Рішення № 130110157, 10.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/7940/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування пункту наказу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 5.3. наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року № 1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року № 1017» в частині позбавлення строком на два роки ОСОБА_1 , доктора наук з державного управління, професора, права участі у підготовці наукових кадрів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що такий вид відповідальності, як позбавлення права участі у підготовці наукових кадрів, може застосовуватись лише за наявності у захищеній здобувачем ступеня доктора філософії дисертації фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації, що в межах спірних правовідносин було відсутнє. Також, позивач зазначає, що Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів від 01 березня 1999 року № 309, за порушення пункту 40 якого позивача було позбавлено строком на два роки права участі у підготовці наукових кадрів, втратило чинність ще 01 січня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Міністерство освіти і науки України у червні 2022 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що спірний пункт наказу від 30 листопада 2021 року № 1290 було прийнято відповідно до положень законодавства, оскільки позивач недоброчесно виконав обов`язки наукового керівника ОСОБА_2 , теоретичний рівень якого не відповідає рівню кандидата наук, а саме, позивач будучи призначеним науковим керівником, надав недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 , випустив на захист неякісну дисертацію та непідготовленого дисертанта.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано до суду документів, які б підтверджували факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації. Зауважено, що відповідач звинувачує позивача у такому вигляді порушення доброчесності як обман, при цьому не зазначає, в якій саме формі відбувся обман.

У серпні 2022 року Міністерство освіти і науки України подало до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач, підтримуючи позовні вимоги, у своїй відповіді не навів: аргументів, які б спростовували недоброчесне виконання ним обов`язків наукового керівника та достовірність факту захисту дисертації низької наукової якості здобувачем ОСОБА_2 , рівень теоретичної підготовки якого не відповідає рівню кандидата наук, що у свою чергу підтверджується відгуками фахівців з державного управління; фактів про те, що в оскаржуваному наказі міститься недостовірна інформація про позивача; інформації про те, що в оскаржуваному наказі «негативний резонанс в суспільстві» був підставою для прийняття рішення МОН. У зв`язку з цим, доводи позивача в цій частині не можна брати до уваги.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Після прийняття справи до провадження Луганським окружним адміністративним судом Міністерство освіти і науки України у червні 2025 року подало до суду додаткові пояснення, в яких вказує на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

Пунктом 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року № 1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року № 1017» вирішено скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.891.02 Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України від 26 квітня 2021 року, протокол № 40, про присудження ОСОБА_2 наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 «Механізми державного управління» у зв`язку з порушенням вимог пунктів 9, 11 Порядку присудження наукових ступенів щодо того, що дисертація повинна відповідати паспорту наукової спеціальності та містити нові наукові результати.

Також, відповідно до пункту 5.3 вищезазначеного наказу вирішено позбавити строком на два роки (стосовно дисертації здобувача наукового ступеня кандидата наук з державного управління ОСОБА_2 ) за порушення пункту 40 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів щодо особистої відповідальності наукового керівника за якісне виконання здобувачем дисертації наукового керівника Гурковського В. І., доктора наук з державного управління, професора, права участі у підготовці наукових кадрів.

Не погодившись з правомірністю пункту 5.3 вказаного наказу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначені Законом України «Про освіту».

В преамбулі наведеного Закону визначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

У частині першій статті 42 Закону України «Про освіту» визначено, що академічна доброчесність це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 42 Закону України «Про освіту» дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

- надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

об`єктивне оцінювання результатів навчання.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

- академічний плагіат це оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

- самоплагіат це оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;

- фабрикація це вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

- фальсифікація це свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

- списування це виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;

- обман це надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

- хабарництво це надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

- необ`єктивне оцінювання це свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;

- надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;

- вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ`єктивного оцінювання результатів навчання.

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

- відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;

- позбавлення присудженого ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєного вченого звання;

- відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

- позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

Положеннями частин сьомої, десятої статті 42 Закону України «Про освіту» визначено, що види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що на педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників покладається обов`язок по дотриманню академічної доброчесності під час здійснення наукової або освітньої діяльності.

У свою чергу, за конкретні порушення академічної доброчесності, відповідна особа може бути притягнена до академічної відповідальності, підстави та види яких визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 5.3 спірного наказу до позивача було застосовано академічну відповідальність у виді позбавлення права участі у підготовці наукових кадрів строком на два роки за порушення пункту 40 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів щодо особистої відповідальності наукового керівника за якісне виконання здобувачем дисертації наукового керівника.

Так, відповідно до пункту 40 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, науковий керівник аспіранта здійснює наукове керівництво роботою над дисертацією, контролює виконання затвердженого ним індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації.

Отже, наведеною правовою нормою визначено загальні вимоги до роботи наукового керівника під час підготовки аспіранта.

Інших посилань на положення закону або підзаконних нормативно-правових актів, які б обґрунтовували правомірність притягнення позивача до академічної відповідальності, спірний пункт наказу не містить.

У свою чергу, відповідно до пояснень відповідача, відображених у відзиві на позовну заяву, останній зазначив, що позивач недоброчесно виконував обов`язки наукового керівника, що призвело до захисту дисертації низької наукової якості здобувачем ОСОБА_2 , рівень теоретичної підготовки якого не відповідає рівню кандидата наук. Вказано, що позивач фактично, будучи призначеним науковим керівником, надав недостовірну інформацію щодо дисертації ОСОБА_2 , випустив на захист неякісну дисертацію та непідготовленого дисертанта.

Вказана обставина, на переконання відповідача, є порушенням академічної доброчесності, що передбачено абзацом 7 частини четвертої статті 42 Закону України «Про освіту».

Так, положеннями абзацу 7 частини четвертої статті 42 Закону України «Про освіту» визначено, що порушенням академічної доброчесності вважається обман, тобто надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу. Так, формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування.

Суд зазначає, що ані спірний наказ, ані висновок комісії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, створеної для додаткового розгляду дисертації ОСОБА_2 , ані відзив відповідача, не містять інформації, що позивачем під час здійснення обов`язків наукового керівника було допущено академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування.

Натомість, суд зазначає, що в силу положень частини сьомої статті 42 Закону України «Про освіту» види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

Отже, наведеними правовими приписами визначено, що підстави для притягнення особи до академічної відповідальності за конкретні порушення академічної доброчесності та вид академічного стягнення мають бути прямо визначені законом та/або внутрішніми положеннями закладу освіти.

У цьому випадку, як було встановлено судом, ані в спірному наказі, ані у відзиві на позовну заяву, відповідачем не було наведено правової норми закону або внутрішнього положенням закладу освіти, який би регламентував правомірність застосування до позивача академічного стягнення у виді позбавлення права участі у підготовці наукових кадрів протягом двох років за надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу.

Посилання відповідача у відзиві на положення частини п`ятої статті 42 Закону України «Про освіту», як на підставу правомірності прийняття спірного пункту наказу, суд вважає безпідставним, оскільки наведеною частиною статті 42 Закону України «Про освіту» визначено види академічної відповідальності, які можуть бути застосовані до педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти, до яких зокрема відноситься позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

Натомість, як вже було зазначено судом, підстави для притягнення особи до академічної відповідальності за конкретні порушення академічної доброчесності та вид академічного стягнення мають бути прямо визначені.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що пункт 5.3 наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року № 1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року № 1017» в частині позбавлення строком на два роки ОСОБА_1 , доктора наук з державного управління, професора, права участі у підготовці наукових кадрів було прийнято відповідачем протиправно та з порушенням частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про необхідність визнання його протиправним і скасування.

Частиною першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 24 травня 2022 року № 0.0.2556514292.1.

Отже, з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню, то сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, місцезнаходження: просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135) про визнання протиправним та скасування пункту наказу.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5.3. наказу Міністерства освіти і науки України від 30 листопада 2021 року № 1290 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 вересня 2021 року № 1017» в частині позбавлення строком на два роки ОСОБА_1 , доктора наук з державного управління, професора, права участі у підготовці наукових кадрів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль