Постанова № 13016174, 16.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010                                                                                           № 01/1671

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача          Дмитрієнко В.П.,

від відповідача          не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скло-Альянс»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2010

у справі № 01/1671 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства «Скло-Альянс»

до                                                   Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»

про                                                   стягнення 161712,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Скло-Альянс» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» заборгованості в розмірі 161712,17 грн., з яких 36855,49 грн. основний борг, 47240,50 грн. пеня, 76855,49 грн. штраф, 760,69 грн. 3 % річних, 8000,00 грн. послуг адвоката.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.10.2010 у справі №01/1671 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» на користь Приватного підприємства «Скло-Альянс» суму основного боргу – 36855,49 грн., штрафу – 38427,74 грн., пені – 5171,79 грн., 3% річних – 760,69 грн., 1048,16 грн. – судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Скло-Альянс» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення штрафних санкцій та витрат на оплату послуг адвоката та прийняти нове рішення, яким позов Приватного підприємства «Скло-Альянс» задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.11.2010.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.12.2010.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлялись належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01.02.2010 між Приватним підприємством «Скло-Альянс» як продавцем та Закритим акціонерним товариством «Черкаським агротепличним комбінатом» як покупцем укладено договір купівлі-продажу №2 (а.с.8-9).

Відповідно до умов п. 1 договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачу продукцію – скло листове візерунчасте – на загальну суму 76855,49 грн.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу: 40000,00 грн. в термін до 20 лютого 2010 року, остаточний розрахунок –36855,49 грн. в термін до 20 березня 2010 року.

На виконання умов договору, 01.02.2010 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №7 (а.с. 10) на оплату листового скла загальною площею 2022 кв.м., на загальну суму 76855,49 грн.

За видатковою накладною № 4 від 01.02.2010 (а.с. 10) на підставі довіреності серії ААА №707968 від 03.02.2010 (а.с. 11) представник відповідача отримав вищевказаний товар.

Платіжними дорученнями № 452 від 28.05.2010 (а.с. 13) та № 467 від 31.05.2010 (а.с. 14) відповідач здійснив часткову оплату за скло на загальну суму 40000,00 грн., у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 36855,49 грн.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідач доказів погашення заборгованості не надав, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36855,49 грн. основного боргу.

Крім стягнення суми основного боргу, у зв’язку з несвоєчасною та неповною оплатою відповідачем вартості товару, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 47240,50 грн. пені, 76855,49 грн. штрафу, 760,69 грн. 3 % річних.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за необґрунтовану відмову в прийманні або оплаті переданого товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 100% від суми договору, а також пеню в розмірі 0,5% від несплаченої в строк суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних, встановила, що їх нарахування здійснено згідно з фактичними обставинами справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 760,69 грн. 3 % річних.

Також суд першої інстанції, користуючись правом наданим п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив штраф до 50%, від нарахованої суми позивачем, та задовольнив позов в частині стягнення штрафу частково на суму 38427,74 грн.

Проте, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із положень вказаної статті, пеня і штраф є різновидами неустойки, при цьому підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов’язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов’язання, а підставою застосування пені є невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання.

Отже, стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п. 4.1 договору, суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки зобов’язання відповідача полягали в своєчасній оплаті вартості товару за договором купівлі-продажу, тобто є грошовими зобов’язаннями, підстави для стягнення з нього штрафу (100% від суми договору) за неповну та несвоєчасну оплату товару – відсутні, а отже, суд першої інстанції помилково задовольнив позов в частині стягнення штрафу за порушення грошових зобов’язань, тому в позові в цій частині необхідно відмовити повністю.

Як зазначалось вище, позивач також просив суд стягнути з відповідача 47240,50 грн. пені, яка нарахована в розмірі 0,5 % від несплаченої в строк суми за кожний день прострочки платежу, а саме за платіж в розмірі 40000 грн. за період з 20.02.2010 по 28.05.2010 (98 днів), та за платіж у розмірі 36855,49 грн. за період з 20.03.2010 по 20.08.2010 (150 днів).

Проте, законодавством – ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з вище викладених норм чинного законодавства, суд першої інстанції, перерахувавши суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, вірно встановив, що за період з 20.02.2010 по 28.05.2010 за несплату боргу в сумі 40000 грн. сума пені складає 2201,64 грн., за період з 20.03.2010 по 20.08.2010 за несплату суми боргу в сумі 36855,49 грн. складає 2970,15 грн., у зв’язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково в сумі пені 5171,79 грн.

Представник позивача просив відшкодувати за рахунок відповідача витрати позивача по оплаті послуг адвоката в суді першої інстанції у розмірі 8000,00 грн., а в суді апеляційної інстанції – 4000,00 грн., що разом становить 12000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об’єднань.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про адвокатуру» передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

У пункті 10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 № 02-5/78 зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як слідує із матеріалів справи, 12.08.2010 між адвокатом Витріщак Тетяною Іванівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 243 від 19.06.2009– а.с.34) та Приватним підприємством «Скло-Альянс» укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 36-38), згідно якого вчинення правової допомоги здійснюється шляхом усного та письмового консультування, складання необхідних процесуальних документів та представництва захисту довірителя в Господарському суді Черкаської області щодо стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» за договором купівлі-продажу № 2 від 01.02.2010.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору про надання правової допомоги від 12.08.2010 за вчинення дій довіритель виплачує повіреному плату в розмірі 8000,00 грн., а саме 4000,00 грн. – в триденний строк з моменту підписання цього договору сторонами; 4000,00 грн. – одноразово в строк до 12.10.2010.

Також в матеріалах справи містяться копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №03/10 від 27.09.2010 та №02/10 від 20.08.2010 (а.с.39), відповідно до яких ПП «Скло-Альянс» сплатив адвокату Витріщак Тетяні Іванівні 8000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 12.08.2010.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (п. 12 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78).

Суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні позивачеві понесених адвокатських послуг, мотивуючи тим, що позивач, не обґрунтував необхідності понесення цих витрат на послуги адвоката для даної справи у такому неспіврозмірному, зокрема до ціни позову, розмірі, не зазначив з якої обґрунтованої вартості послуг адвокатів, яка склалась в країні чи регіоні, було визначено саме такий розмір оплати послуг у даній справі, жоден із вказаних документів не підтверджує надання позивачеві юридичних послуг, пов’язаних із правовідносинами, що склались із відповідачем у даній конкретній справі.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновком суду, що позивач не надав доказів понесення витрат по сплаті послуг адвоката, пов’язаних із правовідносинами у даній справі, оскільки у самому договорі про надання правової допомоги від 12.08.2010 вказано, що правова допомога здійснюється щодо захисту інтересів позивача в Господарському суді Черкаської області про стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» за договором купівлі-продажу № 2 від 01.02.2010, тобто договором, правовідносини за яким і є предметом розгляду даної справи.

Щодо висновку суду першої інстанції про неспіврозмірність сплачених адвокатських послуг із ціною позову, то такий висновок є обґрунтованим. Так, колегія суддів, виходячи із розміру заявлених позовних вимог, здійснення нарахування штрафних санкцій лише за однією видатковою накладною та двома платежами, вважає за можливе відшкодувати позивачеві адвокатські послуги за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 3000,00 грн.

До апеляційної скарги позивачем додано договір про надання правової допомоги від 11.10.2010, укладений між Витріщак Тетяною Іванівною та Приватним підприємством «Скло-Альянс», згідно якого вчинення правової допомоги здійснюється шляхом складання необхідних процесуальних документів та представництва захисту довірителя в Київському апеляційному господарському суді щодо оскарження рішення Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості із Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» за договором купівлі-продажу № 2 від 01.02.2010.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 11.10.2010 за вчинення дій довіритель виплачує повіреному плату в розмірі 5000,00 грн.

В якості доказів оплати адвокатських послуг представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 05/10 від 11.10.2010, згідно якої позивач сплатив адвокату 5000,00 грн.

Враховуючи те, що заявлені до відшкодування витрати по сплаті адвокатських послуг за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є неспіврозмірними з апеляційними вимогами та діями вчиненими на оскарження рішення в апеляційному порядку (складання апеляційної скарги та представництво в судових засіданнях), колегія суддів вважає за можливе відшкодувати такі витрати лише в сумі 500,00 грн.

Таким чином, позивачеві підлягають витрати по сплаті послуг адвоката в загальному розмірі 3500,00 грн. (3000,00 грн. за послуги надані в суді першої інстанції + 500,00 грн. за послуги надані в суді апеляційної інстанції).

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства «Скло-Альянс» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2010 у справі №01/1671 - частковому скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скло-Альянс» задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2010 у справі №01/1671 скасувати частково, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» (вул. Геронимівська, 1, с. Геронимівка, Черкаського району, Черкаської області, код 31448762, р/р 26004962482727 в ЗАТ «ПУМБ», МФО 322755) на користь Приватного підприємства «Скло-Альянс» (бульвар. Космонавтів, 5/44, м. Костянтинівна, Донецька область, код 32942430, р/р 26005265712070 в Костянтинівському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) 36855,49 грн. (тридцять шість тисяч гривень вісімсот п’ятдесят п’ять гривень 49 коп.) основного боргу, 5171,79 грн. (п’ять тисяч сто сімдесят одну гривню 79 коп.) пені, 760,69 грн. (сімсот шістдесят гривень 69 коп.) 3% річних, 427,88 грн. (чотириста двадцять сім гривень 88 коп.) витрат на оплату державного мита, 62,44 грн. (шістдесят дві гривні 44 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3500,00 грн. (три тисячі п’ятсот гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката». В іншій частині рішення залишити без змін.

3.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

4.          Матеріали справи №01/1671 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді