Рішення № 13022185, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 6/190(2010)

За позовом: Прокурора м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Надія”, м. Червоноград

про: стягнення 117935грн. 95коп.

Суддя Гоменюк З.П.

                                                             Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Яворський Я.Т.

від позивача: Левандівська М.О.

від відповідача : не з”явився

Представникам сторін, які з”явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено прокурором м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго” до Закритого акціонерного товариства “Надія” про стягнення 115558грн. 91коп. основного боргу, 4239грн. 62коп. пені, 1974грн. 19коп. 3 % річних, 2377грн. 04коп. інфляційних втрат та 8089грн. 12коп. 7% штрафу.

Ухвалою суду від 11.11.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2010р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 23.11.2010р. розгляд справи відкладено на 07.12.2010р.

В судовому засіданні 07.12.2010р. представники позивача та прокуратури підтримали повністю, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне:

10.10.2002р. між КП “Червоноградтеплокомуненерго” та ЗАТ “Надія” укладено договір №575 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1 якого позивач зобов”язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язувався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Строк дії даного договору пролонговувався на наступні роки.

На виконання умов вказаного договору позивачем за період з січня 2010р. по травень 2010р. надано відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 115558грн. 91коп.

Однак, відповідачем своїх зобов”язань по її оплаті належним чином не виконано, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 115558грн. 91коп. не сплачено.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.2.3. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку з 01.03.2010р. по 31.05.2010р. становить 4239грн. 62коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2010р. по 31.05.2010р. в розмірі 1974грн. 19коп. та 2377грн. 04коп. інфляційних втрат. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до п. 2. ст. 231 ГК України штраф в розмірі сім відсотків від суми заборгованості в розмірі 8089грн. 12коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Отже, законодавець пов'язує нарахування штрафу у розмірі 7 відсотків з вартості товару (робіт, послуг), строк поставки чи виконання яких порушено, тобто вказаний штраф не слід пов'язувати з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, а з недопоставкою. Відтак вимоги позивача в частині стягнення 8089грн. 12коп. 7% штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання нараховані безпідставно і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню частково в частині стягнення 115558грн. 91коп. основного боргу, 4239грн. 62коп. пені, 1974грн. 19коп. 3 % річних та 2377грн. 04коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 8089грн. 12коп. 7% штрафу з відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509,525,526,625 ЦК України, ст.ст. 229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Надія”, м.Червоноград, вул.Львівська, 19 (ідентифікаційний код 32188292) на користь Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м.Червоноград, вул.Промислова, 1 ( ідентифікаційний код 23966248) 115558грн. 91коп. основного боргу, 4239грн. 62коп. пені, 1974грн. 19коп. 3 % річних та 2377грн. 04коп. інфляційних втрат. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Надія”, м.Червоноград, вул.Львівська, 19 (ідентифікаційний код 32188292) в доход державного бюджету 1241грн. 50коп. державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Гоменюк З.П.