Постанова № 13016422, 14.12.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.

Справа № 4/99-10-3014

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Бойко Л.І.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 417 від 10.12.2010 року колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, Л.І. Бойко)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Анісімов В.В. (довіреність № 07/1812-10 від 07.10.2010 року)

від відповідачів:

- від ВЧ А-1620 –Корнієнко І.О. (довіреність № 36 від 12.01.2010 року);

- від КЕВ м. Херсона –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона

на рішення господарського суду Одеської області від „25” жовтня 2010 року

по справі № 4/99-10-3014

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго”, м. Херсон

до:

- Військової частини А-1620, м. Одеса;

- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон

про стягнення 31 689,28 грн.

В С Т А Н О В И В :

07.07.2010 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (далі по тексту –позивач, Постачальник) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А-1620 (далі по тексту –відповідач-1, Споживач) про стягнення 31 689,28 грн., з яких 23 196,08 грн. –за понад договірне споживання електроенергії, 1 663,17 грн. –пені, 1 468,38 грн. –3% річних, 5 361,65 грн. –збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВЧ А-1620 в порушення укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії та норм чинного законодавства за отриману в період з липня 2007 року по червень 2010 року електричну енергію вчасно не розраховувалася, а робила це з постійним простроченням. Крім того, ВЧ А-1620 допустило у березні 2010 року та квітні 2010 року перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

17.08.2010 року та 25.10.2010 року ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” подало до суду заяви про уточнення позовних вимог та заяву про залучення співвідповідача, згідно яких просило:

- залучити Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона (далі по тексту –відповідач-2) до участі у справі як співвідповідача-2;

- стягнути солідарно з ВЧ А-1620 та КЕВ м. Херсона на користь ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” 23 196,08 грн. –за понад договірне споживання електроенергії, 1 468,38 грн. –3% річних, 5 361,65 грн. –збитків від інфляції, 1 663,17 грн. –пені;

- стягнути з відповідачів на користь позивача усі судові витрати, понесені ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” при розгляді справи.

В обґрунтування таких заяв позивач посилається на те, що між відповідачами укладено договори поруки, а тому і сума заборгованості підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2010 року по справі № 4/99-10-3014 (суддя Літвінов С.В.) позов ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” задоволений частково. Стягнуто з ВЧ А-1620 на користь позивача 11 598,04 грн. –двократна вартість спожитої електроенергії понад договірну величину, індекс інфляції –2 680,82 грн., три відсотки річних в сумі 734,19 грн., пеня в сумі 1 грн.; державне мито в сумі 150,14 грн.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118, 00 грн. Стягнути з КЕВ м. Херсона на користь позивача 11 598,04 грн. –двократна вартість спожитої електроенергії понад договірну величину, індекс інфляції –2 680,82 грн., три відсотки річних в сумі 734,19 грн., пеня в сумі 1 грн.; державне мито в сумі 150,14 грн.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118, 00 грн. В іншій частині позову –відмовлено. Розмір пені зменшено з посиланням на положення ст.233 Господарського кодексу України, виконання відповідачем основного зобов`язання, та те, що відповідачі є бюджетними установами і фінансується виключно із державного бюджету.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, КЕВ м. Херсона звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” та ВЧ А-1620 відзиви на апеляційну скаргу КЕВ м. Херсона до суду не надали, але їх представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу КЕВ м. Херсона без задоволення, а оскаржуване рішення по суті –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи. Між тим, ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” та ВЧ А-1620 просили змінти резолютивну частину рішення із зазначенням про солідарне стягнення боргу.

Представник КЕВ м. Херсона в судове засідання 14.12.2010 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 26.11.2010 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2004 року між ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” в особі Херсонських міських електричних мереж та Військовою частиною А-1620 було укладено договір № 475 про постачання електричної енергії на об'єкт військова частина А-1088, що знаходиться за адресою м. Херсон смт. Антонівка, згідно якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію як різновид товару, а відповідач, в свою чергу зобов'язався вчасно сплачувати спожиту електроенергію відповідно до умов договору.

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони, відповідно до розділу 2 Договору, зобов'язались керуватися Правилами користування електричною енергією.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію (активну та реактивну) передбачений у додатку № 2 до договору № 475 від 01.03.2004 року, відповідно до п.3 якого рахунки на оплату електроенергії мають бути оплачені відповідачем протягом 5 днів з дня їх отримання відповідачем.

Відповідальність споживача за невчасне внесення платежів передбачена умовами договору, а саме п.4.2.1., де зазначається, що за внесення платежів, передбачених п.2.2.3.-2.2.4. цього договору з порушенням термінів, визначених додатком „порядок розрахунків", споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також п.5 додатку №2 до договору про постачання електроенергії, де зазначено, що сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році з помісячним розподілом подаються споживачами постачальнику електроенергії кожного року до 15 листопада. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, розмір очікуваного споживання електроенергії на наступний рік установлюється постачальником електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

10.03.2009 року сторонами підписано додаток №1 до договору №475 про обсяги постачання електроенергії на 2009 рік. На 2010 рік відповідач не доводив позивачу обсяги постачання електроенергії, тобто відповідно до зазначених вище умов договору обсяги постачання електроенергії узгоджені на 2009 рік пролонговано і на 2010 рік.

Відповідач, згідно п.1 додатку №2 „Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників”, 10 числа кожного місяця знімає показники електролічильників встановлених на його об’єктах (передбачених у додатку №5) та, згідно абз.1 п.2 додатку №2, оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період та який надає до розрахункового відділу позивача протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників.

20.02.2006 року ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” (Кредитор), ВЧ А-1620 (Боржник) та КЕВ м. Херсона (Поручитель) уклали договір поруки № 475/2 від 20.02.2006 року.

05.02.2008 року ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” (Кредитор), ВЧ А-1620 (Боржник) та КЕВ м. Херсона (Поручитель) уклали новий договір поруки № 475/2 від 05.02.2008 року.

Підставою зобов'язання, що забезпечується договором поруки № 475/2 від 05.02.2008 року, є договір про постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року (п.1 Договору).

Згідно із п.2 Договору поруки, поручитель і боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором. Поручитель і боржник несуть відповідальність відповідно до ст.554 ЦК України перед Кредитором.

Відповідно із п.3 Договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором в межах щомісячно виставлених рахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію, в т.ч. ПДВ та інших платежів згідно договору на постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року, грошові кошти за яку перераховуються на відповідні рахунки ХМЕМ.

Пунктом 4 Договору поруки встановлено, що Поручитель розраховується з кредитором в сумі згідно п.3 цього договору шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок кредитора.

Зобов'язання поручителя вважаються виконаними після документального підтвердження зарахування банківських коштів на відповідні рахунки кредитора, після чого поручитель набуває всіх прав кредитора по відношенню до боржника (п.5 Договору поруки).

Пунктом 6 Договору поруки встановлено, що у разі несвоєчасного виконання поручителем зобов’язань, згідно п.3 цього договору, поручитель сплачує кредитору штрафні санкції, передбачені ст.625 ЦК України.

Таким чином, із змісту Договору поруки випливає, що крім обов'язку Поручителя по сплаті активної і реактивної електроенергії на нього також покладені і інші обов'язки, тобто відповідальність у обсязі, якій дорівнює відповідальності Боржника, встановленої договором № 475 від 01.03.2004 року про постачання електричної енергії.

При цьому слід зазначити, що положення Договору поруки не суперечать пункту положенням договору 475 від 01.03.2007 року і кореспондуються із положеннями ст.554 ЦК України, згідно якої Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 10 Договору поруки, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання. Отже, такий договір діє і по даний час, оскільки сторонами не було заявлено про його припинення або зміну його умов.

На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року, ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” поставляло, а ВЧ А-1620 отримувала та споживала в період з липня 2007 року по червень 2010 року активну та реактивну електроенергію. ВЧ А-1620 отримувала для сплати відповідні рахунки за активну та реактивну електроенергію, докази яких отримання містяться на самих рахунках та цей факт і не заперечується самим Споживачем.

Але, як свідчить відомість виставлених рахунків відповідачу та відомість прийнятих платежів, відповідач систематично прострочував сплату виставлених рахунків, що є порушенням умов договору та чим було порушено право позивача на вчасне отримання коштів за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Крім того, на підставі наданого відповідачем акту спожитої електроенергії за період з 10.02.2010 року по 10.03.2010 року було визначено, що обсяг фактично спожитої електроенергії у березні 2010 року, складає 60 866 кВт/год., про що відповідачу виставлено рахунок № 475 від 11.03.2010 року на суму 46 949,58 грн. з ПДВ, який отримано в день виставлення рахунку, про що свідчить підпис представника споживача. Але згідно додатку № 1 від 10.03.2009 року до договору, споживач повинен був спожити у березні 2010 року не більше 45 400 кВт/год, тобто відповідачем допущено перевищення договірного рівня споживання електроенергії в обсягах 15 466 кВт/год.

Про допущення відповідачем понад договірного рівня споживання електроенергії у березні 2010 року позивач повідомив відповідача, про що свідчить отриманий останнім відповідний рахунок.

Аналогічна ситуація виникла і в квітні 2010 року, а саме відповідачем, відповідно до акту спожитої електроенергії за період з 10.03.2010 року по 10.04.2010 р., спожито 60620 кВт/год., про що Відповідачу виставлено рахунок № 475 від 09.04.2010 року на суму 46 759,84 грн. з ПДВ. Але згідно умов договору, відповідач у квітні 2010 року не повинен був перевищити 40 000 кВт/год., тобто і в квітні 2010 року відповідач допустив перевищення договірних обсягів споживання електроенергії, що становить 20 620 кВт/год. В рахунку № 475 від 09.04.2010 року позивач знову попередив відповідача про допущення ним понад договірного рівня споживання електроенергії, докази отримання рахунку містяться в самому рахунку.

Відповідач-1 звертався до позивача з письмовою заявою про коригування величин споживання електроенергії у березні 2010 року та у квітні 2010 року.

Між тим, за не виконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії в частині своєчасної сплати за спожиту електричну енергію, ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” листами від 11.03.2010 року за № 39-1062-10 та від 08.04.2010 року за № 39-1497-10 повідомило відповідача-1 про непогодження заяви про коригування договірних величин.

Позивач здійснив нарахування двократної вартості понад договірної величини споживання електроенергії за березень 2010 року та квітень 2010 року, про що відповідачу виставлений:

- рахунок № 475 від 09.04.2010 року на суму 9941,54 грн. (15466 кВт/год X 0,6428 грн. тариф березня 2010 року) без ПДВ, який отриманий представником відповідача 09.04.2010 року, про що свідчить підпис представника відповідача;

- рахунок № 475 від 11.05.2010 року на суму 13254,54 грн. (20620 кВт/год X 0,6428 грн. тариф квітня 2010 року) без ПДВ, який отриманий представником відповідача –11.05.2010 року, про що свідчить підпис представника відповідача.

Відповідачем дані рахунки не оплачені в строки передбачені умовами договору, що спричинило заборгованість понад договірному рівню споживання електроенергії на загальну суму 23 196,08 грн.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги КЕВ м. Херсона, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору № И 1719 від 27.06.2006 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі. У випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

П.2 п.10.2 Правил користування електричною енергією передбачає, що споживач електроенергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору. А відповідно до п.п.1 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електроенергії має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Як встановлено матеріалами справи, ВЧ А-1620 в порушення умов договору про постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року та норм чинного законодавства несвоєчасно здійснювала оплату за спожиту у період липня 2007 року по червень 2010 року електроенергію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, згідно п.4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року, за внесення платежів, передбачених п.2.2.3.-2.2.4. цього договору з порушенням термінів, визначених додатком „порядок розрахунків”, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. П.5 додатку №2 до Договору зазначено, що сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано збитки від інфляції (за період з 12.07.2007 року по 05.07.2010 року) в сумі 5361,65 грн., 3 % річних від простроченої суми (за період з 12.07.2007 року по 05.07.2010 року) в сумі 1468,38 грн., пеню (за період з 05.01.2010 року по 05.07.2010 року) в сумі 1663,17 грн. та двократну вартість понад договірної величини споживання електроенергії за березень 2010 року та квітень 2010 року в сумі 23 196,08 грн. (9941,54 грн. + 13254,54 грн.), оскільки ВЧ А-1620 свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії № 475 від 01.03.2004 року в частині своєчасної оплати за отриману від ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” електроенергію належним чином не виконало та перевищило встановлені ліміти споживання електроенергії.

Відповідно до ст.554 ЦКУ та положень договору поруки № 475/2 від 05.02.2008 року, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, у разі не сплати Боржником (відповідачем-1) спожитої активної та реактивної електроенергії, а також здійснення інших видів платежів, що передбачені договором про постачання електричної енергії (серед яких є і сплата двократної вартості спожитої понад договірну величину електроенергії), відповідно до умов договору поруки та положень Цивільного Кодексу України, обов'язок сплати зазначених платежів переходить до Поручителя, тобто Відповідача-2 –КЕВ м. Херсона.

Отже, борг за понад договірне споживання електроенергії, інфляційні збитки, 3 % річних та пеня підлягають стягненню в примусовому порядку на користь ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” солідарно з ВЧ А-1620 та КЕВ м. Херсона.

В свою чергу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені з 1663,17 грн. до 2 грн. на підставі положень ст.233 Господарського кодексу України, в зв'язку з тим, що відповідач виконав основне зобов`язання. Крім того, відповідачі є бюджетними установами і фінансується виключно із державного бюджету.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги КЕВ м. Херсона, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

КЕВ м. Херсона ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”.

Між тим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд при винесенні рішення припустився помилки в його резолютивній частині. Так, замість солідарного стягнення боргу з відповідачів, про що просив позивач та зазначив сам суд в мотивувальній частині рішення, суд стягнув борг з відповідачів на користь позивача в субсидіарному порядку.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2010 року по справі № 4/99-10-3014 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи в його резолютивній частині, а тому воно в резолютивній частині підлягає зміні, а апеляційна скарга КЕВ м. Херсона –без задоволення.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „25” жовтня 2010 року по справі № 4/99-10-3014 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1620 (67120, м. Одеса, вул. Магістральна,37, код 08502712, р/р 35210002000323, 35226007000323, 35221013000323 в УДК в Одеській області, МФО 828011) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, м. Херсон, вул. Чкалова,37, код 08294952, р/р 352140010039552 в ГУ ДКУ Херсонської області, МФО 852010) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (м. Херсон, вул. Пестеля, 5, код 05396638) в солідарному порядку 30 028,11 грн., з яких:

- на рахунок із спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” № 10021, МФО 352457, р/р 26036300020852 – 23 196,08 грн. –боргу за перевищення споживання електроенергії;

- на поточний рахунок № 26001007597201 у АТ „СведБанк” (публічне), МФО 300164 –5 361,65 грн. –збитків від інфляції, 1 468,38 грн. –3 % річних; 2 грн. –пені, 300,28 грн. –державного мита за розгляд позовної заяви та 223,61 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

В іншій частині позову –відмовити.”

3. Решту рішення залишити без змін.

4. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Л.І. Бойко

Повний текст постанови

складено „17” грудня 2010 року.