Рішення № 130110158, 10.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/5726/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» (далі також - позивач, ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач, Укртрансбезпека), з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 300954 від 01.02.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 03.12.2021 ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки водія фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 рухався на транспортному засобі Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» та з спеціалізованим напівпричіпом, державний номерний знак: НОМЕР_2 , який належить ФОП ОСОБА_2 .

Приблизно о 22:00 годині ОСОБА_1 було зупинено посадовою особою Управління Укртрансбезпеки для здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу. За результатами здійснення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення траснспортним засобом нормативних вагових параметрів на одиночну вісь, яка складала 1000,00 кг.

11.02.2022 ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» отримало копію постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу від 01.02.2022 № 300954, відповідно до якої ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу, за що передбачена відповідальність абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважає вказану постанову відповідача протиправною та, серед іншого, вказує, що саме ФОП ОСОБА_2 здійснювала перевезення вантажу, а тому саме до неї необхідно було застосувати адміністративно-господарський штраф в розумінні ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Також 23.05.2022 ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 у задоволенні заяви ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» про забезпечення позову відмовлено.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/5726/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Пояснень або заяв щодо вказаних обставин від учасників справи до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи таке.

Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області та направлення на перевірку № 02527 від 29.11.2021, 03.12.2021 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км + 811, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, був зупинений транспортний засіб марки Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області Укртрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Позивач, не зважаючи на заборону, встановлену абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

Також відповідач вказує, що повідомленням щодо запрошення на розгляд, направленим поштою рекомендованим листом, позивача було викликано для розгляду акту.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти, вищевказане повідомлення про розгляд акту було отримано позивачем, а отже відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

У зв`язку з вищезазначеним, за результатами розгляду акту № 317853 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2021, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 300954 від 01.02.2022.

Відповідач зазначив, що під час перевірки 03.12.2021 водій транспортного засобу надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу тягача Scania R400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким вказаний транспортний засіб належав ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» на праві приватної власності, жодних документів які б підтверджували передачу тягача в законне користування іншим особам у водія під час перевірки не було, а відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення перевезень вантажів.

Позивачем не надано доказів наявності у ФОП ОСОБА_2 тимчасового реєстраційного талону на орендований транспортний засіб Scania R400, номерний знак НОМЕР_3 , що б свідчило про його використання саме цією особою.

Також відповідачем наведено заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу.

Ухвалою суду від 20.08.2025 витребувано у відповідача додаткові докази у справі.

Ухвалами суду від 28.08.2025 долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази, а також витребувано у позивача та відповідача додаткові докази.

Ухвалою суду від 10.09.2025 долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

03.12.2021 інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, в тому числі, за місцем розташування майданчику для здійснення габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса км 452+811, на підставі направлення на рейдову перевірку від 29.11.2021 № 026527 та щотижневого графіку проведення перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 01.12.2021 по 07.12.2021.

Так, на вказаному пункті габаритно-вагового контролю посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania R400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з товарно-транспортною накладною від 03.12.2021 № 97 автомобільним перевізником на вказаному вище транспортному засобі зазначено ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), замовником та вантажовідправником ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО».

Посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажу перевізник допустив порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, навантаження на одиночну вісь становить 12,02 т, при нормі 11 т, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки посадовими особами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2021 № 317853, акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 03.12.2021 № 0055886, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 № 0067830, якими підтверджується вказане вище порушення.

Листом відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Укртрансбезпеки, повідомлено позивача, що розгляд справи про порушення вимог законодавства за актом від 03.12.2021 № 317853 відбудеться 01.02.2022 о 10-00 год. в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 75.

В подальшому, 01.02.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 300954, якою за порушення абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2344-III, серед іншого визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В пункті 16 Порядку № 1567 серед іншого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2021 № 317853, відповідно до якого під час перевірки виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажу транспортним засобом марки Scania R400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом FRVEHAVF, перевізник допустив порушення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, за що передбачена відповідальність за абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Згідно з абзацами 1, 2 статті 34 Закону 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За приписами статті 47 Закону до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об`єкта.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (чинного у період виникнення спірних відносин) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил перевезення вантажів перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил перевезення вантажів за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

Згідно з підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд в постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, серед іншого, вказав: «…колегія суддів виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує касатор.».

Суд зазначає, що згідно з наявною в матеріалах справи копією договору оренди транспортного засобу від 01.07.2021, укладеного між ТОВ «ЛОРЕТТА АГРО» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), вантажний автомобіль Scania, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить орендодавцю передано у тимчасове платне користування орендарю.

Також згідно з товарно-транспортною накладною від 03.12.2021 № 97 автомобільним перевізником вантажу на вказаному вище транспортному засобі на час проведення рейдової перевірки за дотримання вимог законодавства під час перевезення вантажів та здійснення габаритно-вагового контролю, за результатами яких винесено спірну в цій справі постанову, була ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Однак, відповідач притягнув до відповідальності власника транспортного засобу, а не перевізника, що суперечить положенням статті 60 Закону № 2344-III.

При цьому, посилання відповідача на те, що у водія під час перевірки не було жодних документів, які б підтверджували передачу траснпортного засобу в законне користування іншим особам, суд вважає незмістовними, оскільки безпосередньо відповідачем було надано до матеріалів справи копію вищевказаної товарно-транспортної накладної, яка містить усю необхідну інформацію, щодо особи, яка є перевізником вантажу.

Відтак, у відповідача були наявні усі необхідні відомості для встановлення перевізника у спірних правовідносинах та вжиття, за необхідності, заходів адміністративного характеру (притягнення до відповідальності) такого перевізника за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Також слід вказати, що обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевезення автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 06.07.2023 у справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22, від 24.01.2025 у справі № 520/11723/23.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів наявності у ФОП ОСОБА_2 тимчасового реєстраційного талону на орендований транспортний засіб, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 вказав: «Так, за змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371) (далі по тексту - Порядок №1371), «власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспорті засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). В даному абзаці міститься дієприкметниковий зворот та дієслово наказного способу на «зобов`язання зареєструвати», що вказує на імперативність норми, передбаченої пунктом 7 Порядку №1371. В Порядку №1197 таких формулювань не має, що знову ж таки свідчить про диспозитивний характер норм, що викладені у вищезгаданому нормативно-правовому акті.

69. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, вказуючи, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, виходив з положень абзацу 4 пункту 16 Порядку №1371.

70. Так, вказаним абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371, визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

71. Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку №1371 слово «за бажання», означає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

72. Таким чином, доводи апеляційної інстанції про відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ТОВ "Поділля-Техпостач", правового значення для вирішення спору не мають, оскільки ані Порядком №1197, ані абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371 прямо не передбачено обов`язок власника транспортного засобу внести до Реєстру відомості про належного користувача.».

Наведені висновки також були підтримані Верховним Судом у постанові від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22, в якій Суд дійшов схожих висновків, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

Отже, підсумовуючи суд зазначає, що відповідачем не доведено порушення саме позивачем абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за наведеною нормою.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, та не підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2022 № 3176.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплаченого судового збору у сумі 2481,00 грн, належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката становить 5000,00 грн та в прохальній частині позову заявлено вимоги про стягнення з відповідача цих витрат.

Водночас, до матеріалів позову не надано жодних доказів на підтвердження понесення позивачем наведених витрат на правову допомогу адвоката.

Слід вказати, що за змістом частин 1, 3 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу наведених положень адміністративно-процесуального законодавства вбачається, що суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, лише за відповідною заявою сторони, поданою до закінчення розгляду справи, та у випадку якщо сторона з поважних причин не може до закінчення розгляду справи подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат.

Суд зазначає, що позивачем (його представником) до теперішнього часу не надано заяви про неможливість подання з поважних причин доказів, що підтверджують розмір понесених ним витрат на правову допомогу, та безпосередньо в позові таких обставин та відповідних клопотань не викладено.

Отже, з урахуванням викладеного та за відсутності будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем наведених витрат на правову допомогу адвоката, у суду відсутні законні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» (ідентифікаційний код 37856886, місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Грушківці, вул. Голубнича, буд. 19) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.02.2022 № 300954 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» у розмірі 8500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕТТА АГРО» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок