Постанова № 13023009, 16.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 9/92-10

Колегія суддів у складі: головуючого судді Шевель О.В.

судді Афанасьєва В.В.

судді Слободіна М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

позивача не зявився

1-го відповідача - ОСОБА_1. підпр.

2-го відповідача - Тягній С.М. дов. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1. (вх. № 3139С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 р. у справі № 9/92-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», м. Київ

до 1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область

2. Фірми «Укрмеблісервіс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 76939,26 грн.,

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», у березні 2010 р. звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу № 01-56/08-обл від 07.04.2008 р. в сумі 76939,26 грн., в т.ч. 55892,93 грн. простроченої заборгованості по оплаті лізингових платежів, 1218,95 грн. 3% річних, 4764,38 грн. інфляційних втрат, 15063,00 грн. штрафу, а також понесених ним судових витрат.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2010 р. позовна заява позивача прийнята до розгляду на 19.04.2010 р. В судовому засіданні 19.04.2010 р. розгляд справи відкладено до 07.05.2010 р., а в судовому засіданні 07.05.2010 р. розгляд справи відкладено до 21.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2010 р. справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Фірми «Укрмеблісервіс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 76939,26 грн. надіслана за підсудністю до господарського суду Сумської області. Ухвала мотивована тим, що місцезнаходженням обох відповідачів є Сумська область, а провадження у даній справі господарським судом м. Києва порушено через невірне визначення позивачем територіальної підсудності.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Фірми «Укрмеблісервіс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 76939,26 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 9/92-10 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з солідарно з відповідачів на користь позивача 55892,93 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 15063,00 грн. штрафу, 1218,95 грн. 3% річних, 4764,38 грн. інфляційних збитків, 769,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1-й відповідач, ФОП ОСОБА_1., з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (після поданих уточнень апеляційної скарги) просить рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня2010 року у справі № 9/92-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідачів солідарно 28130,01 грн. заборгованості за лізинговими платежами станом на 25.02.2010 р., 406,61 грн. 3% річних та 2982,04 грн. інфляційних збитків. Вимоги апеляційної скарги 1-й відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема, заявник скарги посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що він не отримував від позивача повідомлення про коригування лізингового платежу, а тому застосування позивачем до розрахунків суми боргу п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу є безпідставним.

2-й відповідач вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, жодного разу свого представника в судові засідання не направив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 48) та направлений на адресу суду відзив на апеляційну скаргу.

З метою зясування усіх фактичних обставин справи розгляд справи у суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено, що господарським судом Сумської області всі процесуальні документи 1-му відповідачу направлялися за його колишньою адресою: м. Київ, вул. Блакитного, 8 та поверталися на адресу суду з поштовою відміткою «адресат не значиться», «не зареєстрований»тощо (т. 1 а. с. 120, 139).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а. с. 80), місцезнаходженням 1-го відповідача з лютого 2009 р. є м. Конотоп Сумської області. Відповідні зміни місцезнаходження і стали підставою для передачі справи для розгляду до господарського суду Сумської області.

Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Матеріалами справи встановлено, що 1-й відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, представник 1-го відповідача жодного разу не був присутній в судових засіданнях у суді першої інстанції, що у відповідності до вищеназваної статті ГПК України є безумовною підставою скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 07 квітня 2008 року між позивачем та 1-м відповідачем укладений договір фінансового лізингу № 01-56/08-обл (далі договір).

08 квітня 2008 р. між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки № 08-14/08, згідно з яким Фірма «Укрмеблісервіс»у формі ТОВ поручилася перед позивачем солідарно відповідати за виконання ФОП ОСОБА_1. усіх його зобовязань, що виникли за договором фінансового лізингу № 01-56/08-обл.

Відповідно до п. 1.1. договору фінансового лізингу лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені у специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

В додатку №2 до договору визначене найменування предмета лізингу, його модель, рік випуску та ціна у національній валюті України - гривні.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору - надалі графік) та починаючи з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (надалі акт), що в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

На виконання вказаних умов договору 18 квітня 2008 року ТОВ «Українська лізингова компанія»передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв передбачене умовами договору майно загальною вартістю 150630,00 грн., про що сторонами договору було складено акт приймання-передачі (т. 1 а.с. 19).

10 липня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (т. 1 а.с. 15), якою сторони погодили викласти додаток №1 до договору (графік сплати лізингових платежів) в новій редакції, згідно з якою змінено термін виконання зобовязань по оплаті лізингових платежів (кінцевий термін став 20.05.2012 р.) та збільшилась сума винагороди лізингодавцю встановлена у розмірі 50916,90 грн. Пунктом 2 даної угоди п. 3.9 договору викладений в новій редакції.

Згідно з п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 загальних умов. Лізингові платежі складаються з лізингового платежу, який включає суму, що відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (надалі винагорода).

Згідно з п. 3.1. загальних умов (т. 1 а. с. 12-14), усі платежі за договором лізингоодержувач зобовязаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 3.5. загальних умов, якщо передача предмета лізингу відбулась до пятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного пятого числа місяця, а якщо пізніше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що після проведення фактичної передачі предмету лізингу лізингоодержувачу загальна вартість предмету лізингу може бути змінена, якщо:

а) загальна вартість предмету лізингу визначена у специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти;

б) у звязку з збільшенням митних зборів та інших обовязкових платежів, які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмету лізингу. В таких випадках лізингодавець збільшує авансовий лізинговий платіж на суму такого збільшення не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем, в якому був підписаний акт, складає новий графік та направляє його лізингоодержувачу. При цьому розмір винагороди (комісії) лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальної вартості предмету лізингу.

Згідно з п. 3.3. договору якщо строк передачі предмета лізингу перевищує 45 днів, починаючи з моменту підписання договору, то, у випадку зростання ставки LIBOR, для долара США на період 12 (дванадцять) місяців, встановленої на дату підписання акту, в порівнянні з такою ставкою, встановленою на дату підписання договору, розмір винагороди може бути змінений пропорційно такій ставці LIBOR. В цьому випадку лізингодавець не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем, в якому був підписаний акт, складає новий графік та направляє його лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 3.4. договору останній вважається зміненим у випадках, передбачених пунктами 3.2., 3.3. договору, з моменту одержання лізингоодержувачем графіку зміненого за правилами цих пунктів відповідно та приймається до виконання лізингоодержувачем без заперечень.

Пунктом 3.6 загальних умов фінансового лізингу передбачений порядок визначення розміру винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно, виходячи з вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до дати сплати чергового лізингового платежу та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

Крім того, пунктом 3.9. додатку 4 до договору в редакції додаткової угоди № 1 встановлено, що на дату сплати, визначену п. 3.5. загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового, лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1=So*k- So, де: So сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати, k коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (пять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п. 3.5. загальних умов, та збільшеного на 0,59%, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ «УкрСиббанк»(надалі банк), за дорученням лізингодавця фактично здійснив платіж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується; * - знак множення.

Якщо курс гривні до долара США, за яким банк за дорученням лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 0,6 (нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Тобто, пунктами 3.6 та 3.9 загальних умов фінансового лізингу встановлені два різні види платежів як винагороду відповідача за отримані у лізинг предмети лізингу. Крім того, можливість застосування п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу поставлена в залежність від факту направлення позивачем на адресу 1-го відповідача повідомлення про коригування лізингового платежу.

Як свідчать матеріали справи, станом на 25.02.2010 р. 1-м відповідачем сплачено позивачу загалом 121695,53 грн. Відповідна сума та дата її оплати підтверджується як розрахунками позивача (т. 1 а. с. 6), так і розрахунками 1-го відповідача (т. 2 а. с. 2). Тобто, між сторонами відсутні розбіжності щодо суми та дати оплати вказаних грошових коштів.

Разом з тим, як встановлено під час дослідження обставин справи, розбіжності між розрахунками позивача та 1-го відповідача виникли у звязку з застосуванням позивачем п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу при віднесенні суми оплати на оплату отриманого майна та винагороди та незастосуванням 1-м відповідачем положень названого пункту.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, 1-й відповідач вказував, що нарахування сум винагороди відповідно до положень п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу є неможливим, оскільки застосування цього пункту поставлено в залежність від факту направлення позивачем на адресу 1-го відповідача повідомлення про коригування лізингового платежу, а відповідних повідомлень 1-й відповідач не отримував.

Позивачем же, в свою чергу, при поданні позову, доказів щодо направлення на адресу 1-го відповідача повідомлень, передбачених п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, не надано. До позовної заяви позивачем надано копії рахунків про оплату, в яких в т. ч. зазначено про коригування лізингових платежів через зміну курсу гривні згідно з п. 3.9 договору (т. 1 а. с. 22-44), однак, такі рахунки не можуть бути розцінені як повідомлення в порядку п. 3.9.

Крім того, як вбачається з описів вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 45-46), такі рахунки направлені позивачем лише 19.03.20010 р., тобто, фактично за 10 днів до подання позову. Відповідні рахунки направлені за адресою 1-го відповідача: АДРЕСА_1 в той час, як 1-м відповідачем ще у лютому 2009 р. змінено своє місцезнаходження (проживання) на м. Конотоп Сумської області (т. 1 а.с. 80).

Колегія суддів зазначає, що про зміну свого місцезнаходження 1-й відповідач повідомив позивача ще у березні 2009 р. (т. 1 а. с. 81). Про те, що позивачу було відомо нове місцезнаходження 1-го відповідача також свідчать додані до матеріалів справи листи позивача, надіслані за новою адресою 1-го відповідача (т. 2 а.с. 77, 83, 84).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем при поданні позову необґрунтовано здійснено розрахунок позовних вимог, безпідставно суми оплати, що здійснені 1-м відповідачем, віднесені в рахунок оплати коригування лізингових платежів згідно з п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, а відтак, позовні вимоги позивача в частині суми основного боргу підлягають задоволенню частково, в сумі 28130,01 грн., яка наведена 1-м відповідачем у своєму розрахунку (т. 2 а.с. 73) та перевірена апеляційним господарським судом. Виходячи з цієї суми, і слід обраховувати суми відсотків річних та інфляційних втрат, які відповідно становлять 406,61 грн. та 2982,04 грн. за період, що заявлений позивачем у позові.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу:

у позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до п.4.2.5 договору за порушення умов п.9.2 договору та умов пунктів 2.2, 6.7, 6.8, 6.10 - 6.12, 7.2 загальних умов фінансового лізингу нараховується штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в специфікації за кожен випадок такого порушення.

П. 7.2 загальних умов фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до договору), а враховуючи, що відповідач у 3 та 4 кварталі 2009 р. таких звітів не надавав, позивачем і було заявлено до стягнення штрафу в сумі 15063,00 грн. (по 5% від загальної вартості предмету лізингу за кожен квартал).

Однак, як свідчать матеріали справи, 1-м відповідачем до суду апеляційної інстанції надано докази того, що ним за належною адресою позивача направлялися відповідні звіти (т. 2 а. с. 86-87, 112-113), а відтак, вимоги позивача в цій частині позову є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 33, 36, статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 ч. 1, п. 2 ч. 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 р. у справі № 9/92-10 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 р/р НОМЕР_1 в ВАТ «ВіЕйБіБанк»м. Конотоп МФО 337007 Код НОМЕР_2) та Фірми «Укрмеблісервіс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (41600 Сумська область м. Конотоп вул. Професійна, 30А п/р 26009301670408 в філії відділення Промінвестбанку м. Конотоп МФО 337486 Код 22979220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(04070 м. Київ вул. Еллінська, 8 п/р 26003024740201 в АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005 Код 30575865) 2810,01 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 406,61 грн. 3% річних, 2982,04 грн. інфляційних збитків, 315,19 грн. витрат по сплаті держмита та 96,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(04070 м. Київ вул. Еллінська, 8 п/р 26003024740201 в АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005 Код 30575865) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 р/р НОМЕР_1 в ВАТ «ВіЕйБіБанк»м. Конотоп МФО 337007 Код НОМЕР_2) 227,11 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Шевель О.В

суддя Афанасьєв В.В.

суддя Слободін М.М.

повний текст постанови підписано 15 грудня 2010 року