Рішення № 13022093, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/55121.12.10 За позовом приватного підприємства «Жадор»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет»

простягнення 11685469,96 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Сафронов Ю.І. (довіреність від 21.06.2010 року) від відповідача:представник Фінюк О.А. (довіреність від 08.11.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Жадор»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет» заборгованості за договорами №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року у розмірі 11685469,96 грн. (у тому числі 9018367,06 грн. основного боргу, 1245426,24 грн. пені; 250382,31 грн. трьох процентів річних, 1216295,35 грн. збитків).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року порушено провадження у справі №23/551 та призначено її розгляд на 09.11.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Предствник Позивача звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки Позивач не надав суду жодних доказів, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у Відповідача, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення, то суд відмовив у задоволенні клопотання.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача вимоги ухвал суду не виконав, у судових засіданнях проти суми боргу не заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договори №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року, відповідно до яких Позивач зобов'язався передати у власність покупцю сталевий вуглецевий лом та відходи чорних металів, а Відповідач - прийняти та оплатити вартість товару в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.1 договорів №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року встановлено, що вартість товару зазначається у додатках до договору.

Умови оплати товару визначені пунктом 7.1 договорів №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року відповідно до якого Відповідач повинен оплатити товар протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до додаткових угод №1 від 30.04.2010 року, №2 від 30.05.2010 року та №3 від 30.06.2010 року до договору №15/04-Н від 15.04.2010 року Позивач зобов’язувався поставити Відповідачу протягом квітня-червня 2010 року лом чорних металів у кількості 6642,069 тон.

На виконання умов договору №15/04-Н від 15.04.2010 року Позивач протягом квітня-червня 2010 року поставив Відповідачу лом чорних металів у кількості 6642,069 тон загальною вартістю 17418367,06 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000013 від 15.04.2010 року, №РН-000014 від 17.04.2010 року, №РН-000015 від 19.04.2010 року, №РН-000022 від 30.04.2010 року, №РН-000030 від 18.05.2010 року, №РН-000031 від 20.05.2010 року, №РН-000042 від 08.06.2010 року, №РН-000043 від 15.06.2010 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи. Зазначені видаткові накладні підписано Відповідачем та скріплено печаткою без заперечень та зауважень.

Всупереч договірним умовам, Відповідач протягом квітня-жовтня 2010 року перерахував Позивачу 8 400000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Позивача та допустив виникнення заборгованості у розмірі 9018367,06 гривень.

Згідно додаткових угод №1 від 30.04.2010 року та №2 від 30.05.2010 року до договору №8-Р від 15.04.2010 року Позивач зобов’язувався протягом квітня-травня 2010 року поставити Відповідачу 1148,657 тон лому чорних металів.

На виконання умов договору №8-Р від 15.04.2010 року Позивач протягом квітня-травня 2010 поставив Відповідачу лом чорних металів у кількості 1148,657 тон загальною вартістю 3062503,85 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000016 від 16.04.2010 року, №РН-000017 від 19.04.2010 року, №РН-000020 від 25.04.2010 року, №РН-000021 від 30.04.2010 року, №РН-000029 від 12.05.2010 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей 12 ААА №362508 та 12ААА №36522. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи. Зазначені видаткові накладні підписано Відповідачем та скріплено печаткою без заперечень та зауважень.

Відповідач із порушенням строків оплати протягом червня-серпня 2010 року перерахував Позивачу 3062503,85 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором №15/04-Н від 15.04.2010 року строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 9018367,06 грн. заборгованості за договором №15/04-Н від 15.04.2010 року підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 8.4 договорів №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення пені за договорами №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року підлягають задоволенню у розмірі та за період заявлений Позивачем .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення трьох процентів річних за прострочення зобов’язань за договорами у частині проведення розрахунків за поставлений товар. Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду із вимогою стягнути з Відповідача 1216295,35 грн. збитків. В обґрунтування вимоги про стягнення збитків Позивач навів доводи, що при вчасних розрахунках за договорами поставки №15/04-Н від 15.04.2010 року та №8-Р від 15.04.2010 року при розміщенні коштів на депозитних рахунків отримав би дохід у розмірі 1216295,35 гривень.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки Позивач у підтвердження власних доводів не надав суду доказів, що він вживав необхідних заходів для отримання спірного доходу, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 1216295,35 грн. збитків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет» (03150, м. Київ, вул. Горького, 103-А; ідентифікаційний код 33052857) на користь приватного підприємства «Жадор»(54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 47-а; ідентифікаційний код 31627641) 9018367,06 грн. (дев’ять мільйонів вісімнадцять тисяч триста шістдесят сім гривень 06 копійок) основного боргу; 1245426,24 грн. (один мільйон двісті сорок п’ять тисяч чотириста двадцять шість гривень 24 копійки) пені; 250382,31 грн. (двісті п’ятдесят тисяч триста вісімдесят дві гривні 31 копійку) трьох процентів річних; 22942,35 грн. (двадцять дві тисячі дев’ятсот сорок дві гривні 35 копійок) державного мита та 212,34 грн. (двісті дванадцять гривень 34 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 22.12.2010 року.