Постанова № 13016164, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 22/045-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокуратури-Скрипка М.В. –посвід № 53 від 3.06.2010р.

від позивача - Косяк В.М. –директор.

від відповідача - Сікорський М.Л. дов від 17.11.2010р. № 06-42-1982 – від Сквирської РДА

Миколюк М.Д. – адвокат, дов. від 19.11.2010р. – від ВАТ „Сквирасільрибгосп”

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010

у справі № 22/045-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Земельна біржа України"

до                                                   Сквирська районна державна адміністрація Київської області

                                                  ВАТ "Сквирасільрибгосп"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Земельна біржа України” (надалі позивач за первісним позовом) заявлений позов до Сквирської районної державної адміністрації Київської області та Відкритого акціонерного товариства „Сквирасільрибгосп” (надалі відповідачі) про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Земельна біржа України” у наданні земельних ділянок в оренду; про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність та зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” повернути земельні ділянки разом із водними об’єктами загальною площею 402 га.

Відкритим акціонерним товариством „Сквирасільрибгосп” подано зустріну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „Земельна біржа України” та Сквирської районної державної адміністрації Київської області (відповідачі за зустрічним позовом) про визнання права користування на земельні ділянки, а саме: 1)          земельну ділянку загальною площею 66,95 га в межах Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000988, яка складається з: земельної ділянки площею 19,44 га, кадастровий номер 3224086200:05:016:0034 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 9,00 га, кадастровий номер 3224086201:01:019:0008 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 11,19 га, кадастровий номер 3224086200:05:017:004 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 4,89 га, кадастровий номер 3224086200:05:014:006 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 9,59 га, кадастровий номер 3224086200:05:018:0023 для риборозведення в межах Рогізнянської сільської ради; земельної ділянки площею 12,84 га, кадастровий номер 3224086200:04:017:0002 для риборозведення в межах Рогязнянської сільської ради; 2)          земельну ділянку загальною площею 33,78 га в межах Краснолісівської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000983, яка складається з: земельної ділянки площею 1,48 га, кадастровий номер 3224082801:01:013:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради; земельної ділянки площею 18,03 га, кадастровий номер 3224082801:01:056:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 3,38 га, кадастровий номер 3224082801:01:006:0005 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 10,10 га, кадастровий номер 3224082801:01:041:0011 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради, земельної ділянки площею 0,79 га, кадастровий номер 3224082801:01:021:0001 для риборозведення в межах Краснолісівської сільської ради; 3)          земельну ділянку загальною площею 79,08 га в межах Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії II КВ № 000981, яка складається з: земельної ділянки площею 0,61га, кадастровий номер 3224080301:01:042:001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 27,90 га, кадастровий номер 3224080301:01:018:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 27,41 га, кадастровий номер 3224080300:03:002:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради, земельної ділянки площею 23,16 га, кадастровий номер 3224080300:03:001:0001 для риборозведення в межах Антонівської сільської ради; 4)          земельну ділянку загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування серії II КВ № 000980, яка складається з: земельної ділянки площею 12,15 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 208,43 га, кадастровий номер 3224081200:05:012:0001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 2,01 га, кадастровий номер 3224081201:01:015:0007 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010р. у даній справі в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволені з огляду на вимоги статей 116, 141, 142, 149 та 154 Земельного кодексу України зважаючи на встановлення тих обставин, що Відрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп” є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства з переходом усіх прав та обов’язків правопопередника, а відтак і щодо права постійного користування землею за Державними актами на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, а оскільки останній добровільної відмови від права користування земельними ділянками не здійснював, згоди на їх вилучення не надавав, суд І інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання права користування цими земельними ділянками за ВАТ „Сквирасільрибгосп”. У задоволенні зустрічного позову ТОВ „Земельна біржа України” відмовлено з тих підстав, що останній не є ні землевласником, ні землекористувачем спірних земельних ділянок, і відповідно позовні вимоги є безпідставними.

Заступник Прокурора Київської області не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010р. у даній справі, подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтоване наступним:

- прокурор посилаючись на вимоги статті 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.) наголошує на тому, що 18.08.99р. Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство, яке було користувачем спірних земельних ділянок, припинено як юридична особа, і відповідно право користування земельною ділянкою також є припиненим.

- наголошує на тому, що чинним Земельним кодексом України не передбачено правонаступництво стосовно землі, отже суд І інстанції дійшов помилкового висновку що до правонаступника Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками.

- зауважуючи на вимогах ч. 3 та 4 статті 59 Земельного кодексу України, наголошує на тому, що землі водного фонду можуть перебувати у постійному користуванні лише державних водогосподарських організацій, до яких ВАТ „Сквирасільрибгосп” не відноситься.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 8.11.2010 року у даній справі було прийнято апеляційну скаргу Прокурора до провадження та призначено розгляд справи на 23.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/18 від 22.11.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 22\045-10 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д. та Григорович О.М.

У судове засідання 23.11.2010р. з’явився лише представник ТОВ „Земельна біржа України”, який усно повідомив про втрату інтересу до оскаржуваного рішення суду І інстанції, і відповідно питання щодо доводів апеляційної скарги лишаються на розсуд суду.

23.11.2010р. від Сквирської районної державної адміністрації надійшла заява, у якій райдержадміністрація просить розглядати справи за відсутності їх представника, а питання щодо оскаржуваного рішення на розгляд суду.

У відзиві на апеляційну скаргу від 24.11.2010р., ВАТ „Сквирасільрибгосп” просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області у даній справі з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, останній наголошує на тому, що Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство було перетворене у ВАТ „Сквирасільрибгосп”, і відповідно за останнім зберігається право постійного користування землею на підставі виданих раніше державних актів. Посилаючись на ч. 2 статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру” зауважує на тому, є незрозумілою позиція прокуратури порушення інтересів держави внаслідок визнання за ВАТ „Сквирасільрибгосп” права користування земельними ділянками, оскільки сама Сквирська РДА під час розгляду справи в суді І інстанції не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ВАТ „Сквирасільрибгосп”.

У судовому засіданні 23.11.2010р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з нез’явленням прокурора та представника відповідача 2, розгляд справи було відкладено на 14.12.2010р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 14.12.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом у відставку судді Григоровича О.М.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 22\045-10 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

У судовому засіданні 14.12.2010 року присутній прокурор усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ „Земельна біржа України” підтримав свою позицію щодо відсутності заперечень стосовно оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог.

Представники Сквирської районої державної адміністрації та Відкритого акціонерного товариства „Сквирасільрибгосп” усно заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просили залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Предмет первісного позову у даній справі складають вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Земельна біржа України” про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Земельна біржа України” у наданні земельних ділянок в оренду; про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність та зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” повернути земельні ділянки разом із водними об’єктами загальною площею 402 га.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Земельна біржа України” з позовом, первісний позивач посилається на ті обставини, що маючи на меті займатись риборозведенням та рибництвом на території Сквирського району Київської області, звернувся до Сквирської районної державної адміністрації Київської області з проханням відповідно до статей 59 та 124 Земельного кодексу України надати в оренду земельні ділянки разом з водними об’єктами на території Антонівської, Рогізнянської, Краснолісівської, Великополовецької сільських рад Сквирського району, а саме: штучні та природні ставки державної власності загальною площею 306,6 га на території земельних ділянок загальною площею 402 га. Проте, Сквирська РДА листом № 06-43-1686 від 16 листопада 2009 року відмовила останньому посилаючись на ті обставини, що згадані земельні ділянки перебувають в постійному користуванні Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп” відповідно до Державних актів на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000983, ІІ-КВ № 000981, ІІ-КВ № 000980, ІІ-КВ № 000988, і відповідно Сквирська РДА не може надати їх в оренду, оскільки надання таких земельних ділянок водного фонду та водних об’єктів можливе лише після їх вилучення у землекористувача в порядку, встановленому законом, проте підстави для такого вилучення відсутні.

Апеляційна інстанція зауважує наступне:

Приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, які саме справи підвідомчі господарським судам, зокрема: справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (п.6 ч. 1 статті 12 ГПК України).

Згідно вимог статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Закону України "Про місцеві державні адміінстрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власноті в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України „Про місцеві державні адміністрації” та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Відповідно до п. 12 розділу 10 “Перехідні положення” Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі щодо оскарження дій Сквирської РДА, а саме: про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Земельна біржа України” у наданні земельних ділянок в оренду, є публічно-правовим, а тому підстав для здійснення правосуддя у цій справі у порядку господарського процесуального законодавства немає.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Земельна біржа України” у наданні земельних ділянок в оренду повинні розглядатись відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Земельна біржа України” про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність, апеляційна інстанція визнає за необхідне зазначити, що провадження у справі в частині згаданих позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, слід зауважити наступне:

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно положень статі 41 Конституції України кожен маж право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно до Положення “Про Державний комітет України із земельних ресурсів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.08. № 224, Державний комітет України із земельних ресурсів забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Державний комітет України із земельних ресурсів не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Інструкцією “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 43 від 04.05.1999., не передбачено можливості та механізму визнання недійсним та/або скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене, оскаржувані Державні акти на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року лише посвідчують наявність відповідного права, але не породжують, не змінюють і не припиняють певні права або обов’язки, тому вони не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення первісного позову ТОВ „Земельна біржа України” щодо зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” повернути земельні ділянки разом із водними об’єктами загальною площею 402 га. з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 Кодексу унормовано, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Крім того, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до вимог статі 16 Закону України „Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. В першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Разом з цим, під час розгляду справи в суді І інстанції та під час здійснення апеляційного провадження встановлено відсутність доказів на підтвердження того, що позивач – ТОВ „Земельна біржа України” є власником або землекористувачем відповідних земельних ділянок разом із водними об’єктами загальною площею 402 га., які останній бажає повернути, що відповідно унеможливлює задоволення його позову.

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню саме власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування.

Суд І інстанції, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ВАТ „Сквирасільрибгосп” про визнання права користування на земельні ділянки, посилався на ті обставини, що Відрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп”є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства з переходом усіх прав та обов’язків правопопередника, а відтак і щодо права постійного користування землею за Державними актами на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року.

Однак апеляційна істанція не може погодитись з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступне:

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням 10 сесії 22 скликання Рогізнянської сільської ради народних депутатів Сквирського району Київської області № 10 від 30 січня 1998 року Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству надано у постійне користування земельну ділянку площею 66,95 га; рішенням 15 сесії 22 скликання Краснолісівської сільської ради народних депутатів Сквирського району Київської області № 4 від 31 січня 1998 року Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству надано у постійне користування земельну ділянку площею 33,78 га; рішенням 12 сесії 22 скликання Антонівської сільської ради народних депутатів Сквирського району Київської області № 12 від 31 січня 1998 року Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству надано у постійне користування земельну ділянку площею 79,08 га; рішенням 14 сесії 22 скликання Великополовецької сільської ради народних депутатів Сквирського району Київської області № 38 від 30 січня 1998 року Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству надано у постійне користування земельну ділянку площею 222,59 га для сільськогосподарського виробництва, рибництва та обслуговування населення, про що видані відповідні державні акти.

До матеріалів справи залучені копії Державних актів на право постійного користування землею відповідно ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 50; ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51; ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49, ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52., які отримані Сквирським сільськогосподарським рибоводним господарством на підставі статті 7 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року, який діяв на час їх видачі, відповідно до якої у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

В подальшому, згідно пунктів 1, 2 наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області № 5-25-7/15 від 12 серпня 1999 року «Про перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у Відкрите акціонерне товариство» Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство перетворено у відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп” та затверджено статут відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп”.

18 серпня 1999 року Сквирською районною державною адміністрацією видано свідоцтво серії А00 № 095978 про державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп”(09030, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, код 25295152).

Пунктом 1.1. Статуту відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” визначено, що відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп”, засноване згідно з наказом засновника –Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12 серпня 1999 року № 5-25-7/15 шляхом перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства (структурного підрозділу Білоцерківського ДВСРП) у відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп” згідно з Законом України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1996 року № 755 “Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення”і Порядком перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1099. При цьому, як зазначено в пункті 3.3. Статуту відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” товариство є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

У свідоцтві про власність, виданого 22 лютого 2000 року Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Київській області за №2, також зазначено, що відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп”є правонаступником прав та обов’язків Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Наведені обставини слугували підставою для висновку суду І інстанції з посиланям на вимоги статті 59 Господарського кодексу України та статті 108 Цивільного кодексу України, п. 2 частини 1 статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, вимоги частини 7 статті 34 Закону України “Про підприємства в Україні”, що при перетворенні юридичної особи, права у новоствореної особи не виникають заново, а переходять від правопопередника в тому стані, в якому існували, тобто зберігаються, і відповідно спеціальним законом гарантоване ВАТ “Сквирасільрибгосп” право на користування земельними ділянками, що перебували на праві постійного користування у Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства, цілісний майновий комплекс якого було приватизовано.

Однак, апеляційна інстанція визнає такі висновки помилковими зважаючи на таке:

Відповідно п. 3 ч. 1 статті 27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92 р., чинного на момент утворення ВАТ ВАТ “Сквирасільрибгосп” внаслідок перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства, право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Приписами статті 37 чинного на той час ЦК УРСР та чинного на той час статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Як вбачається з матеріалів справи спірні земельні ділянки було надано в постійне користування Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству на підставі відповідних рішень сільських рад.

Згідно з п. 1.1. Статуту відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” останне створене внаслідок перетворення Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства у відкрите акціонерне товариство “Сквирасільрибгосп”, і є його правонаступником.

Таким чином, в розрізі вимог п. 3 ч. 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.92 р.) реорганізація сільськогосподарського рибо водного господарства шляхом перетворення у ВАТ “Сквирасільрибгосп” є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Згідно вимог статті 22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.92 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 23 цього Кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

Однак, державний акт на право постійного землекористування ВАТ “Сквирасільрибгосп” – позивач за зустрічним позовом у встановленому порядку не оформив.

В зв'язку з цим апеляційна інстанція визнає помилковими посилання суду першої інстанції в обгрунтування своїх висновків на чч. 3, 5 статті 59 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України, оскільки як Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.92 р.) так і Земельний кодекс України (в редакції від 25.10.2001 р.) не передбачають таких підстав виникнення (набуття) права користування землею як правонаступництво стосовно майнових прав та обов'язків реорганізованого (ліквідованого) підприємства-землекористувача.

Наведеним спростовуються бездоказові твердження позивача за зустрічним позовом про перехід до нього права користування спірними земельними ділянками в порядку правонаступництва стосовно прав та обов'язків Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Приписами статті 125 Кодексу унормовано, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Крім того, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Згідно статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів міських рад належить, зокрема, реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Викладене свідчить про те, що після реорганізації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства ВАТ “Сквирасільрибгосп” не набув у встановленому законом порядку права на користування спірними земельними ділянками, Державні акти на право користування спірними земельними ділянками в установленому порядку не оформив. І відповідно відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

При цьому, господарський суд Київської області у свому рішенні посилається на Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди до 01.01.2005.

Суд І інстанції дійшов висновку, що переоформлення суб'єктами права державних актів на право постійного користування земельними ділянками не є їх обов'язком, а є дією, що вчиняється добровільно і на власний розсуд, Однак, такий висновок суду є помилковим, прийнятим внаслідок невірного застосування Рішення Конституційного Суду України.

Згідно вимог статті 92 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002, право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою громадянами або юридичними особами, які мають у постійному користування земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, на право власності або право оренди до 01.01.2005, а також в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Однак, у статті 141 Земельного кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Стаття 141 Земельного кодексу України не визнавалась Конституційним Судом України неконституційною.

Припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій відбувається у випадках їх ліквідації або реорганізації.

За таких обставин апеляційна інстанція дійшла висновку, що реорганізація Сільськогосподарського рибоводного господарства шляхом перетворення у ВАТ “Сквирасільрибгосп” є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою державним підприємством відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України.

Стосовно посилання ВАТ „Сквирасільрибгосп” на відсутність підстав для звергнення прокурора з апеляційною скаргою у дній справі зважаючи на ті обставини, що Сквирська РДА в під час розгляду справи в суді І інстанції не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ВАТ „Сквирасільрибгосп”, апеляційна інстанція зауважує наступне:

Згідно ч. 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що право внесення апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

У поданій апеляційній скарзі заступник прокурора зазначає, що прийняте судове рішення у даній господарській справі зачіпає права та інтереси держави, так як господарським судом Київської області було визнано право користування за ВАТ „Сквирасільрибгосп” на земельні ділянки, у якого відсутні на це правові підстави, і таким чином породжує безпідставне набуття останнім прав користування на земельні ділянки, зачіпаючи при цьому інтереси територіальної громади щодо володіння цією землею.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, у зв’язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010р. у цій справі підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Прокурора Київської області задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010року у справі № 22\045-10 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Земельна біржа України” про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” повернути земельні ділянки разом із водними об’єктами загальною площею 402 га.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „Земельна біржа України” про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Земельна біржа України” у наданні земельних ділянок в оренду; та про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” відмовити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Сквирасільрибгосп” (Київська обл., Сквирський р-н. с. Великополовецьке, код ЄДРПОУ 25295152) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Справу № 22\045-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді