Рішення № 13021778, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/37914.12.10 За позовом          Малого приватного підприємства "Людмила"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Боктен"

про                    стягнення 73000,07грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Страшок Є.О.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 14.12.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Людмила" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боктен" 73000,07грн(58871,50грн.-основного боргу, 14128,57грн.-пені) заборгованості за Договором поставки зернових №17/02-09 від 17.02.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки зернових №17/02-09 від 17.02.2009 року, укладеного між Малим приватним підприємством "Людмила" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боктен", останній за отриманий товар розрахувався лише частково.

Позовну заяву 25.10.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/379.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2009 року Мале приватне підприємство "Людмила"- Постачальник(далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Боктен"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки зернових №17/02-09 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується передати у власність Відповідача Товар, відповідно до доданих до Договору Специфікацій, які являються невід"ємною частиною Договору, а Відповідач зобов"язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п 6.2 Договору оплата за товар проводиться шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок Позивача.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 522054,00грн., що підтверджується податковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 463182,50грн.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 58871,50грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 58871,50 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.10.2 Договору у випадку несвоєчасної сплати за поставлений Товар, сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки оплати.

За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань Позивач нарахував пеню у розмірі 14128,57грн.

Але, при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати 183 дні.

Таким чином, розрахунок пені необхідно здійснювати наступним чином:

за період з 22.04.2009-14.06.2009:

58 871,50грн.*24%/365дн.*50дн.=2090,34 грн.;

за період з 15.06.2009-11.08.2009:

58 871,50*22%/365дн.*58дн.=2058,08грн.;

за період з 12.08.2009-21.10.2009:

58 871,50грн.*20,5%/365дн.*71дн.=2347,60грн.

Отже, сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 6496.03грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 58 871,50 грн. основного боргу, та 6 496,03грн. пені.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 554,80грн. та 179,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства "Людмила" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боктен" (02002, м. Київ, вул. М.Раскової,19,код ЄДРПОУ 35645643, р/р 26007060318062 в філії КБ "ПриватБанк", МФО 313399), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Малого приватного підприємства "Людмила"(80250, Львівська обл., Радехівський район, с. Павлів, вул. Л.Українки,6, код ЄДРПОУ 22413671) 58871(п"ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 50 коп. - основного боргу, 6 496(шість тисяч чотириста дев"яносто шість)грн.03коп-пені, 554(п"ятсот п"ятдесят чотири)грн. 80 коп.- витрат по сплаті державного мита та 179(сто сімдесят дев"ять)грн. 36 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Малого приватного підприємства "Людмила" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 20.12.2010