Рішення № 130110161, 10.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/11742/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - відповідач 1, УСЗН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації), з такими вимогами:

- визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання як тимчасово переміщеній особі, викладену у листі від 08.07.2022 № 01-05/4052;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації призначити виплату позивачу допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку в якості внутрішньо переміщеної особи.

13.06.2022 позивач звернувся до УСЗН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

До цього часу позивач не звертався про допомогу та не отримував її, оскільки мав роботу та постійний дохід, що надавало йому можливість орендувати житло.

В подальшому позивач втратив роботу та не отримував доходу, достатнього для оренди житла.

Своє житло позивач має лише на непідконтрольній території у м. Донецьку та на цей час не має можливості повернутись до власного житла.

Листом від 08.07.2022 № 01-05/4052 УСЗН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відмовило позивачу в призначенні допомоги на проживання за відсутністю підстав для такого призначення.

Позивач вважає такі дії відповідача 1 протиправними.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 09.09.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 року заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 з 02.08.2016 перебуває на обліку в УСЗН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , та після 24.02.2022 не здійснював нового переміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, ОСОБА_1 станом на 01.03.2022 не отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на зазначене вище, УСЗН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вважає, що правові підстави для призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відсутні.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/11742/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, змінено назву відповідача 1 з Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Від позивача пояснень або заяв щодо вказаних обставин до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.

30.07.2025 від відповідача 1 надійшло клопотання про заміну первісного відповідача у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 клопотання відповідача 1 про заміну первісного відповідача у справі задоволено частково; залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач 2) до участі у справі як другого відповідача; розгляд адміністративної справи № 640/11742/22 розпочато спочатку.

01.09.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою від 13.06.2022 щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Водночас, відповідач 2 вказує, якщо внутрішньо переміщена особа не отримувала щомісячну адресну допомогу та не була повторно переміщена після 24.02.2022, вона не має права на отримання допомоги відповідно до законодавства.

З огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_1 станом на 1 березня 2022 року не отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та після 24.02.2022 не здійснював повторного переміщення, тому не має підстав для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг.

На думку відповідача 2, позивач не надав підтверджуючих документів та не довів належним чином обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відтак, відповідач 2 вважає, що виходячи з системного аналізу положень законодавства України, можна зробити висновок, що правові підстави для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 відсутні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, станом на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (нова назва - Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації), за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.08.2016 № 3002-21962 та не заперечується учасниками справи.

Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 13.06.2022.

Листом Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 08.07.2022 № 01-05/4052 повідомлено, серед іншого, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Порядку № 332, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема, через Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб позивач з 02.08.2016 перебуває на обліку у відповідача 1, як внутрішньо переміщена особа по фактичному місцю проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , та після 24.02.2022 не здійснював нового переміщення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Крім того, позивач станом на 01.03.2022 не отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позивач, не погоджуючись з відмовою в призначенні йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону № 1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

07.10.2014 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 було передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, якою затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 24 лютого 2022 року.

Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 року заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Аналіз вищезазначених приписів вказує на те, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, встановленої Порядком № 332, особа повинна: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.03.2022, або бути переміщеною особою з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії після 24.02.2022 та що визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332.

Як встановив суд позивач до 24.02.2022 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування: в м. Києві з 02.08.2016.

В редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332, станом на початок війни, м. Київ входило до відповідного переліку.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивачу станом на 24.02.2022 не призначалась щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам відповідно до Постанови № 505.

Крім того, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, для всієї території міста Києва - 30.04.2022 визначено датою завершення бойових дій.

До того ж, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (чинного до 27.12.2022) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), серед переліку яких, місто Київ - відсутнє.

Також слід вказати, за змістом пункту 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року.

Відтак враховуючи, що до 24.02.2022 позивачу не призначалась спірна допомога, він звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам після 30 квітня 2022 року (13.06.2022) та на момент такого звернення місто Київ не було включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, суд доходить висновку, що позивач не має права на призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку № 332.

Схожу позицію викладено в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі № 580/8179/23 та від 08.05.2024 у справі № 580/10722/23.

Отже, суд вважає, що відповідач 1 діяв в межах та на підставі чинного на той час законодавства.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій та рішень відповідача 1.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачами вимог щодо відшкодування їм судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37447984, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 176-Г), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок