Рішення № 13021884, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/51810.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»

доДочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»

простягнення 4947,89 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кузик Ю.О. –дов. № 411-01/10 від 06.10.2010 року;

від відповідача: Палієнко П.М. –директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит» про стягнення 3600,00 грн. –основної заборгованості, 893,81 грн. –пені, 316,46 грн. –інфляційних втрат та 137,62 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 15 від 01.07.2009 року не оплатив в повному обсязі поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 3 600,00 грн.

Ухвалою від 12.11.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.11.2010 року.

В судовому засіданні 29.11.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 29.11.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.12.2010 року.

В судовому засіданні 10.12.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2010 року подав додаткові документи по справі та висловив свої заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 10.12.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендком»(продавець, позивач) та Дочірнім підприємством побутового обслуговування «Оксамит»(далі –покупець, відповідач) було укладено договір № 15 (далі-Договір), пунктом 2.1 якого сторони передбачили, що продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачання товару здійснюється партіями протягом терміну дії цього Договору та на його умовах на підставі оформленого сторонами замовлення.

Згідно з пунктом 3.4 Договору покупець зобов’язується самостійно за власний рахунок, одержати партію на складі продавця згідно попередньо оформленого замовлення протягом 3 (трьох) банківських днів від дати оплати.

Пунктом 3.5 Договору сторони узгодили, що передача товару, перехід права власності на нього на всіх пов’язаних з цим ризиків відбувається на складі продавця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна та асортимент товару обумовлюється сторонам у специфікації (додаток № 1 до Договору).

Згідно з пунктом 5.6 Договору покупець проводить оплату за кожну прийняту партію товару на підставі даного Договору та накладних протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України (гривня) на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі дев’ять Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12340,96 грн., що засвідчується видатковими накладними № 9213 від 03 липня 2009 року на суму 2089,31 грн., № 9808 від 07 серпня 2009 року на суму 2128,09 грн., № 11086 від 02 жовтня 2009 року на суму 2704,21 грн., № 12290 від 06 листопада 2009 року на суму 2790,11 грн., № 13777 від 18 грудня 2009 року на суму 2629,24 грн., № АС –0007427 від 01 грудня 2009 року на суму 1026,18 грн., № АС –0007837 від 15 грудня 2009 року на суму 2362,20 грн..

В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 9411,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 363 від 30 липня 2009 року на суму 2089,31 грн., № 474 від 21 вересня 2009 року на суму 1128,09 грн., № 493 від 02 жовтня 2009 року на суму 1000,00 грн., № 643 від 15 грудня 2009 року на суму 2704,21 грн., № 728 від 27 січня 2010 року на суму 1000,00 грн., № 1046 від 07 липня 2010 року на суму 419,35 грн., № 1180 від 07 вересня 2010 року на суму 400,00 грн., № 1252 від 13 жовтня 2010 року на суму 500,00 грн., № 1288 від 29 жовтня 2010 року на суму 150,00 грн., № 1290 від 29 жовтня 2010 року на суму 20,76 грн., у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2929,24 грн.

Однак, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 3600,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 670,76 грн. не підлягають задоволенню, так як прострочення в цій частині відсутнє.

Станом на день розгляду справи в суді решту боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2929,24 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 2929,24 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, що зазначені в пункті 5.6 продавець має право нарахувати на протерміновану суму пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування, а покупець зобов’язаний сплатити її протягом п’яти банківських днів з дня отримання вимоги від продавця.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 893,81 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 5.6 та 6.3 Договору, здійснених поставок та проплат, а також обмеживши нарахування пені шестимісячним строком із дня коли зобов’язання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 475,37 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 137,62 грн. 3 % річних та 316,46 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, здійснених поставок та проплат, також, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 114,59 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 316,46 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»(місцезнаходження: 03058, м. Київ, Солом’янський р-н, вул. Борщагівська, 195, код ЄДРПОУ 19127619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р –н, Залізничне шосе, буд. 21, код ЄДРПОУ 32248796) 2 929 (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 24 коп. –основного боргу, 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 37 коп. –пені, 316 (триста шістнадцять) грн. 46 коп. –інфляційних втрат, 114 (сто чотирнадцять) грн. 59 коп. –3% річних, 79 (сімдесят дев’ять) грн. 07 коп. – державного мита та 182 (сто вісімдесят дві) грн. 95 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

24.12.2010 року