Рішення № 13022074, 17.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/39417.12.10 За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

До                               Державного підприємства «Вугілля України»

Про                              стягнення 43892,76 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Сапса Т.В., довіреність № 08-29 від 11.01.2010

від відповідача          Андрусенко Ю.С., довіреність № 28-28/50-Д від 28.12.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення з останнього 43892,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Ухвалою суду від 17.11.2010р. порушено провадження у справі № 1/394 та призначено розгляд на 03.12.2010 р.

03.12.2010р. позивач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав відзив.

Суд відклав розгляд справи на 17.12.2010, у зв’язку з відсутністю представника позивача, та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

17.12.2010 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження, підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки вугілля № 02-02-10/1-ЕН від 01.02.2010, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті.

Пунктом 7.1 договору встановлювались граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та вологості.

На виконання умов договору з 27.04.2010 року на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля, вантажовідправником якого було ДП «Львіввугілля»в загальній кількості 347600 кг.

При прийманні спірного вугілля за якістю позивачем виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, оскільки фактична зольність вугілля значно перевищує гранично допустиму за договором.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника запрошувались позивачем факсограмами від 28.04.2010 № 349 та від 2918.04.2010 № 359.

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля № 2644 від 28.04.2010, № 2729 від 30.04.2010, складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, представниками вантажовідправника, які діяли на підставі довіреності відповідача від 23.04.2010 року № 269, від 29.04.2010 № 283.

Пунктом 3.4.5 договору встановлено, що покупець (позивач) має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.

Факсограмами від 29.04.2010 № 355, 06/1121, від 30.04.2010 № 360, 06/1153 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв’язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 29 та 30 квітня 2010, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36484627, 36408704, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

У зв’язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач поніс збитків на загальну суму 43892,76 грн., у вигляді сплати Укрзалізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку поставки неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв’язаних з постачанням такого вугілля.

З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія від 25.05.2010 № 119-090 на суму 43892,76 грн., з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та без задоволення.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 43892,76 грн. збитків завданих внаслідок поставки не якісного вугілля.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти вимог позивача, посилаючись на те, що виробником даного вугілля була третя особа, і за якість даного вугілля відповідач не може нести відповідальність.

Позивач проти заперечень відповідача заперечив та зауважив на тому, що договір на поставку спірного вугілля було укладено саме з відповідачем, і за якість поставленого вугілля має відповідати саме відповідач, оскільки згідно п.8.4 договору зобов’язався відшкодовувати всі витрати позивача у випадку поставки неякісного вугілля.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 438,93 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі19нь.лідок чого останньому було нараховано штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх договірних зобоввки НБУ за кожен день,79мовився від нарахування пені 714,68 грн.ро те, що відповідач сплатив часткову суму боргу 1625,58 грн.. 8х днів з дати, вк.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 173, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 16, 22, 526, 610, 611, 623, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м.Львів, вул. Козельницька 15, код ЄДРПОУ 2326955) 43 892 (сорок три тисячі вісімсот дев’яносто дві)грн. 76 коп. - збитків; 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 93 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 23.12.2010р.)