Постанова № 13016379, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 38/257

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з‘явився;

від відповідача 1. - не з‘явився;

від відповідача 2. – Мальована В.А. (представник за довіреністю);

від прокуратури – не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м.Києва"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2010

у справі № 38/257 ( .....)

за позовом                               Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до                                                   Підприємства "Модерато"

                                                  Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м.Києва"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору та стягнення 1 875 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір №37-п/06 позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів від 25.12.2006 року, укладений між Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та Підприємством «Модерато». Стягнуто з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» борг в сумі 1500000,00 грн. та штраф в сумі 375000,00 грн.

Дане рішення мотивоване тим, що Відповідач 1 свої зобов‘язання по спірному Договору не виконав, робочі місця для інвалідів не створив, звітів Позивачу не подавав, що є істотним порушенням умов спірного Договору. Відповідач 2 по Договору поруки відповідає перед Позивачем за невиконання зобов‘язань по Договору позики.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року в частині стягнення боргу в сумі 1500000,00 грн. та штрафу в сумі 375000,00 грн. та прийняти нове, яким в цій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповно з‘ясованих обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт стверджує, що розірвання в судовому порядку Договору позики № 37-п/06 припиняє дію Договору поруки (ст.ст. 598, 559 Цивільного кодексу України), що тим самим унеможливлює стягнення з Відповідача 2 заборгованості Відповідача 1 по припиненому зобов‘язанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» та порушено апеляційне провадження по справі № 38/257.

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Підприємство «Модерато» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

          Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» заперечує проти зупинення провадження, посилаючись на те, що справа № 22/196, на підставі якої звалено клопотання про зупинення, є вирішеною, а рішення набрало законної сили.

          Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» зазначає, що станом на 21.12.2010 року провадження у справі № 22/196 касаційною інстанцією за завою позивача про перегляд судового рішення господарського суду після їх перегляду в касаційному порядку не порушено, а постанова Вищого господарського суду України від 02.11.2010 року набрала законної сили та є чинною на час розгляду заявленого клопотання.

          Окрім цього, Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» подало доповнення до апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 в частині стягнення суми основного боргу та штрафу, посилаючись на рішення господарського суду міста Києва 15.01.2010 року у справі № 22/196, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 листопада 2010 року, яким Договір поруки від 26.12.2006 року визнано недійсним.

          По ухвалі від 06.12.2010 року господарський суд міста Києва передав заяву Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.12.2006 року між Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів – Позикодавець та Підприємством «Модерато» - Позичальник укладений договір № 37-п/06 позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за умовами якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу 1 безвідсоткову цільову позику на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а останній зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику на умовах та у визначений даним договором строк /а.с. 16-18/.

Згідно п. 2.1 Договору позика надається з метою створення Відповідачем 1 27 (двадцять сім) додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Положення про робоче місце інвалідів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, а також згідно техніко-економічного обґрунтування та кошторису витрат по використанню коштів позики, що є невід’ємними частинами договору.

Згідно п. 2.2. Договору строки, протягом яких Відповідач 1 зобов’язаний працевлаштувати інвалідів на робочі місця, призначені для їх працевлаштування, та створені Відповідачем 1 згідно умов цього договору, визначаються у графіку працевлаштування інвалідів, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума позики за даним договором становить 1500000,00 грн.

Позика на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів надається на 3 роки. Строк позики розраховується з моменту отримання (зарахування на рахунок) Відповідачем 1 грошових коштів – п. 4.1. Договору.

Строк, вказаний у п. 4.1. Договору не може бути продовжений.

Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування всієї суми коштів позики на розрахунковий рахунок Позичальника до 31.12.2006 року.

Платіжним дорученням №741 від 26.12.2006 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача 1 грошові кошти в сумі 1500 000,00 грн. /а.с. 108/.

Згідно п. 5.3. Договору строки повернення позики встановлюється з урахуванням строку, зазначеного в п. 4.1. Договору, але не пізніше закінчення трьохрічного терміну з моменту отримання Позичальником коштів на його розрахунковий рахунок.

Згідно п. 7.3.3. Договору Відповідач 1 зобов‘язався забезпечити на період фактичної дії цього Договору страхування в повному обсязі майна, придбаного за кошти позики згідно кошторису витрат на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (Додаток 2 до Договору), протягом 60 днів з моменту придбання цього майна та надати, на підтвердження страхування, копію страхового полісу.

Відповідно до п. 7.3.5. Договору Відповідач 1 зобов’язаний щоквартально звітувати перед Позивачем про цільове використання коштів позики відповідно до кошторису витрат на створення робочих місць для інвалідів та графіку працевлаштування інвалідів, що є невід’ємною частиною даного договору.

За пунктом 7.3.7. Договору Позичальник зобов‘язався створити визначену згідно кошторису витрат на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (Додаток № 2 до Договору), кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робочі місця та працевлаштувати на них інвалідів в строки згідно графіку працевлаштування інвалідів (Додаток 3 до Договору) /а.с. 21/.

Пунктом 9.2. Договору Сторони передбачили, що при встановлені фактів нецільового використання коштів Відповідач 1 сплачує Позивачу штраф у розмірі 25 відсотків від суми, що використана не за цільовим призначенням.

Згідно п. 9.6. Договору у разі ненадання Відповідачем 1 до 15 числа, що настає за звітним періодом, щоквартального звіту щодо цільового використання коштів позики відповідно до кошторису витрат на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та графіку працевлаштування інвалідів, що є невід’ємними частинами даного договору, Позивач має право вимагати від Відповідача 1 дострокового повернення позики.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору кошторис витрат по використанню коштів позики, стаття витрат - встановлення та облаштування 25 торгових точок /а.с. 22/.

26.12.2006 року додатковою угодою до вказаного договору внесено зміни до п.6.1. договору, а саме виконання зобов’язання Відповідачем 1 за даним договором забезпечується порукою згідно вимог чинного законодавства України на суму не менше 2000 000,00 грн.

26.12.2006 року між Позивачем - Кредитор, Відповідачем 1 – Боржник та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» - Поручитель був укладений Договір поруки, за умовами якого у разі невиконання Відповідачем 1 зобов’язань за основним договором Відповідач 2 відповідає перед Позивачем субсидіарно відносно до Відповідача 1, тобто виключно у тому разі, якщо Відповідач 1 не задовольнить вимог Позивача за кредитним договором. У разі непогашення Відповідачем 1 заборгованості до настання терміну основного боргу, передбаченого кредитним договором, до Позивача переходить право вимагати сплати боргу Відповідачем 2 за Відповідача 1 – п.п. 4.1., 4.2. Договору поруки /а.с. 37-39/.

30.03.2009 року Голосіївський районний центр зайнятості листом №23-1205 повідомив Позивача про те, що звіти про наявність вакансій Відповідачем 1 не надавались /а.с. 109/.

31.03.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації листом № 1488 повідомило Позивача, що Відповідач 1 не повідомляв управління про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів /а.с. 111/.

08.04.2009 року Центр медико-соціальної експертизи листом № ОК-У №100 повідомив Позивача про те, що за інформацією голів 1 медико-соціальних експертиз комісій міста Києва представники СЕК в роботі спеціальної комісії по атестації робочих місць інвалідів у Відповідача 1 за останні три роки участі не приймали /а.с. 110/.

15.04.2009 року Фондом соціального захисту інвалідів було проведено перевірку цільового використання бюджетних коштів Відповідачем 1. Вказаною перевіркою встановлено нецільове використання бюджетних коштів Відповідачем 1 /а.с. 40-42/.

15.05.2009 року та 28.05.2009 року Позивач надіслав Відповідачу 1 вимогу щодо повернення 1500 000,00 грн. коштів позики, отриманих згідно договору № 37-п/06 від 25.12.2006 року та 375 000,00 грн. штрафу за нецільове використання цих коштів, які останнім отримані, про що свідчить поштове повідомлення /а.с. 43-44/. Доказів реагування матеріали справи не містять.

20.05.2009 року Позивач звернувся із вимогою до Відповідача 2 щодо погашення заборгованості Відповідача 1 за порушення ним умов договору № 37-п/06 від 25.12.2006 року /а.с. 45/.

18.06.2009 року Відповідач 2 у відповіді на вказану вимогу зазначив, що господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Відповідача 2 до Позивача та Відповідача 1 про визнання недійсним договору поруки від 26.12.2009 року, тому вказана вимога буде вирішена після розгляду спору /а.с. 112/.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За положенням статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов‘язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи та досліджено судом першої інстанції Відповідач 1 порушив умови Договору позики, зокрема п.п. 2.2., 7.3.3., 7.3.5., 7.3.6., 7.3.7., про що свідчать листи Голосіївського районного центру зайнятості, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Центру медико-соціальної експертизи та проведена Позивачем перевірка.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов‘язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору у зв‘язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (п. 4 ст. 652).

У відповідності до вимог статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов‘язання сторін припиняються.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір змінений або розірваний у зв‘язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, вирішуючи спір по даній справі суд першої інстанції вірно дійшов висновку про розірвання Договору №37-п/06 позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів від 25.12.2006 року, укладений між Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та Підприємством «Модерато» у зв‘язку із невиконанням останнім умов спірного Договору.

Разом з цим, господарський суд міста Києва стягнув з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» борг в сумі 1500000,00 грн. та штраф в сумі 375000,00 грн. по Договору поруки від 26.12.2006 року.

З такими висновками колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

В силу статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов‘язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Матеріали справи № 38/257 містяться постанову Вищого господарського суду України від 02 листопада 2010 року у справі № 22/196, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2010 року залишено в силі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2010 року у справі № 22/196 визнано недійсним договір поруки від 26.12.2006 року, укладений між Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва», Київським міським відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Підприємством «Модерато».

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто Договір поруки є недійсним.

В силу статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для стягнення Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» борг в сумі 1500000,00 грн. та штраф в сумі 375000,00 грн. по Договору поруки від 26.12.2006 року, а рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 в цій частині підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 підлягає скасуванню частково.

Господарські витрати підлягають стягненню пропорційно задоволених витрат у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 скасувати частково.

В частині розірвання договору № 37-п/06 від 25.12.2006 року рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року у справі № 38/257 залишити без змін.

Стягнути з Підприємства «Модерато» (код ЄДРПОУ 34663530, 03150, м. Київ, вул. Боженко, 86 Б) в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

По решті відмовити.

Стягнути з Підприємства «Модерато» (код ЄДРПОУ 34663530, 03150, м. Київ, вул. Боженко, 86 Б) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляду апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

2.          Матеріали справи № 38/257 повернути господарському суду міста Києва.

3.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.12.10 (відправлено)