Постанова № 13016380, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 14/083-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з‘явився;

від відповідача - Педченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2010

у справі № 14/083-10 ( .....)

за позовом                               Державної екологічної інспекції в Київській області

до                                                   Селянського фермерського господарства Педченко В.І.

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15290,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2010 року у справі № 14/083-10 в задоволені позову Державної екологічної інспекції у Київській області до Селянського (фермерського) господарства Педченко В.І. про стягнення 15290,17 грн. відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване тим, що у Відповідача відсутні у володінні та користуванні артезіанські свердловини, про що свідчить договір оренди № 4 від 26.02.2004 року, акт приймання-передачі від 24.02.2004 року.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що у період з 04.02.2007 року по 04.02.2010 року Відповідач у зв‘язку із здійснення сільськогосподарської діяльності відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (на період його чинності) сплачував фіксований сільськогосподарський податок, що сплачувався, в тому числі, збір на спеціальне водокористування.

Акт перевірки за № 52 від 04.02.2010 року не є належним доказом, так як не встановлено належність артезіанських скважин Відповідачу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 16.07.2010 року у справі № 14/083-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Київської області винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, Апелянт стверджує, що перевірку проведено уповноваженими на це представникам, акт перевірки № 52 від 04.02.2010 року підписаний без зауважень. Здійснення Відповідачем самовільного водокористування, без дозволу, також підтверджується довідкою від 04.02.2010 року за № 6, за якою встановлено обсяг спожитої води – 3500м3, зазначене Відповідачем не заперечується.

Селянське (фермерське) господарство Педченка В.І. заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що артезіанські свердловини не перебувають на балансі, а передані у тимчасове користування.

Згідно протоколу № 98 від 14.02.2010 року за відсутність дозволу на спеціальне водокористування було накладено штраф, який сплачений платіжним дорученням № 32 від 08.02.2010 року.

Також Селянське (фермерське) господарство Педченка В.І. стверджує, що являється платником фіксованого сільськогосподарського податку у відповідності до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», відсутність заборгованості по сплаті податків.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року відновлено Державній екологічній інспекції в Київській області строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження у справі № 14/083-10.

          В судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2010 року, оголошувалась перерва.

          Державна екологічна інспекція у Київській області свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

          Від Державної екологічної інспекції у Київській області поступили письмові пояснення, з яких вбачається, що саме на водокористувача покладено обов‘язок отримання дозволу на спеціальне водокористування.

          Представник Відповідача надав суду довідку виконавчого комітету Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області від 2012.2010 року за № 721 про те, що дві артезіанські свердловини передані Селянському (фермерському) господарству Педченка В.І. згідно Договору оренди від 24 лютого 2004 року по Акту приймання-передачі від 24 лютого 2004 року. Довідка та Акт долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно Акту перевірки № 52 від 04 лютого 2010 року, проведеної на вимогу прокуратури Миронівського району Київської області державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Радченко Г.П., у присутності помічника прокурора Миронівської прокуратури Київської області Піголя Р.В. було зафіксовано порушення Селянським (фермерським) господарством Педченко В. І. природоохоронного законодавства, а саме: самовільне водокористування без відповідного дозволу за період з 04.02.2007 року по 04.02.2010 року /а.с. 8/.

За самовільне водокористування без спеціального дозволу 04.02.2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Радченко Г.П. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000094 на голову СФГ Педченко В.І. /а.с. 14/. На підставі протоколу, державним інспектором, винесено постанову № 000098 про накладення адміністративного стягнення, в якій притягнуто до відповідальності голову СФГ Педченка В.І. /а.с. 15/.

Платіжним дорученням № 32 від 08 лютого 2010 року згідно постанови № 000098 від 04.02.2010 року Відповідачем сплачено 85,00 грн. /а.с. 16/.

Відповідно до довідки наданої Відповідачем від 04.02.2010 року № 6 за період з 04.02.2007 року по 04.02.2010 року ним було використано без дозволу на спеціальне водокористування 3500 м3 води /а.с. 10/. На підставі зазначеної довідки, Позивачем згідно методики «Визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290 було проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання Відповідачем підземних вод, розмір яких склав 15290,17 грн.

16 лютого 2010 року Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 16 від 16.02.2010 року про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 04.02.2007 року по 04.02.2010 року у розмірі 15290, 17 грн., яка останнім отримана, про що свідчить поштове повідомлення № 06701235 /а.с. 11, 13/.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд Київської області, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що артезіанські свердловини не перебувають у володінні, користуванні Відповідача, оскільки останнім укладений Договір оренди основних засобів «Хлібороб», за яким Співвласники передали, належні їм на праві спільної власності основні засоби Відповідачу строком на 5 років /а.с. 75-79/. І по акту приймання-передачі артезіанські свердловини не передавались.

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

          Як вже зазначалось вище, згідно наданої Відповідачем довідки виконавчого комітету Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області дві артезіанські свердловини передані Відповідачу згідно Договору оренди по Акту приймання-передачі від 25 лютого 2010 року для здійснення господарської діяльності за місцем їх розташування для обслуговування орендованого майна.

          Селянське (фермерське) господарство Педченка В.І. не заперечує, а навіть підтверджує, наданими до суду доказами, факт використання води.           

Більше того, Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Відповідачем підписаний без зауважень.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов‘язані, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об‘єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об‘єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 зазначеного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об‘єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об‘єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров‘я - в разі використання водних об‘єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України «Про надра» спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, та інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

У разі виконання окремих видів робіт, пов‘язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб‘єкт, що отримав спеціальний дозвіл.

Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 65 зазначеного Кодексу порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у, зокрема самовільному користуванні надрами.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов‘язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 69 зазначеного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема самовільному захопленні водних об‘єктів.

Відповідно до ст. 111 зазначеного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов‘язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов‘язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідач не заперечує той факт, що ним за період з 04.02.2007 року по 04.02.2010 року було використано без дозволу на спеціальне водокористування 3 500 м3 води.

          Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об‘єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.           

          Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначеного Відповідач не навів та не довів.

Таким чином, суд першої інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, помилково дійшов висновку про те, що Договір оренди та Акт приймання-передачі виключають можливість здійснення спеціального водокористування із вказаних свердловин саме Відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд, відмовляючи в задоволені позовних вимог, всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України помилково дійшов висновку про відсутність вини Відповідача, тим самим, звільнивши його від відшкодування, завданої державі шкоди, так як Законом передбачено відшкодування збитки, завданих ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 16.07.2010 року у справі № 14/083-10 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

          Щодо          сплати фіксованого сільськогосподарського податку, встановленого Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок», то зазначене не звільняє Відповідача від виконання вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 16.07.2010 року у справі № 14/083-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Педченко» (код ЄДРПОУ 20595069, 08824, вул. К. Маркса, 24, с. Потік, Миронівський район, Київська область) на рахунок спеціального фонду місцевого державного бюджету Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 15290,17 грн. заподіяних державі збитків.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Педченко» (код ЄДРПОУ 20595069, 08824, вул. К. Маркса, 24, с. Потік, Миронівський район, Київська область) в доход державного бюджету України 152,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Педченко» (код ЄДРПОУ 20595069, 08824, вул. К. Маркса, 24, с. Потік, Миронівський район, Київська область) в доход державного бюджету України 76,45 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

2. Матеріали справи № 14/083-10 повернути господарському суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.12.10 (відправлено)