Постанова № 13016328, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 22/304

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Курнаєв В.В.- представник, дов. № б/н від 25.02.2010;

від відповідача - Протункевич Я.В.- представник, дов. № 360 від 22.09.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2010

у справі № 22/304 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

про                                                   стягнення коштів, інфляційних збитків, 9% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 у справі № 22/304 позовні вимоги задоволені частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 122,47 грн. інфляційних збитків, 68,22 грн. 3% річних, 284,74 грн. судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що при перерахуванні позивачем коштів у період з травня 2007р. по липень 2008р. відповідачем не допускалось прострочення виконання зобов’язання; вимогу про повернення коштів позивачем направлено відповідачу 18.02.2010, що підтверджується поштовим чеком № 5479, таким чином, виходячи з положень ч.2 ст. 530 ЦК України, зобов’язання щодо повернення вказаної суми виникли для позивача при отриманні вимоги товариства та мали бути виконаними у семиденний строк – до 25.02.2010, тому наявним є прострочення грошового зобов’язання відповідачем в період з 26.02.2010; повернення грошових коштів в сумі 13 608,00 грн. відбулось 15.07.2010.

          Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 у справі № 22/304 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 6 987,25 грн. інфляційних втрат, 1 090,16 грн. 3% річних, судові витрати.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник стверджує про неврахування судом того, що позивачем протягом періоду з травня 2007р. по липень 2008р. оплачувались послуги відповідача відповідно до договору № 192-05 від 01.09.2005, а відповідач виставляв у цей час рахунки за договором № 90вих-28 від 20.02.2007, отримані кошти відповідач не зарахував у рахунок оплати за договором №90вих-28, який є додатком до договору № 192-05, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість за договором №90вих-28, яку стягнуто відповідачем з урахуванням пені, інфляційних збитків, річних у справі № 37/347.

          Посилаючись на положення ч.1 ст. 1212, ч.1 ст. 1213 ЦК України, скаржник стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з моменту отримання і неповернення позивачу коштів, а не з моменту направлення позивачем відповідачу вимоги про добровільну сплату боргу, тим більше, що до того часу повернення коштів це питання було предметом розгляду у переговорам між сторонами.

          Скаржник вважає, що повернення відповідачем коштів 15.07.2010 не було добровільним, оскільки відбулось після звернення позивача до суду 29.04.2010, що суд не врахував при визначенні суми судових витрат, які покладаються на відповідача.

          На думку скаржника, датою повернення коштів слід вважати 18.09.2010 – дату встановлення призначення платежу, яке пов’язувало цей платіж з предметом позову, тобто поверненням коштів.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 у справі № 22/304 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, вказує на те, що відповідачем не допускалось прострочення виконання зобов’язання, оскільки жодних погоджень щодо строків повернення вказаних коштів при їх отриманні, між сторонами не було, відповідних вимог від позивача не отримувалось.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, врахувавши доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 13 608,00 грн. основного боргу, 6 987,25 грн. інфляційних втрат, 1 001,70 грн. 3% річних, судових витрат, керуючись ч.1 ст. 390, ст. 625, ч.1 ст. 1212, ч.1 ст. 1213, ч.2 ст. 1214 ЦК України.

          У порядку ст. 22 ГПК України 24.09.2010 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач, у зв’язку з одержанням 18.09.2010 листа відповідача № 28-01/910/1 від 09.09.2010, у якому філія просить вважати призначення платежу від 15.07.2010 у сумі 13 608,00 грн., як повернення коштів за договором № 192-05 від 01.09.2005, зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення 13 608,00 грн. основного боргу та просив стягнути з відповідача 6 987,25 грн. інфляційних втрат, 1 090,16 грн. 3% річних та судові витрати.

          Як вбачається із матеріалів справи, протягом періоду з 21.05.2007 по 23.07.2008 за платіжним дорученням № 61 позивачем перераховано відповідачу суму 3 024,00 грн. та за платіжними дорученнями №№ 72, 85, 100, 115, 131, 149, 11, 12, 32, 46, 62, 79, 94, 117 перераховано по 756,00 грн., а всього перераховано кошти у сумі 13 608,00 грн.

          У графі: "Призначення платежу" зазначених платіжних доручень вказано, зокрема: згідно до умов договору № 192-05 від 01.09.2005".

          Позивач листом від 16.02.2010 за № 41, посилаючись на незарахування вищезазначених коштів у рахунок виконання договору від 20.02.2007 № 90вих-28 і неповернення їх позивачу, вимагав у відповідача перерахувати позивачу кошти у сумі 13 608,00 грн. основного боргу, 427,07 грн. 3% річних, 6 070,68 грн. суми інфляції. Згідно із копіями фіскальних чеків №№ 5479, 5480 вказаний лист позивача надісланий відповідачу 18.02.2010.

          У відповіді на лист позивача, у листі від 01.03.2010 № 28-01/160 відповідач запропонував позивачу змінити призначення платежу та зарахувати кошти у розмірі 13 608,00 грн. в якості погашення заборгованості за договором від 20.02.2007 № 90вих-28 згідно з рішенням суду. Вказана пропозиція позивачем не прийнята.          

          15.07.2010 за платіжним дорученням № 10665 від 15.07.2010 відповідачем перераховано позивачу суму 13 608,00 грн. із зазначенням у графі: "Призначення платежу" того, що платіж є поверненням заборгованості згідно з листом № 88103/6-4966 від 17.06.2010.

          У листі від 09.09.2010 № 28-01/1910/1 позивачу повідомлено відповідачем, що останній просить вважати призначення платежу, вказане у платіжному дорученні від 15.07.2010 № 10665, як повернення коштів за договором № 192-05 від 01.09.2005.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 у справі № 37/347 встановлено, що договір № 192-05 від 01.09.2005 і, як наслідок, додаток до цього договору, договір № 90вих-28 від 20.02.2007 з 24.07.2008 втратили чинність; вказані факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі № 42/196; що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що договір № 90вих-28 від 20.02.2007 діяв, тому ВАТ "Укртелеком" правомірно заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості згідно з даним договором за надані послуги з 01.01.2007 по 24.07.2008.

          Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

          Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, внаслідок придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

          Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

          Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Відповідно до ч.2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

          Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, позовні вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними.

          Як вбачається із розрахунку позивача в заяві від 24.09.2010, ним нараховано інфляційні втрати та річні за період з дат платежів відповідачу по 18.09.2010.

          Апеляційна інстанція погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування положень ст. 530 ЦК України для встановлення строку виконання відповідачем зобов’язання.

          Отже, враховуючи вказане, із заявлених вимог, є правомірними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних за період з 26.02.2010 по 14.07.2010, що становить 122,47 грн. інфляційних втрат та 155,47 грн. річних.

          Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розподілу між сторонами судових витрат.

          Як свідчить дата подання до суду першої інстанції позовної заяви із доданими матеріалами, позивачем позов заявлено 05.07.2010, а кошти у розмірі 13 608,00 грн. заборгованості перераховані відповідачем позивачу 15.07.2010, отже позов у частині вимоги про стягнення 13 608,00 грн. заборгованості виник з вини відповідача, тому на останнього належить покласти витрати по сплаті державного мита у цій частині позову.

          Оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, та, як свідчить зміст його заяви від 24.09.2010 про уточнення позовних вимог, фактично відмовився від однієї із вимог, то у цій частині провадження у справі слід припинити згідно з п. 4 ст. 80 ГПК України.

          Зазначена правова позиція відображена у п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" зі змінами.

          Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

           Оскільки для справи № 22/304 не має значення стан виконання сторонами договорів № 192-05 від 01.09.05 та № 90вх-28 від 20.02.2007, то у суду не було підстав досліджувати пов’язані із цим питання.

          Статтею 252 ЦК України визначено строки та терміни.

          Статтями 1212, 1213 ЦК України, на які посилається скаржник, не встановлений строк виконання зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, отже застосування норм ст. 530 ЦК України щодо встановлення строку виконання зобов’язання є правомірним.

          Позивачем у листі від 16.02.2010 відповідачу була заявлена вимога про перерахування грошових коштів, що було виконано відповідачем, та перерахована останнім 15.07.2010 за платіжним дорученням № 10665 сума 13 608,00 грн. була одержана позивачем. Щодо зазначення у платіжному дорученні підставою повернення заборгованості листа, який відсутній у позивача, то останнє стосується оформлення платіжного документу, а не факту повернення грошових коштів, тому відсутні підстави вважати датою отримання коштів іншу, ніж дату їх фактичного перерахування.

                    З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 у справі № 22/304 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" (02222, м. Київ, пр. Маяковського, 65, к.18, код ЄДРПОУ 31864540) 122,47 грн. інфляційних збитків, 155,47 грн. 3% річних, 168,86 грн. державного мита, 184,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           У частині позову про стягнення 13 608,00 грн. провадження у справі припинити.

           В решті позову відмовити."

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" (02222, м. Київ, пр. Маяковського, 65, к. 18, код ЄДРПОУ 31864540) 1,80 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу №22/304 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.12.10 (відправлено)