Постанова № 13016325, 08.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010                                                                                           № 30/155

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ткачов В.В. – директор

                              Ковальов О.М. - представник за довіреністю № 1 від 07.07.2010

від відповідача 1          не з’явилися

від відповідача 2          Корольова Н.В. – представник за довіреністю № 001-903 від 30.08.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант і Я”

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2010

у справі № 30/155 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант і Я”

до                                                   1. Київського зоологічного парку загальнодержавного значення

                                                  2. Київської міської державної адміністрації

про                                                   стягнення 6918230,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням змін та уточнень від 01.07.2010 (а.с. 156-158 т.2), заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 16.08.2010 (а.с.182-185 т.2), заяви про уточнення та зменшення позовних вимог 01.09.2010 (а.с. 7-12 т. 3), заявлено про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно на користь позивача 8930 279,48 грн., в тому числі: 4135 183,95 грн. заборгованості за виконані у 2007 – 2008 роках будівельно-монтажні роботи, 2369926,68 грн. неустойки/штрафу, 737696,61 грн. інфляційних нарахувань, 1529 811,00 грн. втраченої вигоди, 11670,24 грн. додаткових витрат, 100000,00 грн. моральної шкоди, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 255,00 грн. – 1% за послуги банку від сплати державного мита та 20000,00 грн. за послуги надання адвокатом правової допомоги згідно Договору № 1 від 10.01.2010.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.1-4 т.2), у доповненнях до відзиву (а.с.1-6 т.3), у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог від 20.09.2010 (а.с.55-57 т. 3) проти задоволення вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що виконання відповідачем 1 грошового зобов’язання перед позивачем умовами укладених договорів № 9 та № 20-1/сл обумовлено відкладальною умовою, яка полягає в тому, що, у разі затримки бюджетного фінансування, зобов’язання відповідача 1 з оплати виконаних робіт виникають протягом 5-ти банківських днів з дати отримання відповідачем 1 бюджетного призначення на фінансування закупівлі будівництва по вказаним об’єктам на свій рахунок, а оскільки на день звернення позивача до суду з позовом, бюджетне фінансування було відсутнє, це свідчить про те, що строк виконання відповідачем 1 свого обов’язку щодо оплати будівельних робіт ще не настав, а також про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача; проти решти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2010, повний текст якого підписаний 01.10.2010, у справі № 30/155, на часткове задоволення позовних вимог позивача з відповідача 1 стягнуто основний борг в сумі 4135183,95 грн., в решті майнових вимог позивача та в позові до відповідача 2 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 30/155 в частині, що стосується відмови в позові до Київської міської державної адміністрації як до відповідача 2 і в стягненні 2369926,13 грн. неустойки/штрафу, 737696,61 грн. інфляційних нарахувань, 1529811 грн. втраченої вигоди, 11670,24 грн. додаткових витрат; визнати Київську міську державну адміністрацію як солідарного боржника (відповідач 2) у справі № 30/155 щодо погашення наявної заборгованості та стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (відповідач 1) та Київської міської державної адміністрації (відповідач 2) як з солідарних боржників на користь позивача: 2369926,13 грн. неустойки/штрафу (пеня – 454231,78 грн. та штраф 332240,23 грн. внаслідок заборгованості за будівництво павільйону слонів, 1583454,12 грн. – за будівництво павільйону людиноподібних мавп № 1, 737696,61 грн. інфляційних нарахувань, 1529811 грн. втраченої вигоди, 11670,24 грн. додаткових витрат, всього 4649103,98 грн.

Позивач вважає, що оспорене рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки при винесенні зазначеного рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарний обов’язок з виконання умов укладених відповідачем 1 з позивачем договорів і також солідарно відповідають за невиконання умов цих договорів, оскільки відповідач 1 підпорядковується безпосередньо відповідачу 2, саме відповідач 2 призупинив розрахунки за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи згідно спірних договорів, на неодноразові письмові звернення до керівництва відповідача 2 щодо необхідності виконувати умови договорів та розраховуватися за здійснені і прийняті роботи на об’єктах відповідача 1 позивач отримував підтвердження від посадових осіб відповідача 2 про те, що розрахунок в повному обсязі буде здійснено найближчим часом.

Крім того, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині, що стосується відмови в сплаті відповідачами неустойки за прострочення грошового зобов’язання, збитків від інфляції, втраченої вигоди, додаткових витрат.

Ухвалою від 26.10.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н.Ф., судді Ропій Л.М., Синиця О.Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант і Я” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 17.11.2010.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/3 від 16.11.2010 справу № 30/155 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/4 від 08.12.2010 року справу № 30/155 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Кіндратової І.Д.

07.12.2010 до канцелярії суду надійшли заперечення по справі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в частині, що стосується: скасування рішення від 30.09.2010 господарського суду міста Києва у справі № 30/155 в частині, що стосується відмови в позові до Київської міської державної адміністрації як до відповідача 2; визнання Київської міської державної адміністрації як солідарного боржника (відповідач 2) у справі № 30/155 щодо погашення наявної заборгованості; стягнення з Київської міської державної адміністрації як солідарного боржника на користь позивача: 2369926,13 грн. неустойки/штрафу (пеня – 454231,78 грн. та штраф 332240,23 грн. внаслідок заборгованості за будівництво павільйону слонів, 1583454,12 грн. – за будівництво павільйону людиноподібних мавп № 1, 737696,61 грн. інфляційних нарахувань, 1529811 грн. втраченої вигоди, 11670,24 грн. додаткових витрат, всього 4649103,98 грн.

Відповідач 2 вважає, що жодним чином не порушив права і охоронювані законом інтереси позивача, оскільки: відповідач 1, з яким позивач має договірні відносини, є юридичною особою та має право від свого імені укладати право чини, мати та набувати майнові та особисті немайнові права, а також нести відповідні зобов’язання, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах; згідно Положення про Київський зоологічний парк загальнодержавного значення, зоопарк належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва підпорядкований відповідно до розпорядження відповідача 2 від 24.07.2008 № 1020 „Про деякі питання діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва” Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення відповідача 2; рішенням Київської міської ради від 14.05.2010 № 793/4231 „Про бюджет міста Києва на 2010 рік” головним розпорядником коштів по відповідачу 1 визначено Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення відповідача 2 та відповідно до додатку 3 „Розподіл видатків міського бюджету міста Києва на 2010 рік” за головними розпорядниками коштів” цього рішення передбачено видатки на фінансування Програми соціально-економічного розвитку в обсязі 2300000,00 грн., проте звернень з відповідним пакетом документів щодо виділення коштів від головного розпорядника коштів - Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення відповідача 2 до Головного фінансового управління відповідача 2 не надходило.

Крім того, відповідач 2 повідомив суду, що відповідно до Програми соціально-економічного розвитку, затвердженої рішенням Київської міської ради від 14.05.2010 № 794/4232 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 14.10.2010 № 80/4892, для фінансування оплати робіт по будівництву павільйону людиноподібних мавп (горил, шимпанзе) відповідача 1, виконаних в минулі роки, в 2010 році передбачено виділення коштів зі спеціального фонду міського бюджету в сумі 3 6606 500,00 грн. Одержувачем (замовником) по вищезазначених роботах є відповідач 1.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник відповідача 2 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Відповідач 1 в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив. При вирішенні спору по суті колегія суддів враховує думку відповідача 1, викладену у відзивах на позовну заяву та на заяву про уточнення позовних вимог.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе переглянути справу за відсутності представника відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

02.08.2004 Київський зоологічний парк як Замовник та ТОВ „Гарант і Я” як Підрядник уклали Договір підряду № 9 (далі Договір № 9), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню робіт по збудуванню павільйону людиноподібних мавп.

Додатковою угодою № 1 від 04.01.2005 до Договору № 9 сторони визначили, що вартість робіт визначається згідно з коштами міського бюджету, передбаченими на будівництво павільйону людиноподібних мавп у 2004-2005 р.р. в сумі 11200000,00 грн. у т.ч. ПДВ (п. 2.1 Договору № 9); та встановили зобов’язання Підрядника виконати роботи до 31.10.2005 (Розділ 3 Договору

Додатковою угодою № 3 від 04.01.2006 до Договору № 9 сторони визначили, що вартість робіт визначається згідно з коштами міського бюджету, передбаченими на будівництво павільйону людиноподібних мавп у 2004-2005 р.р. в сумі 11200000,00 грн. у т.ч. ПДВ (п. 2.1 Договору № 9), а саме: у 2004 році виконано робіт та профінансовано 2905163,00 грн. в т.ч. ПДВ: у 2005 році виконано робіт та профінансовано 4072108,23 грн. в т.ч. ПДВ; у 2006 році очікувана вартість виконаних робіт складає 4222728,77 грн. в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою № 6 від 29.12.2008 до Договору сторони дійшли взаємної згоди перенести юридичні зобов’язання за Договором на 2009 рік, розрахунки за Договором, в тому числі, за виконані роботи в сумі 5909460,00 грн., провести у 2009 році після розпорядження розподілу асигнувань на капітальне будівництво Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Додаткова угода № 6 вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2009 року.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду, до яких відноситься Договір № 9, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору № 9 оплата за виконані роботи здійснюється Замовником згідно наданих Підрядником форм № КБ-2в, № КБ-3; Проміжні розрахунки здійснюються Замовником щомісячно протягом трьох днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт за поточний місяць, остаточний розрахунок – протягом п’яти днів після повного закінчення робіт; У випадку затримки бюджетного фінансування передбачених цим Договором робіт розрахунки за їх виконання здійснюються протягом п’яти днів з моменту надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.

Згідно п. 7.1 Договору № 9 роботи вважаються виконаними після підписання акту № КБ-2в, акту приймальної комісії.

На виконання умов Договору № 9 позивачем на павільйоні людиноподібних мавп виконано робіт на суму 3660323,55 грн., що підтверджується актами типової форми № КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 за серпень 2008 року на суму 204892,18 грн., 307447,84 грн., 1025840,66 грн., 1045748,69 грн., 866277,78 грн., 210558,00 грн. відповідно, які підписані сторонами буз зауважень.

Відповідач 1 за виконані за Договором № 9 роботи з позивачем не розрахувався.

11.01.2006 Київський зоологічний парк як Замовник та ТОВ „Гарант і Я” як Підрядник уклали Договір № 20-1/сл (далі Договір № 20-1/сл), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до умов Договору виконання робіт з будівництва павільйону слонів (друга черга) – монолітні роботи у Київському зоопарку.

Згідно п. 29 Договору № 20-1/сл фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно п. 6 Договору № 20-1/сл договірна ціна визначається на основі Договірної ціни, що є невід’ємною частиною Договору, є приблизною і складає 3500,00 тис. грн.

Згідно п. 3 Договору № 20-1/сл Підрядник розпочинає виконання робіт з лютого 2006 року і завершить виконання робіт у червні 2006.

Додатковою угодою № 1 від 14.09.1006 до Договору № 20-1/сл сторони продовжили строк дії договору до 31.08.2008.

Додатковою угодою № 2 від 22.11.1007 до Договору № 20-1/сл сторони дійшли згоди, що Підрядник розпочинає виконання робіт з листопада 2007 року та завершить виконання робіт у грудні 2008 року; що в термін не пізніше двох тижнів після початку робіт Замовник перераховує Підряднику аванс на 2007 рік для придбання матеріалів в розмірі 260,0 тис. грн., що складає 29,67% від вартості річного обсягу; що термін закриття авансу до 31.12.2007, термін освоєння бюджетних коштів 2007 року в сумі 876,2 тис. грн. до 31.12.2007.

Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду, до яких відноситься Договір № 20-1/сл, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно п. 37 Договору № 20-1/сл приймання-передача закінчених робіт здійснюються відповідно до вимог Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України від 1 серпня 2005 р. № 668 (далі Загальні умови).

Згідно п. 88 Загальних умов в редакції на час спірних взаємовідносин, приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду.

Згідно п. 33 Договору № 20-1/сл Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи (форма № КБ-2в та № КБ_3) і подає їх для підписання Замовнику протягом 3 днів після завершення звітного періоду.

Згідно п. 32 Договору № 20-1/сл розрахунки за виконані роботи здійснюються із урахуванням положень Загальних умов.

Згідно п. 99 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

На виконання умов Договору № 20-1/сл позивачем на павільйоні слонів виконано робіт на суму 474 860,40 грн., що підтверджується актами типової форми № КБ-2в приймання виконаних підрядних № 5 за грудень 2007 року на суму 207691,20 грн. та № 1 за січень 2008 року на суму 267169,20 грн., які підписані сторонами буз зауважень.

Відповідач 1 за виконані за Договором № 20-1/сл роботи з позивачем не розрахувався.

Під час розгляду справи судом першої інстанції на виконання вимог ухвали суду позивачем та відповідачем 1 проведено звірку взаємних розрахунків станом на 24.06.2010 та складено відповідні акти звірки (а.с.154,155 т.2), згідно яким сторони погодились, що заборгованість на користь позивача по договору підряду № 9 від 02.08.2004 дорівнює 3660323,55 грн., а заборгованість на користь позивача по договору № 20-1/сл. – 207691,20 грн. (за версією відповідача 1) та 474860,40 грн. (за версією позивача).

Розбіжності щодо вартості робіт за Договором № 20-1/сл виникли, як вбачається з акту звірки по договору № 20-1/сл., в зв’язку з тим, що відповідачем 1 до суми заборгованості перед позивачем за зазначеним договором не включено вартість робіт, виконаних позивачем на павільйоні слонів згідно акту № 5 за січень 2008 року на суму 267169,20 грн., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.122-123 т.1).

Проте, враховуючи, що акт № 5 за січень 2008 року підписаний обома сторонами без зауважень і завірений печатками сторін, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною вартість виконаних позивачем за договором № 20-1/сл. робіт в сумі 474860,40 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за виконані позивачем за умовами Договору підряду № 9 та Договору № 20-1/сл дорівнює 4135183,95 грн. (3660323,55+474860,40).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення основного боргу в повному обсязі, проте, вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив зазначені вимоги лише за рахунок відповідача 1, відмовивши позивачу у вимогах про стягнення 4135183,95 грн. основного боргу солідарно з відповідача 1 та відповідача 2, з огляду на наступне.

Згідно ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Згідно ст. 16 ЗУ „Про місцеве самоврядування” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 6 Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ” місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Згідно ст. 101 ЗУ „Про столицю України – місто-герой Київ” виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація (КМДА), яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Згідно ст. 24 ЗУ „Про столицю України – місто-герой Київ” взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва з підприємствами, установами, організаціями регулюються цим Законом, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та іншими законами України.

Згідно ст. 17 ЗУ „Про місцеве самоврядування” відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно п. 1.5 Положення про Київський зоологічний парк загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.09.2009 № 489 (далі Положення про Зоопарк), Зоопарк належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і підпорядкований відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2008 № 1020 „Про деякі питання діяльності підприємств, установ та організацій, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва” Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

Згідно п. 4.4 Положення про Зоопарк, майно Зоопарку належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві оперативного управління.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням КМДА № 1504 від 28.08.2000 „Про поліпшення матеріальної бази Київського зоологічного парку та підготовку до святкування 100-річчя від дня заснування (2008 рік)” у зв’язку з підготовкою до святкування 100-річчя від дня заснування з метою покращення технічного стану існуючих будівель та інженерних комунікацій Київського зоологічного парку, зміцнення його матеріальної бази і поліпшення умов утримання тварин, функції замовника будівництва та капітального ремонту об’єктів Київського зоологічного парку відповідач 2 поклав на відповідача 1.

Розпорядженням КМДА № 2004 від 05.11.2002 „Про будівництво та реконструкцію першочергових об’єктів київського зоопарку” із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА від 24.05.2004 № 848, з метою забезпечення виконання розпорядження КМДА № 1504 від 28.08.2000 „Про поліпшення матеріальної бази Київського зоологічного парку та підготовку до святкування 100-річчя від дня заснування (2008 рік)” та зміцнення матеріально-технічної бази, покращення умов утримання зоологічної колекції і організації повноцінного відпочинку відвідувачів Київського зоопарку комунальному підприємству „Київський зоологічний парк” дозволено здійснити проектування і будівництво першочергових об’єктів згідно з додатком (в тому числі, павільйонів людиноподібних мавп і слонів).

Тобто, за умовами Договору № 9 та Договору № 20-1/сл функції замовника будівництва павільйону людиноподібних мавп та павільйону слонів Київського зоопарку як об’єкту права власності територіальної громади міста Києва відповідач 1 виконує за дорученням відповідача 2 як органу, який діє від територіальної громади міста Києва.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою позивача, що відповідач 1 та відповідач 2 несуть солідарний обов’язок з виконання умов укладених відповідачем 1 з позивачем договорів і також солідарно відповідають за невиконання умов цих договорів.

Крім того, при вирішенні питання щодо солідарної відповідальності відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем за умовами Договорів № 9 та № 20-1/сл колегія суддів приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до п. 22 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Згідно ст. 27 ЗУ „Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Згідно ст. 31 ЗУ „Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення.

Згідно ст. 2 ЗУ „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм.

Рішенням Київської міської ради від 17.01.2008 № 2/4474 затверджено Програму соціально-економічного розвитку м. Києва на 2008 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, передбачене Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2008 рік відповідно до затвердженого Розподілу асигнувань на фінансування капітальних вкладень на 2008 рік (Додаток до розпорядження КМДА від 25.07.2008 № 1040) фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку, проведене не було, виділені для цих цілей гроші на рахунок відповідача 1 відповідачем 2 не перераховувались.

Рішенням Київської міської ради від 06.03.2009 № 125/1180 затверджено Програму соціально-економічного розвитку м. Києва на 2009 рік.

Розпорядженням КМДА від 10.04.2009 № 408 "Про Програму соціально-економічного розвитку м. Києва на 2009 рік" головним управлінням, іншім структурним підрозділам КМДА доручено забезпечити виконання показників Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2009 рік, затвердженої рішенням Київської міської ради від 06.03.2009 № 125/1180.

Проте, передбачене Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на 2009 рік відповідно до затвердженого Розподілом асигнувань на фінансування капітальних вкладень згідно Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2009 рік (Додаток до розпорядження КМДА від 10.04.2009 № 408), фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку, проведене також не було, виділені для цих цілей гроші на рахунок відповідача 1 відповідачем 2 не перераховувались.

Зазначені обставини підтверджуються відповідачем 1 у його відзиві на позовну заяву, де він повідомив що фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку за Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, відповідно до затвердженого плану асигнувань 2008 2009 рік на протязі 208 – 2009 років не здійснювалося, що призвело до призупинення будівельних робіт та виникнення заборгованості Зоопарку перед позивачем, а також відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, де він повідомив, що фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку за Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, відповідно до затвердженого плану асигнувань на 2009 рік, на протязі 2009 року не здійснювалось, що призвело до призупинення будівельних робіт та виникнення заборгованості зоопарку перед позивачем.

Крім того, відповідач 2 у запереченнях по справі послався на те, що відповідно до Програми соціально-економічного розвитку, затвердженої рішенням Київської міської ради від 14.05.2010 № 794/4232 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 14.10.2010 № 80/4892, для фінансування оплати робіт по будівництву павільйону людиноподібних мавп (горил, шимпанзе) відповідача 1, виконаних в минулі роки, в 2010 році передбачено виділення коштів зі спеціального фонду міського бюджету в сумі 3 666 500,00 грн., і що одержувачем (замовником) по вищезазначених роботах виступає відповідач 1.

Проте, будь-які докази того, що виділені у 2010 році кошти були направлені на рахунок відповідача 1 для на погашення боргів попередніх років, до матеріалів справи не додано.

Згідно ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Не можна назвати справедливими, добросовісними та розумними дії відповідача 2, який будучи фактичним замовником робіт, виконаних позивачем на об’єкті комунальної власності, що належить територіальній громаді міста Києва, Київському зоопарку, передбачивши своїм розпорядженням фінансування зазначених робіт, не здійснив жодної дії для фактичної їх оплати.

Внаслідок таких дій відповідача 2, роботи, виконані позивачем з будівництва об’єкту комунальної власності ще у 2008 році, й досі залишаються не оплаченими.

При цьому, посилання відповідача 2 на те, що Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення відповідача 2 є головним розпорядником коштів по відповідачу 1, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки своїм розпорядженням від 12.10.2010 № 839 відповідач 2 підпорядкував відповідача 1 Головному управлінню екології та охорони природних ресурсів відповідача 2, якого зобов’язав вжити заходів до внесення у встановленому порядку змін до положення про відповідача 1, а Головне фінансове управління зобов’язав в установленому порядку вирішити питання внесення змін до рішення Київради від 14.05.2010 № 793/4231 „Про бюджет міста Києва на 2010 рік” щодо визначення головного розпорядника коштів для фінансування відповідача 1.

Тобто Київський зоопарк може підпорядковуватись різним управлінням і фінансування його може здійснюватись через різних головних розпорядників коштів, проте, незалежно від того, якому управлінню відповідача 2 підпорядковується відповідач 1 і яке управління відповідача 2 виконує функції головного розпорядника коштів для фінансування відповідача 1, залишається незмінним той факт, що згідно вимог закону та умов укладених відповідачем 1 з позивачем спірних договорів замовником фактично є саме відповідач 2, який в межах своїх повноважень доручив виконання цих функцій відповідачу 1, що не звільняє його від обов’язку контролювати виконання відповідачем 1 покладених на нього функцій, а також від відповідальності за неналежне їх виконання.

Згідно ст. 74 ЗУ „Про місцеве самоврядування” органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 77 ЗУ „Про місцеве самоврядування” спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За обставин, що склалися, колегія суддів вважає помилковою думку суду першої інстанції, що Київська міська державна адміністрація не порушувала права та охоронювані законом інтереси позивача.

Посилання відповідача 1, виходячи з того, що фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку за Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва відповідно до затвердженого плану асигнувань 2008 – 2009 рік на протязі 2008 – 2009 років не здійснювалось, на те, що строк виконання відповідачем 1 за умовами Договору № 9 щодо оплати будівельних робіт ще не настав, оскільки на день звернення позивача до суду з позовом бюджетне фінансування було відсутнє, і тому в позові позивачу має бути відмовлено, до уваги колегією суддів також не приймаються як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та умовах Договору № 9, адже відповідач 1 є стороною за Договором № 9, згідно п. 6.4 якого саме відповідач 1 зобов’язаний забезпечити прийняти від позивача виконані роботи і провести з ним розрахунки в порядку, передбаченому цим Договором.

Посилання відповідача 1 на норми ст. 614 ЦК є безпідставними, адже в даному випадку йдеться не про відповідальність за порушення зобов’язання, а про невиконання самого договірного зобов’язання, що і є його порушенням.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що порушення прав позивача на оплату виконаних ним за умовами Договору № 9 та Договору № 20-1/сл робіт сталося внаслідок дій та бездіяльності обох відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За обставин, що склалися, на думку колегії суддів, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 4135183,95 грн. солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 є законними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки вимоги позивача мають бути задоволені за рахунок обох відповідачів солідарно.

Окрім вимог про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 суми основного боргу, позивач вимагає стягнути з відповідачів також 2369926,68 грн. неустойки/штрафу (1583454,12 грн. пені по заборгованості перед позивачем на павільйоні людиноподібних мавп, 454231,78 грн. пені по заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні слонів та 332240,23 грн. штрафу за прострочення виконання зобов’язання), 737696,61 грн. інфляційних втрат (662518,55грн., що виникли внаслідок заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні людиноподібних мавп, 75178,06 грн., що виникли внаслідок заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні слонів), 1529 811,00 грн. втраченої вигоди, 11670,24 грн. додаткових витрат, 100000,00 грн. моральної шкоди, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 255,00 грн. – 1% за послуги банку від сплати державного мита та 20000,00 грн. за послуги надання адвокатом правової допомоги згідно Договору № 1 від 10.01.2010.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано звертається до суду про стягнення зазначених сум солідарно з відповідача 1 та відповідача 2, проте задоволенню зазначені вимоги не підлягають з огляду на таке.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 454231,78 грн. по заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні слонів та штрафу в сумі 332240,23 грн. за прострочення виконання зобов’язання (Договір № 20-1/сл) слід зазначити наступне.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору № 20-1/сл, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення Замовником зобов’язання в частині розрахунків за виконані позивачем на павільйоні слонів роботи сторони не досягли, а тому вимоги позивача стягнути з відповідача 454231,78 грн. пені по заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні слонів та штрафу в сумі 332240,23 грн. за прострочення виконання зобов’язання визнаються колегією суддів безпідставними.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він розрахував зазначені пеню та штраф, є помилковими, оскільки зазначена норма не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов’язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов’язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України.

Враховуючи, що у тексті Договору № 20-1/сл сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідачів у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення грошових зобов’язань, позивачем не вказаний, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 454231,78 грн. пені та 332240,23 грн. штрафу по Договору № 20-1/сл задоволенню не підлягають як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 1583454,12 грн. та 662518,55грн. інфляційних втрат по заборгованості перед позивачем на павільйоні людиноподібних мавп (Договір № 9) слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п 6.3 Договору № 9 за порушення сторонами строків виконання зобов’язань за Договором винна сторона за кожний день прострочення виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов’язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені умови Договору № 9 та норми закону передбачають обов’язкове встановлення дати, з якої у кредитора виникає право на застосування до боржників фінансових санкцій, тобто необхідно встановити дату, з якої позивач набув право на стягнення пені та збитків від інфляції.

Згідно п. 5.2 Договору № 9, у випадку затримки бюджетного фінансування передбачених цим Договором робіт, що має місце в даному випадку, розрахунки за їх виконання здійснюються протягом п’яти днів з моменту надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.

В матеріалах справи відсутні докази того, що бюджетні кошти на фінансування робіт за Договором № 9 на рахунок відповідача 1 надходили, а відтак, з наявних в матеріалах справи документальних доказів неможливо встановити, з якої саме дати в відповідача 1 виник обов’язок перерахувати на рахунок позивача оплату за виконані за Договором № 9 роботи, а також, з якої дати позивач набув право на стягнення з відповідачів пені та збитків від інфляції з простроченої суми, а відтак, неможливо здійснити обґрунтований розрахунок сум пені та інфляційних втрат за Договором № 9.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з відповідачів пені в сумі 1583454,12 грн. та 662518,55грн. інфляційних втрат по Договору № 9 визнаються колегією суддів таким, що відповідає обставинам справи, підстав для його скасування не вбачається.

З таких саме підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат в сумі 75178,06 грн., що виникли внаслідок заборгованості за будівельно-монтажні роботи на павільйоні слонів (Договір № 20-1/сл), оскільки згідно п. 29 Договору № 20-1/сл, фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, докази надходження яких на рахунок відповідача 1 на ці цілі в матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог про стягнення 1529 811,00 грн. втраченої вигоди слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції в цій частині позовних вимог відмовлено, з чим колегія суддів погоджується, оскільки ці вимоги з огляду на таке.

Вимоги в частині стягнення 1529 811,00 грн. втраченої вигоди позивач пов’язує з тим, що мав намір після отримання плати за договорами № 9 та № 20-1/сл покласти ці кошти на 12 місяців на депозит „Максимальний” Головного Управління Державного ощадного банку в м. Києві з 17% середньорічною процентною ставкою і отримати від цього вкладу 1529811,00 грн., але внаслідок протиправних дій відповідачів такої можливості був позбавлений.

Відповідно до частини 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

До збитків відносяться доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно статті 611 ЦК України відшкодування збитків є правовим наслідком порушення зобов'язання, встановленого договором або законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зі змісту перелічених правових норм випливає, що, незалежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди, є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, наявність причинного зв’язку між збитками і протиправними діями цієї особи та наявність її вини.

За відсутності хоча б одної з зазначених умов, судом не може бути прийняте рішення про відшкодування збитків (втраченої вигоди), пов’язаних з порушенням договірних зобов’язань або завданих неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи.

Втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход, при визначенні розміру якого повинні враховуватись тільки точні дані, які безпосередньо і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання доходу в тому випадку, якби розрахунки з позивачем за договорами № 9 та № 20-1/сл були здійснені. Розмір втраченої вигоди повинен бути підтверджений відповідними доказами.

Обов’язок доведення реальної можливості отримання доходу від вкладення коштів на депозит і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача.

На підтвердження втраченої вигоди саме на заявлену до стягнення суму, 1529811,00 грн., позивач посилається на свій розрахунок, здійснений з урахуванням комерційних пропозицій Ощадбанку на 4 аркушах, доданих позивачем до заяви про уточнення та зменшення позовних вимог від 01.09.2010.

Проте, зазначені докази не можуть бути прийняті судом як належні на підтвердження того, що за умови одержання коштів в оплату виконаних робіт, позивач міг отримати доход від депозиту саме на суму 1529 811,00 грн., оскільки доказів того, що Ощадбанк звертався до позивача з вказаними комерційними пропозиціями умов депозитного вкладу, і позивач прийняв ці пропозиції, а також доказів здійснення позивачем будь-яких реальних дій для укладення з банком відповідного договору, матеріали справи не містять.

За умови не доведення позивачем розміру заявленої до стягнення з відповідачів втраченої вигоди, у колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.

Щодо вимог про стягнення 11670,24 грн. додаткових витрат слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції в цій частині позовних вимог відмовлено, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Вимоги в частині стягнення 11670,24 грн. додаткових витрат позивач обґрунтовує тим, що на виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі № 27/421 він перерахував ТОВ „Дакмакс” штрафні санкції на зазначену суму і що це пов’язано з порушенням відповідачами їх зобов’язань перед позивачем за спірними договорами.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи долучено копію рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 27/421 (а.с.180-185 т.1) та копії з виписок з банківського рахунку позивача з доказами перерахування в червні 2010 року на виконання зазначеного судового рішення згідно ЗУ „Про виконавче провадження” 11670,24 грн. (10077,47 + 1572,77)(а.с.42-43 т.3).

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, включаються до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Тобто, з огляду на вищевикладене, обов’язок доведення розміру завданих йому збитків у вигляді додаткових витрат законодавством також покладений на позивача.

Як вбачається з тексту згаданого рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 27/421, спір, що його вирішував господарський суд у цій справі, стосувався порушення ТОВ „Гарант і Я” його зобов’язання в частині оплати робіт з вогнезахисної обробки, виконаних ТОВ НВК „Дакмас” згідно договору від 28.10.2005 на павільйоні людиноподібних мавп у листопаді 2005 року, які мали бути оплачені позивачем у строк до 05.12.2005.

Проте, порушення позивачем зобов’язання перед іншою особою оплатити виконані нею на павільйоні людиноподібних мавп роботи у строк до 05.12.2005 не може бути пов’язане з порушенням відповідачами зобов’язання з оплати робіт, виконаних позивачем за умовами Договору № 9 у серпні 2008 року, тому вимоги позивача в цій частині визнаються колегією суддів недоведеними. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог в частині стягнення 11670,24 грн. додаткових витрат залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення 100000,00 грн. моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає для юридичної особи у приниженні її ділової репутації.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачами своїх майнових зобов’язань у позивача виникли неприємності в роботі з колишніми субпідрядниками та партнерами та підірвано його авторитет як надійного партнера і що внаслідок відсутності обігових коштів позивач повністю припинив свою господарську діяльність, проте будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не додає.

Посилання позивача в обґрунтування вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди на те, що в директора позивача Ткачева В.В. внаслідок неможливості позитивного вирішення протягом двох років питання щодо повернення наявної заборгованості, різко погіршився стан здоров’я (серцеві та неврологічні захворювання), в зв’язку з чим Ткачев В.В. змушений постійно звертатися за медичною допомогою, проходити обслідування, купувати ліки, які дорого коштують, не можуть бути прийняті як належні докази на підтвердження приниження ділової репутації позивача як юридичної особи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення суду в частині відмови позивачу у задоволенні вимог в цій частині залишається без змін.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів 255,00 грн. – 1% за послуги банку від сплати державного мита судом першої інстанції розглянуті не були, тому суд, користуючись правами, наданими суду першої інстанції, розглянув ці вимоги і дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки позивач не підтвердив правомочності вимог в цій частині нормами закону.

Щодо вимог про стягнення 20000,00 грн. за послуги з надання адвокатом правової допомоги згідно Договору № 1 від 10.01.2010 слід зазначити наступне.

Позивач, з посиланням на ст.ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, вимагає стягнути з відповідачів зазначену суму, яку відносить до судових витрат.

На підтвердження зазначених витрат позивачем до позовної заяви додані копії договору № 1 від 10.01.2010 про надання юридичних (адвокатських) послуг та Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Ковальова О.М.

Будь-яких доказів того, що 20000,00 грн. були адвокату Ковальову О.М. сплачені, тобто що витрати на зазначену суму позивачем понесені, матеріали справи при цьому не містять.

Статтею 44 ГПК оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат, проте стягнення витрат на оплату послуг адвоката в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Виходячи з зазначених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні з відповідачів 20000,00 грн. за послуги з надання адвокатом правової допомоги.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 30/155 слід змінити в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно заборгованості в сумі 4135183,95 грн. за виконані позивачем згідно договорів № 9 та № 20-1/сл роботи.

Судові витрати позивача на подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки, що їх дійшов суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, та прийняте колегією суддів рішення по суті спору, на відповідачів солідарно покладаються судові витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 6375,00 грн. (половина від суми державного мита, сплаченої при зверненні до суду з апеляційною скаргою).

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 30/155 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 30/155 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 у справі № 30/155 в наступній редакції:

          „ 1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути солідарно з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 32, ідентифікаційний код 02221171) та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант і Я” (адреса реєстрації: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17-б, адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 12, кв. 3, ідентифікаційний код 21549173) заборгованість в сумі 4135183 (чотири мільйони сто тридцять п’ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 69 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.”

4. Стягнути солідарно з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 32, ідентифікаційний код 02221171) та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант і Я” (адреса реєстрації: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17-б, адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 12, кв. 3, ідентифікаційний код 21549173) 6375 (шість тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 30/155.

Головуючий суддя                                                                      

Судді