коштів, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів погашення заборгованості первісному кредитору, а відтак, укладанням спірного договору про відступлення права вимоги його права не були порушені.

З урахуванням усього вищенаведеного колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено своє право на подання позову та належними та допустимими доказами підтверджено наявність у відповідача заборгованості у розмірі 316674,19 грн., яка відповідачем не спростована.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних, колегія суддів зазначає, що 04.10.2010 р. позивачем подана уточнена позовна заява, згідно з якою до стягнення заявлено 9500,23 грн. 3% річних, 78746,53 грн. інфляційних втрат та 76001,81 грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги частково (пеню в сумі 11083,60 грн., 2082,24 грн. річних та 12434,31 грн. інфляційних втрат) суд першої інстанції невірно вказував на те, що строк нарахування відповідних сум слід обраховувати з дати отримання вимоги, оскільки строк оплати договором не передбачений.

Колегія суддів зазначає, що позивачем також невірно обраховані вказані суми, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, сума боргу у розмірі 316674,19 грн. складається з двох частин: 220013,04 грн. вартості виконаних робіт та 96661,15 грн. вартості матеріалів.

Що стосується вартості переданих матеріалів: умовами договору № 06/12 дійсно не передбачено строків оплати переданих матеріалів, а тому стосовно цієї суми слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою, строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 08.07.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з проханням сплатити суму боргу, в т.ч. і по оплаті матеріалів у розмірі 96661,15 грн. (а.с.9 -10). До претензії додано повідомлення про відступлення права вимоги без зазначення дати підписання цього повідомлення (а.с.13). Претензію отримано представником відповідача 15.07.2010 р. (а.с. 10), а відтак, строк оплати вартості отриманих матеріалів згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК УКраїни –до 22.07.2010 р. та лише з 23.07.2010 р. відповідач є таким, що прострочив своє зобов’язання по оплаті отриманих матеріалів.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 та ст. 625 ЦК України право на нарахування інфляційних та річних по переданим матеріалам у позивача виникло з 23.07.2010 р. по 04.10.2010 р. (дата подання уточненої позовної заяви). За відповідний період сума інфляційних складає 3996,75 грн. (за серпень-вересень 20010 р.), а 3% річних з 23.07.2010 р. по 04.10.2010 р. –587,91 грн. Право на пеню за порушення строків оплати переданих матеріалів у позивача відсутнє, оскільки відповідне не передбачено умовами договору № 06/12.

Щодо відповідних нарахувань на суму вартості виконаних робіт: як встановлено вище, п. 2.3 договору № 06/12 передбачені строки оплати виконаних робіт –на протязі 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Акти виконаних робіт між сторонами підписані 29.08.2008 р., 10 банківських днів від цієї дати –12.09.2008 р., а тому відповідач є таким, що прострочив починаючи з 15.09.2008 р. (з урахуванням вихідних).

Починаючи з 15.09.2008 р. по 04.10.2010 р. (дата подання уточненої позовної заяви) сума 3% річних на суму основного боргу по виконаним роботам у розмірі 220013,04 грн. складає 14208,58 грн., однак, оскільки позивачем до стягнення заявлено 9500,23 грн. 3% річних –така сума підлягає задоволенню у межах заявлених позовних вимог (в т.ч. з урахуванням 3% річних по матеріалам). Відповідно сума інфляційних втрат за вказаний період, яка підлягає задоволенню, складає 51720,99 грн.

Загалом задоволенню підлягає 55717,74 грн. інфляційних втрат та 9500,23 грн. 3% річних. В іншій частині інфляційних втрат у задоволенні позову має бути відмовлено.

Щодо позовних вимог про стягнення пені на суму боргу за виконані роботи у розмірі 220013,04 грн.: як встановлено вище, починаючи з 15.09.2008 р. відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов’язання. Право на стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період простроченого платежу передбачено п. 6.2 договору № 06/12 від 12.02.2008 р.

П. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивач має право на нарахування пені за шість місяців (182 дня) починаючи з 15.09.2008 р. та за цей період розмір пені на суму основного боргу 220013,04 грн. складає 26286,54 грн., яка й підлягає стягненню. В іншій сумі пені має бути відмовлено у зв’язку з їх безпідставністю.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а оскільки відповідачем заява про застосування позовної давності не була подана, у суду відсутні підстави для її застосування.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення суми інфляційних, річних та пені фактично занижені та стягнути менше, ніж належить до сплати.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивач рішення суду не оскаржував, однак, в доповненнях до відзиву посилався на неправомірність рішення суду в цій частині та просив колегію суддів його змінити.

За приписами ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справи, не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені обов’язкові вказівки закону, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних, річних та пені підлягають задоволенню частково, але в більшій сумі, ніж та, що стягнута оскаржуваним рішенням.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень ст. ст. 44, 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 р. у справі № 15/264-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Турбогаз»(61003 м.Харків, пров. Дубового, 6/4 п/р 26005300000198 в ХФ АКБ «Форум»у м.Харкові, МФО 350772, код ОКПО 00158787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Будтелекомсистеми»(62103 Харківська обл. м. Богодухів, пл.Кірова,.18 р/р 26008106904 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805 код ОКПО 32818076) 316674,19 грн. основного боргу, 26286,54 грн. пені, 9500,23 грн. 3% річних, 55717,74 грн. інфляційних втрат, 4081,79 грн. витрат по сплаті державного мита та 200,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині (в частині стягнення 23028,79 грн. інфляційних втрат та 49715,27 грн. пені) у задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Шевель О.В.

суддя Афанасьєв В.В.

суддя Слободін М.М.

повний текст постанови підписано 17 грудня 2010 року