Рішення № 13022072, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
21.12.2010
Номер справи
23/558
Номер документу
13022072
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/55821.12.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

дозакритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «Укрнафтогазбуд»

простягнення 451324,99 гривень

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «Укрнафтогазбуд» про стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій, трьох процентів річних, інфляційних втрат, збитків, процентів за користування чужими грошовими коштами та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не належним чином виконував свої зобов’язання за укладеним сторонами у справі договором лізингу від 03.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року порушено провадження у справі №23/558 та призначено її розгляд на 16.11.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

25 жовтня 2010 року та 23 листопада 2010 року Позивачем через канцелярію суду надані заяви про забезпечення позову, у задоволенні яких судом відмовлено з огляду на відсутність доказів того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову унеможливить або ускладнить виконання судового рішення, оскільки невиконання стороною господарського договору належним чином своїх зобов’язань не є підставою для застосування запобіжних примусових заходів.

23 листопада 2010 року Позивачем надано через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог до 451 324,99 гривень.

У судовому засіданні 7 грудня 2010 року представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги у повному обсязі.

Після винесення судового рішення у справі (відповідно до відмітки відділу діловодства суду) 21 грудня 2010 року о 12 годині 15 хвилин Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою останній фактично змінив одночасно предмет та підставу основної вимоги, та п’ять заяв про залучення доказів. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України суд залишив поза увагою подані Позивачем після винесення судового рішення у справі документи.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2010 року оголошено судове рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 03.07.2009 року укладено договір про фінансовий лізинг.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (частина друга статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до пояснень представників сторін та викладених у позові обставин (пункт 2.1 позовної заяви) Відповідач порушив умови договору та допустив прострочення сплати чергових лізингових платежів за вересень та жовтень 2009 року. Прострочення сплати платежу за вересень склало 45 днів, за жовтень –20 днів. Крім того, починаючи з листопада 2009 року Відповідач взагалі перестав сплачувати лізингові платежі у зв’язку з відсутністю грошових коштів.

З огляду на правові приписи частини першої статті 193, Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, суд встановлює, що Відповідачем у справі допущено господарське правопорушення, яке полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе за укладеним договором грошових зобов’язань.

Відповідно до пункту 2.1 позовної заяви Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача у примусовому порядку суми основного боргу за договором за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року, у тому числі Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу за період з грудня 2009 по серпень 2010 –у подвійному розмірі. Правовою підставою для нарахування суми основного боргу у подвійному розмірі Позивач визначає частину другу статті 785 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 785 параграфу першого глави 58 Цивільного кодексу України (правомірність застосування цієї норми до лізингових відносин встановлено частиною другою статті 806 Цивільного кодексу України) наймодавцю надано право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у випадку неповернення цієї речі негайно у разі припинення договору.

Законодавцем чітко встановлено, що визначений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України платіж є неустойкою, розмір якої визначається подвійною платою, та право на отримання якої виникає з моменту припинення договору та за умови неповернення предмету оренди.

Таким чином, Позивач не має права на отримання основного боргу (лізингового платежу) за договором за період користування майном у подвійному розмірі.

Оскільки з моменту припинення договору лізингодавець втрачає право на нарахування та отримання плати за користування об’єктом лізингу з огляду на правовий припис частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, та набуває право на стягнення неустойки суд визначає, що є суттєвим встановлення дати розірвання укладеного сторонами у справі договору.

Загальний порядок зміни або розірвання договору встановлено частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Крім загального порядку, статтею 651 Цивільного кодексу України встановлюється також можливість зміни чи розірвання договору у випадку істотного порушення однією з сторін договору своїх зобов’язань (частина друга) та шляхом односторонньої відмови сторони від договору (частина третя) за наявності встановленого законом або договором відповідного права.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина третя статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до частини четвертої статті 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від виконання договору.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, Позивач зобов’язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

Позивач стверджує, що 01.12.2009 року направив на адресу Відповідача лист-вимогу (вих. № 00000673) про відмову від договору та повернення предмету лізингу. Відповідно до доданого до листа-вимоги повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти, останній було отримано Відповідачем 03.12.2009 року.

З абзацу третього вимоги №00000673 від 01.12.2009 року вбачається, що на момент складання цього документу заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 107244,23 гривень, що явно не відповідає розміру боргу станом на 01.12.2009 року.

В абзаці четвертому вимоги №00000673 від 01.12.2009 року Позивач визначає, що на момент складання цього документу ним вже було направлено Відповідачу три вимоги: 05.05.2010 року, 16.12.2009 року та 01.12.2009 року.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що до позовної заяви додано копію вимоги № 00000673 від 01.12.2009 року (виходячи з розміру боргу та посилання на раніше направлені вимоги), яка могла направлятись тільки після 05.05.2010 року і не могла бути направленою 01.12.2009 року.

Таким чином, додана до позовної заяви вимога №00000673 не може бути визнана судом належним доказом односторонньої відмови Позивача та припинення дії договору 01.12.2010 року.

В той же час, в матеріалах справи наявний виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О., який з огляду на статтю 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»є доказом відмови Позивача від укладеного ним договору.

Прямим правовим наслідком прострочення оплати лізингового платежу на строк понад 30 днів відповідно до статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»є виникнення у лізингодавця права повернути у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса об’єкт лізингу.

Позивачем означене право на момент розгляду справи було реалізовано, про що свідчить наявні у матеріалах справи виконавчий напис та документи виконавчого провадження за ним.

Строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов’язки відповідно до договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання.

Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу №00000673 від 03.07.2009 року підлягає частковому задоволенню за період з листопада 2009 року (включно) по січень 2010 року (включно) у розмірі 32588,67 гривень.

Під час розгляду справи Позивачем доведено суду факт неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобов’язань за укладеним сторонами господарським договором.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не доведено суду та не надано будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Пунктом 8.2.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які є невід’ємною частиною договору про фінансовий лізинг №00000673 від 03.07.2009 року, встановлено, що у випадку порушення строків оплати лізингових платежів Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Як зазначалось раніше, фактично Позивач мав право на отримання лізингових платежів до моменту відмови ним від договору.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню виходячи з прострочених платежів, які Відповідач зобов’язаний був сплачувати протягом строку дії договору, у наступних розмірах: прострочений платіж за вересень 2009 року –пеня у розмірі 148,32 грн., за жовтень 2009 року –169,15 грн., за листопад –552,27 грн., за грудень –536,85 грн., за січень –535,85 грн. Загалом, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача пеня у розмірі 1942,44 грн.

Пунктом 8.2.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які є невід’ємною частиною договору про фінансовий лізинг №00000673 від 03.07.2009 року, крім нарахування пені у випадку прострочення оплати встановлено, що Відповідач зобов’язаний сплатити штраф за направлені Позивачем вимоги про сплату.

Виходячи з умов договору для стягнення з Відповідача відповідних сум штрафних санкцій Позивач повинен довести факт направлення вимог на адресу Відповідача.

В матеріалах справи відсутні відповідні докази (поштові квитанції, повідомлення тощо). За таких обставин позовна вимога про стягнення штрафів за направлені вимоги є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки фактично сума основного боргу за договором складає 32588,67 грн. відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірах: три проценти річних –925,50 грн. та інфляційні втрати –2642,72 грн.

За відсутності правових підстав позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною першою статті 232 Господарського кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями.

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України обов’язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, покладено на кредитора.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на технічний огляд автомобіля, оскільки сам по собі талон технічного огляду не є доказом понесених позивачем витрат, а інші докази відсутні у матеріалах справи.

Позивачем також не доведено суду які саме послуги надавали ТОВ «Кофас Україна Кредит Менеджмент»та ПП «Інформаційна агенція «Безпека та право», причинно-наслідковий зв'язок між необхідністю цих послуг та простроченням виконання Відповідачем своїх зобов’язань за договором.

З виконавчого напису нотаріуса та матеріалів виконавчого провадження за ним вбачається, що всі дії здійснювались за заявою позивача і докази участі ТОВ «Кофас Україна Кредит Менеджмент»та ПП «Інформаційна агенція «Безпека та право»в поверненні майна у матеріалах справи відсутні.

Крім того, з позовної заяви (сторінка 5) вбачається, що ТОВ «Кофас Україна Кредит Менеджмент»взагалі не виконало свої зобов’язання перед Позивачем.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача вартості послуг ТОВ «Кофас Україна Кредит Менеджмент»та ПП «Інформаційна агенція «Безпека та право».

Строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та обов’язки (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

З огляду на наведені правові норми та відповідно до частини четвертої статті 631 та частини п’ятої статті 653 Цивільного кодексу України позивач на час розгляду справи має право на стягнення з відповідача неустойки та збитків, проте втратив з моменту припинення договору право вимоги примусового виконання обов’язків відповідача.

За таких обставин, посилання Позивача на пункт 12.9 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які є невід’ємною частиною договору про фінансовий лізинг №00000673 від 03.07.2009 року, як на правову підставу права на отримання 96993,97 гривень є помилковим. Позивач повинен був у загальному порядку доводити своє право на стягнення з Відповідача цих збитків.

До поданої Позивачем 23.11.2010 року заяви про уточнення позовних вимог долучено копію акту прийому-передачі виконаних робіт (ЗВІТ КОМІСІОНЕРА) від 22.10.2010 року, який за твердженням Позивача є належним доказом відчуження автомобіля за ціною 300699,00 гривень.

З тексту акту чітко вбачається, що ТОВ «Ауді Центр Київ»не є покупцем автомобіля, а лише особою, уповноваженою Позивачем реалізувати цей автомобіль. В матеріалах справи відсутні належні докази відчуження автомобіля уповноваженою Позивачем особою. Лист позивача від 21.10.2010 року також не є таким доказом. Таким чином, твердження Позивача про ринкову вартість автомобіля у розмірі 300699,00 гривень не підтверджено наявними у справі доказами.

Відповідно до доданого до позовної заяви звіту про оцінку ринкової вартості автомобіля Volkswagen T5 (державний номерний знак АА2674ІК) станом на 01.10.2010 року ринкова вартість об’єкту дослідження складає 351285,00 гривень, що за офіційним курсом Національного банку України на 01.10.2010 року складає 44410,24 дол.США.

Договором №00000673 від 03.07.2009 року, зокрема –розділом «Умови лізингу», Позивач зобов’язався здійснити фінансування у розмірі 46212,00 дол.США.

Таким чином, профінансувавши у 2009 році купівлю автомобіля для Відповідача за договором №00000673 від 03.07.2009 року у розмірі 46212,00 дол.США, Позивач станом на 01.10.2010 року отримав майно вартістю 44410,24 дол.США.

Різниця склала 1801,76 дол. США.

Сторонами у справі не надано суду доказів проведення взаємних розрахунків у 2009 році, проте тільки з аналізу сплачених з простроченням платежів за вересень та жовтень 2009 року Відповідачем було перераховано (за фактично визначеним Позивачем курсом):

1344,14 + 1344,14 = 2688,28 дол.США, що перевищує суму 1801,76 дол. США.

Таким чином, фактично матеріалами справи спростовується наведене Позивачем твердження про наявність збитків, які виникли у нього у результаті невиконання Відповідачем умов договору, які пов’язані з природнім зменшенням вартості об’єкту лізингу у зв’язку з його використанням та коливанням ринкових цін на автомобілі.

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які приймають участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною другою статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними, тобто обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги про стягнення з Відповідача збитків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «Укрнафтогазбуд»(04655, місто Київ, Московський проспект, 23, ідентифікаційний код 25272314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»(02660, місто Київ, вул. Колекторна, 1, ідентифікаційний код 35571472) 32588,67 грн.(тридцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят вісім гривень 67 коп.) основного боргу; 1942,44 грн. (одну тисячу дев’ятсот сорок дві гривні 44 коп.) пені; 925,50 грн. (дев’ятсот двадцять п’ять гривень 50 коп.) трьох процентів річних; 2642,72 грн. (дві тисячі шістсот сорок дві гривні 72 коп.) інфляційних втрат; 380,98 грн. (триста вісімдесят гривень 98 коп.) державного мита та 20,75 грн. (двадцять гривень 75 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншому –відмовити.

4.          Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата складення повного тексту рішення: 22.12.2010 року

Часті запитання

Який тип судового документу № 13022072 ?

Документ № 13022072 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 13022072 ?

Дата ухвалення - 21.12.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 13022072 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 13022072 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 13022072, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 13022072, Господарський суд м. Києва було прийнято 21.12.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 13022072 відноситься до справи № 23/558

Це рішення відноситься до справи № 23/558. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 13022071
Наступний документ : 13022074