Рішення № 13022560, 15.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р. Справа № 9/248-10-4611

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; До відповідача: товариства з обмеженою відповідальності "БОЛИВАР";

про стягнення 24397,4 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 27.10.2010р. за вх. №9344 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальності "БОЛИВАР" (далі Відповідач) 24397,40 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не зявився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

26.11.2009 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЛИВАР" був укладений договір перевезення вантажу.

Строк дії договору, відповідно до п. 5.1, встановлено на один рік до 26.11.2010р.

Згідно п. 2.1 договору, Позивач зобов'язався виконувати доручення Відповідача згідно з замовленнями. Відповідачем було подано замовлення № 028 від 26.11.2009р. на перевезення вантажу (морозильне обладнання) по маршруту м. Одеса - м. Караганда (Казахстан).

Згідно п. 4.1 договору, оплата кожного перевезення здійснюється за договірними тарифами.

Загальна вартість перевезення по замовленню № 028 від 26.11.2009р. погоджена сторонами та складала 44 000 грн.

Умови оплати перевезення узгоджені сторонами в замовленні на перевезення: 50% передоплата, 50% протягом 5-7 банківських днів по пред'явленню СМК з печаткою отримання вантажу.

Згідно виставленого рахунку 02.12.2009р., Відповідач сплатив за перевезення в якості передоплати 22 000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Позивач виконав умови договору, здійснивши перевезення, про що складено акт виконаних робот від 30.11.2009р.

Таким чином, Відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок протягом 7 банківських днів, тобто до 09.12.2009р.

Однак, у свою чергу Відповідач умов договору щодо оплати наданих послуг у встановлений строк не виконав.

Листом вих. № 3 від 23.02.2010р. Відповідач підтверджує наявність боргу, посилаючись на тяжкі фінансові умови, та зобов'язується погасити існуючу заборгованість до 30.03.2010р.

Однак, Відповідачем не були виконані зобов'язання щодо оплати перевезення, та заборгованість Відповідача на час подання позову складає 22 000 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства, Позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді інфляційних витрат 1826 грн., та 3% річних 571,40 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У ч.1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким, позивач приймає на себе зобовязання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до наданих відповідачем заявок, які є невідємними частинами даного договору і здати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобовязується оплатити перевезення вантажу.

Водночас вищевстановлені обставини справи свідчать, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується актом виконаних робіт і заявкою №028 від 26.11.2009р.

Отже, виходячи із умов укладеного між сторонами договору щодо зобовязань відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення вантажу, вартість яких становить 44 000 грн., та який одержаний відповідачем, відповідач сплатив 22000 грн., в якості передоплати, 02.12.2009р.

Залишок боргу в сумі в сумі 22 000 грн. відповідач позивачу не сплатив. При цьому надання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та їх вартість жодним чином не заперечується відповідачем, а навпаки, у гарантійному листі від 23.02.2010р., підтверджується останнім.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 000 грн.

Водночас відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у заяві про уточнення розміру позовних вимог, перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо строків і порядку нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який здійснений позивачем за період з 10.12.2009р., та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу, становить 571,40 грн., а індекс інфляції, який нарахований відповідачу з грудня 2009р. по вересень 2010р., становить 1 826 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та здійснених останнім часткових оплат виконаних позивачем робіт.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в розясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальності "БОЛИВАР" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 35-Б/2, код ЄДРПОУ 34643493, р/р 26006010112928 в філіал ВАТ „Укрексімбанк” м. Одеса, МФО 328618) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у КРД ЗАТ «Райфайзен Банк Аваль»м. Севастополь, МФО 324021) суму основного боргу у розмірі 22 000 грн., 3% річних 571,40 грн., інфляційних витрат 1826 грн., витрати по державному миту в сумі 243,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.