Рішення № 13022092, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/55021.12.10 За позовом приватного підприємства «Миколаїввтормет»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет»

простягнення 1019048,33 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Сафронов Ю.І. (довіреність від 06.12.2010 року) від відповідача:представник Фінюк О.А. (довіреність від 08.11.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Миколаїввтормет»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет» заборгованості за договорами №2-Н від 15.2007 року та №4-Р від 20.11.2009 року у розмірі 1019048,33 грн. (у тому числі 813898,79 грн. основного боргу, 176740,68 грн. пені; 28411,06 грн. трьох процентів річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року порушено провадження у справі №23/550 та призначено її розгляд на 09.11.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Предствник Позивача звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки Позивач не надав суду жодних доказів, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у Відповідача, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення, то суд відмовив у задоволенні клопотання.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не надав у судових засіданнях проти суми боргу не заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договори №2-Н від 15.03.2007 року та №4-Р від 20.11.2009 року, відповідно до яких Позивач зобов'язався передати у власність покупцю сталевий вуглецевий лом та відходи чорних металів, а Відповідач - прийняти та оплатити вартість товару в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови оплати товару визначені пунктом 7.1 договорів №2-Н від 15.03.2007 року та №4-Р від 20.11.2009 року відповідно до якого Відповідач повинен оплатити товар протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до додаткової угоди №34 від 30.04.2010 року до договору №2-Н від 15.03.2007 року Позивач зобов’язувався поставити Відповідачу протягом квітня 2010 року лом чорних металів у кількості 3502,166 тон.

На виконання умов договору №2-Н від 15.03.2007 року Позивач протягом квітня 2010 року поставив Відповідачу лом чорних металів у кількості 3502,166 тон загальною вартістю 9518490,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000017 від 09.04.2010 року, №РН-000018 від 14.04.2010 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей 12 ААА №362517 та 12ААА №36517. Зазначені видаткові накладні підписано та скріплено печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Всупереч договірним умовам, Відповідач протягом квітня-вересня 2010 року перерахував Позивачу 6500000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Позивача та допустив виникнення заборгованості у розмірі 813898,79 гривень.

Згідно додаткових угод №2 від 31.03.2010 року та №3 від 30.04.2010 року до договору №4-Р від 20.11.2009 року Позивач зобов’язувався протягом березня-квітня 2010 року поставити Відповідачу 637,929 тон лому чорних металів.

На виконання умов договору №4-Р від 20.11.2009 року Позивач протягом березня-квітня 2010 року поставив Відповідачу лом чорних металів у кількості 637,929 тон загальною вартістю 1711529,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000012 від 31.03.2010 року, №РН-000019 від 14.04.2010 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей 12 ААА №362508 та 12ААА №36522. Зазначені видаткові накладні підписано та скріплено печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Станом на 31.03.2010 року залишок боргу Відповідача за договором №4-Р від 20.11.2009 року становив 18041,72 гривні.

Відповідач із порушенням строків оплати протягом квітня-серпня 2010 року перерахував Позивачу 1729571,28 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором №2-Н від 15.03.2007 року строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 813898,79 грн. заборгованості за договором №2-Н від 15.03.2007 року підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 8.4 договорів №2-Н від 15.03.2007 року та №4-Р від 20.11.2009 року передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі заявленому Позивачем за договором №2-Н від 15.03.2007 року у період з 14.04.2010 року по 14.10.2010 року та за договором №4-Р від 20.11.2009 року у період з 06.04.2010 року по 06.08.2010 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення трьох процентів річних за прострочення зобов’язань за договорами у частині проведення розрахунків за поставлений товар. Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-Мет» (03150, м. Київ, вул. Горького, 103-А; ідентифікаційний код 33052857) на користь приватного підприємства «Миколаїввтормет»(54042, м. Миколаїв, провулок Місцевий, буд. 14; ідентифікаційний код 33084791) 813898,79 грн. (вісімсот тринадцять тисяч вісімсот дев’яносто вісім гривень 79 копійок) основного боргу; 159642,36 грн. (сто п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот сорок дві гривні 36 копійок) пені; 25332,46 грн. (двадцять п’ять тисяч триста тридцять дві гривні 46 копійок) трьох процентів річних; 10426,48 грн. (десять тисяч чотириста двадцять шість гривень 48 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 21.12.2010 року.