Рішення № 13021677, 17.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.10 Справа № 24/300/10

Суддя

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром”, 49070, м. Дніпроперовськ, вул. Леніна, 41, оф. 325

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, 69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4

про стягнення 64 678,47 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гусакова О.Б., довіреність від 11.01.2010р. № 1

від відповідача: Криворучко Д.О., довіреність від 07.04.2010р. № 19/51

СУТЬ СПОРУ:

30.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрніхром” (надалі - ТОВ “Укрніхром” з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (далі - ВАТ “Запоріжкокс”) про стягнення з відповідача 64678,47 грн., з яких: 14254,38 грн. - 3 % річних та 50424,09 грн. - втрат від інфляції.

Ухвалою від 30.08.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/300/10, судове засідання призначено на 29.10.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.10.2010р. розгляд справи відкладено на 17.11.2010р.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.11.2010р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз’яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Заявою про уточнення позовних вимог, наданою в судовому засіданні 17.11.2010р., позивач уточнив період стягнення інфляційних витрат, просить суд стягнути з відповідача суму інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р.

Заява про уточнення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначав наступне. За невиконання зобов’язань за договором поставки від 01.07.2008р. № 1767 щодо оплати вартості отриманого товару, рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2010р. у справі № 15/34/10 стягнуто з відповідача 764001,60 грн. основного боргу, 2197,81 грн. річних. За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу на суму основного боргу нараховано індекс інфляції в сумі 50424,09 грн. за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 3 % річних за період з 14.12.2009р. по 29.07.2010р. в розмірі 14254,38 грн. У зв’язку з чим, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, вважає розрахунок суми 3% річних безпідставним, оскільки відповідно до платіжної вимоги № 398 від 08.07.2010р., яка були виставлена Заводським ВДВС, стягненню з ВАТ “Запоріжкокс” підлягало 921 390,75 грн. за 3 виконавчими провадженнями. Меморіальним ордером № 398 від 19.07.2010р. з відповідача списано 126 864,94 грн., які відповідно до повідомлення № 21275 від 27.07.2010р. розподілені виконавчою службою самостійно, на користь позивача стягнуто 104 691,67 грн. Фактичне списання вказаної суми підтверджується штампом банку від 19.07.2010 р. Друга частина суми заборгованості сплачена відповідно до платіжної вимоги № 436 від 22.07.2010 р. 27.07.2010 р., що підтверджується штампом банку. Відповідно до повідомлення від 29.07.2010р. № 21398 Заводського ВДВС, грошова сума у розмірі 669 405,73 грн. перерахована на депозитний рахунок відділу 27.07.2010р. в тому, що позивач отримав повністю грошову суму лише 29.07.2010р. вина відповідача відсутня. Тому розмір 3 % річних становить 13626,44 грн. за період з 14.12.2009р. по 19.07.2010р. Крім того, розмір індексу інфляції за період з 01.01.2010р. по 19.07.2010р. становить 23684,05 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2010р. у справі № 15/34/10 позовні вимоги ТОВ “Укрніхром” задоволено, стягнуто з ВАТ “Запорожкокс” 764 001,60 грн. основного боргу, 2 197,81грн. річних відсотків за неналежне виконання зобов’язань за договором від 01.07.2008р. № 1767 та 7897,99 грн. судових витрат.

Постановою апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. рішення суду у справі № 15/34/10 залишено без змін. На виконання рішення видано наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Однак, як свідчать матеріали справи, на розрахунковий рахунок позивача 29.07.2010р. та 30.07.2010р. перераховано відповідно 104691,67 грн. та 669405,73 грн. суми боргу ВАТ “Запоріжкокс” за наказом господарського суду Запорізької області від 14.06.2010р. № 15/34/10 та 30.07.2010р., про що свідчать банківські виписки, копії яких залучено до матеріалів справи.

У зв’язку з чим ТОВ “Укрніхром” звернулось до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (ЦК України).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

У зв’язку з тим, що сума боргу перераховано на розрахунковий рахунок позивача 29.07.2010 та 30.07.2040р. позивачем заявлено до стягнення 50424,09 грн. витрат від інфляційних процесів за період з листопада 2009 р. по березень 2010р. і 14254,38 грн. - 3% річних за період з 14.12.2009р. по 29.07.2010р., що нараховані на суму основного боргу 764001,60 грн. (згідно рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2010р. у справі № 15/34/10).

Вимоги позивача в частині стягнення 14 254,38 грн. 3 % річних та 50 424,09 грн. інфляційних витрат суд визнає законними, доведеними, обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, у зв’язку з чим задовольняються судом.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що сума боргу за рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2010р. у справі № 15/34/10 перерахована на розрахунковий рахунок позивача 29.07.2010р., а тому позивачем правомірно нараховано санкції за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання саме за період з 14.12.2009р. по 29.07.2010р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –646,78 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс”, (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, р/р 26003005410004 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрніхром”, (49070, м. Дніпроперовськ, вул. Леніна, 41, оф. 325, р/р 26008033771200 у АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32613928) –50 424 (п’ятдесят тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 09 коп. інфляційних витрат, 14 254 (чотирнадцять тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 38 коп. - 3% річних, 646 (шістсот сорок шість) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

суддя Т.А. Азізбекян

су

сс Суддя Т.А. Азізбекян