Постанова № 13016162, 16.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010 № 19/179-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Черкашин О.А.,

від відповідача: не зявилися,

від прокурора (апелянт1): Теслюк Б.А.,

від апелянта2: не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області та Публічного підприємства „Монтаж Буд Плюс”

на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2009

у справі № 19/179-09 ( .....)

за позовом Селянське фермерське господарство "Мединського"

до Бориспільська районна державна адміністрація Київської області

про визнання недійсним розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2009 у справі №19/179-09 позов Селянського фермерського господарства „Мединського” задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 24.10.2006 № 1229 „Про припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, наданої фермерському господарству „Мединський” для ведення фермерського господарства, що знаходиться за межами с. Гнідин Бориспільського району”. Стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь Селянсько (фермерського) господарства „Мединського” 85,00 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської області та ПП „Монтаж Буд Плюс” звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Київської області прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

ПП „Монтаж Буд Плюс” в обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що рішення суду від 17.09.2009 є незаконним, оскільки прийняте без урахування вимог ст.ст. 38. 41. 43, 47 ГПК України та залучення до участі у справі спеціаліста, який має спеціальні знання. внаслідок чого господарський суд незаконно дійшов висновку, що заява від 22.09.2006 подана не ОСОБА_1. та ним не підписувалась, оскільки на момент її подачі останній перебував у відрядженні у м. Мукачево.

В судове засідання 16.12.2010 зявилися представник позивача та прокурор. Представники відповідача та ПП „Монтаж Буд Плюс” в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Колегія суду, заслухавши думку представника позивача та прокурора, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі відповідача та ПП „Монтаж Буд Плюс”, оскільки неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представником позивача були заявлені клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі.

Розглянувши клопотання позивача про витребування додаткових доказів, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вважає, що документи, які просить витребувати заявник, не можуть вплинути на результати розгляду апеляційної скарги по даній справі. Крім того, позивач належним чином не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, суд відхилив клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки як зазначено у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 „Про деякі питання призначення судових експертиз” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В даному випадку, відсутня така необхідність, оскільки в матеріалах справи міститься висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області № 3 від 12.01.2009, з якого вбачається, що рукописний текст „ОСОБА_1” в графі „Підпис” заяви гр. ОСОБА_1 від 22.09.2006 на імя голови Бориспільської РДА Полюховича І.П., виконаний самим гр. ОСОБА_1 Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів із заявою про підробку вказаної заяви від 22.09.2006.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у відзиві на апеляційні скарги та в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, відзиву, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Представника Президента України Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 02.11.1992 року було зареєстровано селянське (фермерське) господарство „Мединський” за адресою - с. Гнідин, площа земельної ділянки 5,0 га.

Рішенням Гнідинської сільської ради народних депутатів одинадцятої сесії XXII скликання від 20.01.1998 „Про виділення земельної ділянки для розширення фермерства гр. ОСОБА_1”, ОСОБА_1 булла виділена земельна ділянка розміром 40,0 га для розширення фермерства з земель запасу сільської ради.

Згідно з рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів Київської області від 29.04.1998 № 2/ОІ-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для розширення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Гнідинської сільської ради”, позивачу була надана у постійне користування земельна ділянка площею 40,0 га для розширення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Гнідинської ради.

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.09.2006 про відмову від земельної ділянки, адресованої голові Бориспільської РДА Полюховичу І.П., яка зареєстрована належним чином у канцелярії адміністрації та їй присвоєно реєстраційний індекс МІ 10726.6569.2., прийнято розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1229 від 24.10.2006 „Про припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, наданої фермерському господарству „Мединського” для ведення фермерського господарства, що знаходиться за межами с. Гнідин Бориспільського району”.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, погодився з доводами позивача і в рішенні суду зазначив, що судом не приймається в якості належного доказу надана відповідачем заява ОСОБА_1 від 22.09.2006, оскільки голова виконавчого органу позивача (який відповідно до Статуту має виключні повноваження для підписання заяви про добровільну відмову від користування частиною земельної ділянки) не міг подати вказану вище заяву, у зв'язку з тим, що в період з 18.09.2006 по 06.10.2006 знаходився у відрядженні в м. Мукачеве Закарпатської області. Дані обставини підтверджуються наказом про службове відрядження № 34 від 15.09.2006, посвідченням про відрядження на ім'я ОСОБА_1, протоколом переговорів від 03.10.2006, довідкою МПП „Транс експедиція” від 10.09.2009 № 347/д.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 3 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Колегією суддів встановлено, щ оскаржуване розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1229 від 24.10.2006 було видано відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 142 Земельного кодексу України, а саме на підставі землекористувача.

З наявної в матеріалах справи копії заяви ОСОБА_1 від 22.09.2006 вбачається, що вона була отримана відповідачем 25.09.2006, про що свідчить відповідний штамп Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (а.с.51).

Встановлений судом першої інстанції факт перебування ОСОБА_1 в період часу, коли була датована та подана вказана заява, у відрядженні, жодним чином не може свідчити про неможливість ОСОБА_1 подати 25.09.2006 цю заяву до Бориспільської районної державної адміністрації.

У відповідності до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи господарським судом Київської області не взято до уваги, що земельна ділянка, площею 10,0 га, вилучена оспорюваним розпорядженням Бориспільської РДА № 1229 від 24.10.2006, із користування фермерського господарства до державної власності, в подальшому передана у власність іншим особам для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого не повною мірою встановлені обставини, які мають значення для розгляду даної справи та як наслідок, порушено права законних власників спірної земельної ділянки, які до участі у справі залучені не були, зокрема - Публічне підприємство „Монтаж Буд Плюс”, яке на підставі викладеного, змушене було звернутися з апеляційної скаргою за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За наведених вище обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, повязані зі сплатою ПП „Монтаж Буд Плюс” (апелянтом) державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42, 50 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 99, 101, 103105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Заступника прокурора Київської області та Публічного підприємства „Монтаж Буд Плюс” задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2009 скасувати. В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Селянського фермерського господарства „Мединського” (Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гнідин, вул. Механізаторів, 66, код ЄДРПОУ 30486750) на користь Публічного підприємства „Монтаж Буд Плюс” (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 55, код ЄДРПОУ 35023090) 42, 50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по сплаті державного мита.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи №19/179-09 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді