Постанова № 13023027, 17.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 8/86-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Оніщенко О.В.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3881С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 05.10.10 у справі № 8/86-10

за позовом ТОВ "Ферон-Лайт", с. Велика Чернеччина, Сумська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 48909,53 грн. -

встановила:

В серпні 2010 р. позивач - ТОВ "Ферон-Лайт", с. Велика Чернеччина звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми 48909,53 грн. заборгованості та судових витрат, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Сопяненко О.Ю.) від 05.10.2010 р. по справі № 8/86-10 позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 48909,53 грн. боргу, 489,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно відсутності в накладній № ФЛ-0000299 від 21.10.2009 р. його підпису та печатки. При цьому, відповідач вважає безпідставними висновки суду щодо встановлення факту отримання відповідачем товару з посиланням на податкову накладну, оскільки сама по собі податкова накладна не є первинним документом, який може засвідчувати зазначені обставини.

Крім того, також незаконними відповідач вважає висновки суду щодо відмови в задоволенні поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі, мотивованого порушенням відносно певних працівників підприємства позивача кримінальної справи. На думку відповідача, в межах кримінальної справи, могли бути виявлені обставини щодо підроблення позивачем спірних накладних, що є наслідком відмови в задоволенні позову по даній справі та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та її розмір підтверджується матеріалами справи; що факт отримання відповідачем товару за накладною № ФЛ-0000299 від 21.10.2009 р. підтверджується фактом наявності податкової накладної № 299 від 21.10.2009 р.; що порушена по відношенню до певних осіб підприємства позивача кримінальної справи не має жодного відношення до відповідача та ін.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу світлотехнічну продукцію за наступними видатковими накладними: № фл-0000215 від 30.06.2009 р. на суму 15066 грн. 14 коп.; № фл-0000245 від 11.08.2009 р. на суму 22 999 грн. 20 коп.; № фл-0000265 від 27.08.2009 р. на суму 8000 грн. 80 коп.; № фл-0000269 від 04.09.2009 р. на суму 11 020 грн. 06 коп.; № рн-0000272 від 08.09.2009 р. на суму 10003 грн. 64 коп.; № рн-0000282 від 16.09.2009 р. на суму 10 038 грн. 29 коп.; № рн-0000291 від 24.09.2009 р., на суму 11 443 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами відповідача на згаданих накладних та відбитками його печатки.

Крім того, позивач також вказує на те, що він також поставив відповідачу товар за видатковою накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р. на суму 13274 грн. 92 коп.

Проте, як свідчить вказана накладна (а.с. 23), вона не містить підписів та печаток продавця та отримувача товару.

Як зазначає позивач, оригінал даної накладної ним втрачено, проте факт передачі товару, на його думку, засвідчує надана ним до ДПІ податкова накладна № 299 від 21.10.2009 р.

Відповідач факт отримання товару за видатковою накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р. заперечує.

09.07.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 9-7/2 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка, проте, була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами вцілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно дійшов висновку щодо стягнення заборгованості за накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р., в звязку з чим, прийняте по справі рішення в даній частині підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Ч. 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що одними з обовязкових реквізитів первинного документа є посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

П. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проте, суд першої інстанції задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості в сумі 13274 грн. 92 коп. за накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р., не звернувши при цьому уваги на те, що згадана накладна не містить не підписів продавця та покупця.

Разом з тим, за відсутності підписів сторін на накладній № фл-0000299 від 21.10.2009 р. у судової колегії відсутні підстави вважати, що правочин щодо передачі товару за даною накладною є таким, що відбувся За таких обставин, покладення судом на відповідача відповідальності за порушення зобовязань з оплати товару за даною накладною є безпідставними.

Посилання суду на податкову накладну № 299 від 21.10.2009 р. як на доказ передачі товару за накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р. також є безпідставними оскільки матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не доведено факт передачі даної податкової накладної до ДПІ. Тобто, дана податкова накладна (а.с. 55) є одностороннім документом.

Крім того, посилання суду на дану податкову накладну як на доказ передачі товару за накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р. суперечить вимогам ст. 34 ГПК України, відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13274 грн. 92 коп. за накладною № фл-0000299 від 21.10.2009 р. підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 35634,61 грн. підтверджується матеріалами справи, а відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів її погашення, в т.ч. проігнорував відповідну вимогу позивача надіслану в порядку ст. 530 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вищезгаданому розмірі.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача стосовно нібито безпідставного залишення судом без задоволення поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі, мотивованого порушенням відносно певних працівників підприємства позивача кримінальної справи, оскільки як свідчить надана відповідачем постанова прокурора Сумського району від 08.09.2010 р., вона не має жодного відношення як до відповідача, так і до спірних правовідносин, та жодним чином не спростовує факт існування заборгованості.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, також підлягає скасування рішення в частині стягнення 132,74 грн. держмита, а з позивача на користь відповідача підлягають стягнення 66,37 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.10.10 у справі № 8/86-10 в частині стягнення 13274,92 грн. боргу, 132,74 грн. держмита скасувати, а в позові в цій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферон - Лайт»(42333, Сумська область, Сумський район, с. В.Чернеччина, вул.Красна,30; код 35287986) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 66,37 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови підписано 17.12.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Барбашова С.В.