Постанова № 13016120, 13.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2010                                                                                           № 2/209

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Христич О.В. – представник за довіреністю

від відповідача – Соколовська В.Л. – представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "АОЛА"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2010

у справі № 2/209 ( .....)

за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк"

до                                                   ТОВ "Компанія з управління активами "АОЛА"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору оренди, виселення та стягнення 154268,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк», звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» в якій просить:

- розірвати договір оренди № 2 від 24.06.2008 р., укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»;

- зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві по вул. Пушкінській, 42/4, та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»154268,36 грн.

30.08.2010 позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просив:

- розірвати договір оренди № 2 від 24.06.2008 р., укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»;

- зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві по вул. Пушкінській, 42/4, та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 66797,89 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди № 2 від 24.06.2008 року, укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА». Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві, по вул. Пушкінській, 42/4 та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк». Призначено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 1283,52 грн. пені, 1712,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог провадження у справі припинити.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „АОЛА” звернулося з апеляційною скаргою до суду, в якій просило рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини справи, зокрема, вважає, що судом першої інстанції неправомірно було призначено до стягнення з відповідача 1283,52 грн. пені, та не було взято до уваги той факт, що позивач в позовній заяві та в уточненні до позовної заяви не заявляв вимог про стягнення 1283,52 грн. пені.

Також апелянт зазначає, що затримка сплати орендної плати, яка була допущена відповідачем не є істотним порушення умов договору оренди та не може бути підставою для розірвання договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 в частині розірвання договору оренди № 2 від 24.06.2008 р., укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»; зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві по вул. Пушкінській, 42/4, та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»; та стягнення на користь позивача з відповідача 1712,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що пеня в сумі 1283,52 грн. була сплачена відповідачем на підставі платіжного доручення №1522 від 08.12.2009.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24 червня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір оренди № 2, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 120,3 кв.м., що розташовані в м. Києві, по вул. Пушкінській, 42/4, літера «А», 2-й поверх, 3-й під’їзд.

Пунктом 5.7. договору встановлено, що орендна плата за користування об’єктом оренди сплачується орендарем не пізніше 10 робочого дня місяця, за який проводиться оплата; відповідно до підпункту 6.2.2. договору, орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі вносити щомісячну орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Підпунктом 9.1.3. договору визначено, що договір підлягає достроковому розірванню за вимогою орендодавця у випадку якщо орендар періодично (2 або більше разів) затримує виплату орендної плати.

Позивач звернувся до відповідача з позовом обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що протягом дії договору, а саме за період жовтень 2009 - липень 2010 року, відповідач неодноразово порушував термін сплати орендної плати.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 2 від 24.06.2008 року, укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»; зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві, по вул. Пушкінській, 42/4 та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 1283,52 грн. пені, та вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Особливості правового регулювання оренди майна у сфері господарювання визначені у § 5 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається; однак на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний, з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Аналіз змісту вищезазначеної норми дає підстави вважати, що дана норма є відсилочною нормою, яка в даному випадку для врегулювання відносин між суб’єктами господарювання щодо дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін відсилає до спеціальних норми цивільного права для розірвання договору найму, які передбачені главою 58 Цивільного кодексу України.

Підстави для розірвання договору оренди на вимогу орендодавця визначаються статтею 783 Цивільного кодексу України.

До умов, за наявності яких стаття 783 Цивільного кодексу України наділяє орендодавця правом вимагати дострокового розірвання договору оренди, відносяться:

1)наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2)наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншійособі;

3)наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4)наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Стаття 782 ЦК України передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Фактичні обставини справи свідчать, що у позивача як наймодавця відсутні підстави передбачені спеціальними нормами цивільного права для розірвання договору найму, зокрема нормами ст. 783, ст. 782 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з врахуванням вимог правових норм ст. 291 Господарського кодексу України ст. 783, ст. 782 Цивільного кодексу України помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що затримання орендарем орендних платежів, передбачених договором оренди, надає орендодавцю право вимагати дострокового розірвання договору оренди.

Також, з огляду на викладене не беруться колегією до уваги посилання позивача на п. 9.1.3 відповідно до якого договір підлягає достроковому розірванню за вимогою орендодавця у випадку, якщо орендар періодично (2 або більше разів) затримує виплату орендної плати.

Слід зазначити, що як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі відповідач погасив повністю заборгованість за договором оренди сплативши при цьому за прострочення сплати орендної плати всі штрафні санкції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що пеня в сумі 1283,52 грн. була сплачена відповідачем на підставі платіжного доручення №1522 від 08.12.2009.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1283,52 грн. пені.

Зважаючи, що пеня в сумі 1283,52 грн. була сплачена відповідачем на підставі платіжного доручення №1522 від 08.12.2009, колегія приходить до висновку, що провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 1283,52 грн. пені підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, що як свідчать матеріали справи, на момент прийняття даного рішення відповідачем заборгованість погашена в повному обсязі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо позовних вимог про стягнення з відповідача решти заборгованості.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку позивач повинен був довести наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, які були б підставою для задоволення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні та позивачем не доведені, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, про те що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди № 2 від 24.06.2008 року, укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»; про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві, по вул. Пушкінській, 42/4 та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 1283,52 грн. пені.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „АОЛА” задовольнити частково.

2.           Рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 у справі №2/209 скасувати в частині розірвання договору оренди № 2 від 24.06.2008 року, укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»; зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» звільнити нежитлове приміщення, що розташоване в м. Києві, по вул. Пушкінській, 42/4 та передати його за актом приймання-передачі Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 1283,52 грн. пені та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» 66797,89 грн. провадження у справі припинити.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю”.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4; код 14361575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» (м. Київ, вул. Глибочицька, 17; код 32985411) 48,91 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 2/209 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді