Рішення № 130110163, 10.09.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10388/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (далі також - позивач, ТОВ «БКФ «Граніт», товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2019 № 00003711402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 прийнято адміністративну справу до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у м. Києві в період з 23.10.2018 по 05.02.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «БКФ «Граніт».

За результатами проведення перевірки 26 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складений акт № 138/26-15-14-02-05/35624424, у якому встановлено, що товариством:

1) завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 5384469 грн;

2) занижені податкові зобов`язання з ПДВ на суму 259392 грн;

3) несвоєчасно подані звіти про суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

4) порушені строки декларування валютних цінностей;

5) занижено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки щодо порушення вимог адміністрування та сплати ПДВ, товариством подано заперечення до акту перевірки, аргументи якого не були враховані ГУ ДФС у м. Києві.

25 березня 2019 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402, яким контролюючий орган збільшив грошові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 389088,00 грн, з яких 259392,00 грн податкові зобов`язання з ПДВ, 129696,00 грн штрафні (фінансові) санкції.

Товариство звернулось зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

28.05.2019 товариством отримано рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402, яким Державна фіскальна служба України залишила без змін вказане податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Згідно з актом перевірки, на підставі якого було прийняте спірне рішення, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством вимог щодо нарахування та сплати ПДВ на таких підставах:

1) податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних, складених на дату оформлення актів виконаних робіт, не підписаних товариством;

2) податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних, підписаних посадовою особою контрагента, яка заперечує свою участь у його створенні та діяльності;

3) товариством не було зменшено податковий кредит у зв`язку зі списанням безнадійної кредиторської та дебіторської заборгованості.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених на дату оформлення актів виконаних робіт, не підписаних товариством, позивач вказав, що законодавством встановлюється презумпція правомірності складеного підрядником акту виконаних робіт, не підписаного замовником будівельного підряду. Отже, на дату підписання підрядником в односторонньому порядку такого акту, у підрядника за пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України можуть виникнути податкові зобов`язання з ПДВ та обов`язок скласти податкову накладну згідно з пунктом 201.1 статті 201 кодексу. Якщо в подальшому акт виконаних робіт буде визнаний судом недійсним, то такий підрядник має право відкоригувати свої податкові зобов`язання з ПДВ.

У свою чергу, станом на момент проведення податкової перевірки та написання заперечення до акту перевірки відсутні будь-які судові рішення, які б визнавали незаконними акти виконаних робіт, підписані ТОВ «Амікс Сервіс» в односторонньому порядку.

Таким чином, висновки контролюючого органу, що у податкових накладних від 28.07.2016 № 1, № 2, № 3, № 4 допущенні помилки щодо дати їх складання, що у свою чергу унеможливлює формування товариством за такими податковими накладними податкового кредиту, на думку позивача є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.

Окрім цього позивач вказав, що з 03.12.2017 (дати набрання чинності Закону 2198-VIII) платники ПДВ можуть сформувати податковий кредит за податковими накладними, з дати складання яких минуло 365 календарних днів, але не більше ніж 1095 календарних днів. А отже, дії товариства щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту у грудні 2017 року за податковими накладними від 28.07.2016 № 1, № 2, № 3, № 4 повністю відповідають вимогам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату формування такого податкового кредиту).

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені посадових осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента товариства вказано, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у товариства підстав для формування податкового кредиту лише на підставі наявності інформації, що податкові накладні були підписані посадовою особою, яка заперечує свою участь у здійсненні господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш», але щодо якої відсутній вирок у кримінальній справі, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в даному випадку відбувся рух активів та зміна стану зобов`язань у товариства та ТОВ «Техенергомаш», що в свою чергу визначає факт реального здійснення операції між вказаними вище суб`єктами господарювання.

Водночас пояснення посадових осіб щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності контрагента не можуть бути доказом безтоварності здійсненої операції, оскільки згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставинами, що не потребую доказування є виключно вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо нарахування товариством податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із списанням дебіторської та кредиторської заборгованості позивач вказав про те, що у платника ПДВ відсутній обов`язок коригувати податковий кредит у зв`язку з списанням безнадійної кредиторської або дебіторської заборгованості, оскільки така підстава не передбачена статтею 192 Податкового кодексу України.

Відповідач 09.07.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши таке.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БКФ «Граніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, про що складено акт перевірки від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БКФ «Граніт» отримано від контрагента-постачальника ТОВ «Амікс-Сервіс» податкові накладні. Податкові накладні включені до складу податкового кредиту за листопад 2017 року, що відповідає даним додатку 5 до декларації з ПДВ за листопад 2017 року та декларації з ПДВ за листопад 2017 року (від 19.12.2017 № 9271911596).

До перевірки надано угоду про порядок погашення заборгованості ТОВ «БКФ «Граніт» перед ТОВ «Амікс-Сервіс» від 26.10.2017, згідно з якою товариство визнає кредиторську заборгованість перед ТОВ «Амікс-Сервіс» на загальну суму 741034,89 грн та по якій в господарському суді м. Києва (Київському апеляційному господарському суді) розглядаються судові справи за позовом ТОВ «Амікс-Сервіс» до ТОВ «БКФ «Граніт» про стягнення заборгованості (справи № 910/17950/16 на суму 96264,71 грн; № 910/17948/16 на суму 29721,32 грн; № 910/17947/16 на суму 100155,50 грн, № 910/17951/16 на суму 514893,36 грн).

Зазначені суми заборгованостей відповідають сумам виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ТОВ «Амікс-Сервіс».

Крім того, відповідно до зазначеної угоди, ТОВ «БКФ «Граніт» не підписано акти про виконання робіт ТОВ «Амікс-Сервіс» на дату складання податкових накладних, тобто не визнано факту поставки робіт за правилом першої події, відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до зазначеної угоди ТОВ «БКФ «Граніт» зобов`язалось підписати та повернути вищезазначені акти виконаних робіт починаючи з дати укладання мирової угоди (у листопаді 2017 року).

Перевіркою зроблено висновки, що оскільки першою подією за вищезазначеними податковими накладними є акти про виконання робіт, що не були підписані на дату складання таких накладних, такі накладні складені всупереч п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Податкові накладні, які виписані 28.07.2016 та включені до складу податкового кредиту у листопаді 2017 року, перевищують граничний строк (365 днів) за яким зберігалось право ТОВ «БКФ «Граніт» на включення таких накладних до складу податкового кредиту.

Разом з тим, зміни до Податкового кодексу України (внесені Законом України від 09.11.2017 № 2198-VIII), згідно з якими продовжено строк з 365 до 1095 календарних днів, протягом яких платник ПДВ має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту набули чинності з 03.12.2017, а звітним податковим періодом для таких накладних є грудень 2017 року, тому такі податкові накладні не підпадають під дію Закону України від 09.11.2017 № 2198-VIII.

Перевіркою зроблено висновки, що в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «БКФ «Граніт» завищено податковий кредит за листопад 2017 року на суму 123506 грн.

В акті перевірки вчинено записи, що до перевірки надано договір підряду від 16.10.2015 № 16/10-15-Б/СК, укладений між ТОВ «БКФ «Граніт» та ТОВ «Техенергомаш».

Згідно з умовами договору в порядку та в строки, визначених цим договором підрядник (ТОВ «Техенергомаш») зобов`язується за завданням замовника (ТОВ «БКФ «Граніт»), на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої замовником проектної документації і здати замовнику виконані роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, на будівництві об`єкту «Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Білоруська, 36-А в Шевченківському районі м. Києва» (Спорткомплекс) та належним чином виконати інші взяті на себе за цим договором зобов`язання.

Вказаний договір було підписано та скріплено печатками підприємств: від ТОВ «БКФ «Граніт» директором Абід Фуед Бен Садок, від ТОВ «Техенергомаш» директором Сидоренко С.В.

На підставі вищезазначеного договору були виписані податкові накладні.

Разом з тим, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні, зареєстровані ТОВ «Техенергомаш» на адресу ТОВ «БКФ «Граніт», підписані електронним цифровим підписом Сидоренка С.В.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «БКФ «Граніт» до податкового кредиту за січень 2016 року на суму 22500,00 грн та травень 2016 року на суму 8435,00 грн, відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Під час проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві проаналізовано наявну податкову інформацію по ТОВ «Техенергомаш», отриману з баз даних ДФС та інші джерела інформації, та встановлено, що основний вид діяльності товариства - 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. Згідно з інформаційними систем ДФС керівником ТОВ «Техенергомаш» за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 був ОСОБА_1 .

На адресу ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2018 № 14030/7/04-36-21-08 надійшло пояснення вказаного гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш».

Перевіркою зроблено висновки, що контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника надання послуг.

При перенесенні ТОВ «БКФ «Граніт» інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів по взаємовідносинам з ТОВ «Техенергомаш» порушено норми ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Окрім цього, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, щодо підписання будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Перевіркою зроблено висновки, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «БКФ «Граніт» завищено податковий кредит на загальну суму 30935 грн, в т.ч. по періодах: за січень 2016 року на 22500,00 грн; за травень 2016 року на 8435,00 грн.

В акті перевірки вчинено записи, що відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт» про списання безнадійної кредиторської заборгованості від 29.12.2016 № 31/12/2, підприємством визнано безнадійною кредиторську заборгованість.

Перевіркою зроблено висновки, що товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

При цьому, у розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому, коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Перевіркою зроблено висновки, що в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «БКФ «Граніт» завищено суму податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 32131,00 грн.

В акті перевірки вчинено записи, що відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт» про списання безнадійної дебіторської заборгованості від 29.12.2016 № 31/12/2, підприємством визнано безнадійною дебіторську заборгованість; дебіторська заборгованість з контрагентами-постачальниками виникла за виданими авансами, проте оплачені (товари, послуги) не було отримано після закінчення терміну позовної давності (на момент списання такої заборгованості відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт»), то така операція на дату списання заборгованості (29.12.2016) не відповідає п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (нарахування податку при придбанні таких товарів (послуг).

У разі, якщо за сплаченими авансами постачання товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулось, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у ТОВ «БКФ «Граніт» також відсутнє.

Перевіркою зроблено висновки, що ТОВ «БКФ «Граніт» за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформовано податковий кредит, але товари/послуги протягом терміну позовної давності поставлено не було, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, ТОВ «БКФ «Граніт» необхідно було зменшити суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

Враховуючи викладене, на думку податкового органу, в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «БКФ «Граніт» завищено суму податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 72820,00 грн.

За розглядом акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402 на суму 259392,00 грн за податковими зобов`язаннями по податку на додану вартість і 129696,00 грн штрафної санкції.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на норми Податкового кодексу України, зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні.

15.07.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, зміст якої подібний змісту позову. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00003711402 від 22.03.2019 прийняте ГУ ДФС у м. Києві на підставі хибних висновків акту перевірки, а тому це податкове повідомлення-рішення також є необґрунтованим, суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/10388/19 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, здійснено заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011) (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Пояснень або заяв щодо вказаних обставин від учасників справи до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (ідентифікаційний код 35624424) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване юридичною особою 04.12.2007, про що в реєстрі вчинено запис № 10741020000027964; місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11; основний вид діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424 та встановлено порушення:

1. п. 7 П(С)БО 16, п. 4, п. 8 П(С)БО № 21, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 5384469 грн, в тому числі за І півріччя 2018 року у сумі 5384469 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 259392 грн, в тому числі за березень 2016 у сумі 22500 грн, за вересень 2016 у сумі 8435 грн, за січень 2017 року у сумі 104951 грн, за листопад 2017 року у сумі 123293 грн, за грудень 2017 року у сумі 213 грн.

3. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті несвоєчасного подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за грудень 2016, березень 2017, січень 2018 року.

4. п. 1 ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, а саме строків декларування валютних цінностей станом на 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018.

5. пп. 266.2.1, п. 266.2 ст. 266 ПК України, встановлено заниження суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у сумі 5,40 грн, за 2018 рік у сумі 6,29 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424 в частині висновків контролюючого органу щодо порушення вимог адміністрування та сплати ПДВ товариством було подано заперечення.

За результатами розгляду заперечення, висновки акту перевірки від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402, яким збільшено грошові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 389088 грн, з яких 259392 грн - податкові зобов`язання з ПДВ, 129696 грн - штрафні (фінансові) санкції.

02.04.2019 товариство звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402, яка рішенням Державної фіскальної служби України від 24.05.2019 № 23903/6/99-99-11-04-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 00003711402 від 22.03.2019 - без змін.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що з направленнями про проведення перевірки ознайомлено під підпис 23.10.2018 головного бухгалтера ТОВ «БКФ «Граніт» ОСОБА_2 . ТОВ «БКФ «Граніт» проінформоване про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 12.10.2018 № 81157/10/26-15-14-02-05, яке надіслано платнику податків 12.10.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перевірку проведено з відома генерального директора Корнєва Сергія Вікторовича та в присутності головного бухгалтера Кірюшкіної Ганни Георгіївни. У журналі реєстрації перевірок ТОВ «БКФ «Граніт» вчинено запис від 09.01.2019. Вказане не заперечується ТОВ «БКФ «Граніт».

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 № 00003711402, просить суд визнати його протиправним та скасувати.

При цьому, позивач не посилається на процедурні порушення проведення перевірки, її підстав, та надіслання рішення за результатами перевірки, а судом таких порушень при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, які б могли бути підставою для його скасування, не встановлено.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727, в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, у Порядку № 727 чітко зазначено, що акт являється носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Разом з тим, суд зауважує, що акт перевірки уповноваженого органу не може бути єдиним і достатнім доказом порушення, а має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 320/29429/23.

Аналізуючи висновки акту перевірки контролюючого органу від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 15 ПК України платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пп. 20.1.4 та пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Так, відповідно до змісту акту перевірки від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424, як уже вказувалось, відповідач, зокрема, виклав висновки (щодо податку на додану вартість) про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 259392 грн, в тому числі за березень 2016 у сумі 22500 грн, за вересень 2016 у сумі 8435 грн, за січень 2017 року у сумі 104951 грн, за листопад 2017 року у сумі 123293 грн, за грудень 2017 року у сумі 213 грн.

Позиція ГУ ДФС у м. Києві зводиться до такого:

1. ТОВ «БКФ «Граніт» отримано від контрагента-постачальника ТОВ «Амікс-Сервіс» (код 36386067) податкові накладні від 28.07.2016 на загальну суму ПДВ 123505,81 грн. Вищезазначені податкові накладні включені товариством до складу податкового кредиту за листопад 2017 року.

В акті зазначено, що до перевірки надано угоду про порядок погашення заборгованості ТОВ «БКФ «Граніт» перед ТОВ «Амікс-Сервіс» від 26.10.2017, згідно якої ТОВ «БКФ «Граніт» визнає кредиторську заборгованість перед ТОВ «Амікс-Сервіс» на загальну суму 741034,89 грн, по якій в Господарському суді м. Києва (Київському апеляційному господарському суді) розглядаються судові справи за позовом ТОВ «Амікс-Сервіс» до ТОВ «БКФ «Граніт» про стягнення заборгованості (справи № 910/17950/16 на суму 96264,71 грн; № 910/17948/16 на суму 29721,32 грн; № 910/17947/16 на суму 100155,50 грн, № 910/17951/16 на суму 514893,36 грн). Зазначені суми заборгованостей відповідають сумам виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ТОВ «Амікс-Сервіс». Крім того, відповідно до зазначеної угоди, ТОВ «БКФ «Граніт» не підписано акти про виконання робіт ТОВ «Амікс-Сервіс» на дату складання податкових накладних, тобто не визнано факту поставки робіт за правилом першої події відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України. Крім того, відповідно до зазначеної угоди ТОВ «БКФ «Граніт» зобов`язалось підписати та повернути вищезазначені акти виконаних робіт починаючи з дати укладання мирової угоди (у листопаді 2017 року).

Оскільки першою подією за вищезазначеними податковими накладними є акти про виконання робіт, що не були підписані на дату складання таких накладних, такі накладні складені всупереч п. 187.1 ст. 187 вказаного кодексу.

Податковий орган також зазначає, що вказані податкові накладні, які виписані 28.07.2016 та включені до складу податкового кредиту у листопаді 2017 року перевищують граничний строк (365 днів) за яким зберігалось право ТОВ «БКФ «Граніт» на включення таких накладних до складу податкового кредиту.

Разом з тим, зміни до ПК України (внесені Законом України від 09.11.2017 № 2198-VIII), згідно з якими продовжено строк з 365 до 1095 календарних днів, протягом яких платник ПДВ має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту набули чинності з 03.12.2017, а звітним податковим періодом для таких накладних є грудень 2017 року, тому такі податкові накладні не підпадають під дію Закону України від 09.11.2017 № 2198-VIII. В порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «БКФ «Граніт» завищено податковий кредит на суму 123506 грн за листопад 2017 року.

2. B ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «Техенергомаш» (код 32048415).

В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано договір підряду від 16.10.2015 № 16/10-15-Б/СК, який було підписано та скріплено печатками підприємств, від ТОВ «БКФ «Граніт» директором Абід Фуед Бен Садок та від ТОВ «Техенергомаш» директором Сидоренко С.В. На підставі вищезазначеного договору були виписані податкові накладні: № 9082462793 від 25.03.2016 (сума ПДВ 1380,10 грн), № 9082462557 від 11.03.2016 (сума ПДВ 7055,13 грн), № 9008006402 від 20.01.2016 (сума ПДВ 10000,00 грн), № 9003269697 від 05.01.2016 (сума ПДВ 12500,00 грн).

За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні, зареєстровані ТОВ «Техенергомаш» на адресу ТОВ «БКФ «Граніт» підписані електронним цифровим підписом Сидоренка С.В.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «БКФ «Граніт» до податкового кредиту за період січень 2016 року на суму 22500 грн та травень 2016 року на суму 8435 грн, відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

До перевірки надано платіжні доручення за період з 01.03.2016 по 31.12.2016.

Під час проведення перевірки було проаналізовано наявну ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ «Техенергомаш», отриману з баз даних ДФС та інших публічних джерел інформації та встановлено наступне: основний вид діяльності 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; відомості про держреєстрацію від 29.07.2002 № 10721200000002071; орган державної реєстрації -Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація; реєстрація в ДФС від 01.08.2002 № 903; згідно інформаційних систем ДФС України керівником ТОВ «Техенергомаш» за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 був ОСОБА_1 .

На адресу ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2018 № 14030/7/04-36-21-08 надійшло пояснення вказаного гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності TOB «Техенергомаш».

З посиланням на норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 податковий орган вказує на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого ТОВ «БКФ «Граніт» завищено податковий кредит на загальну суму 30935 грн, в т.ч. по періодах: січень 2016 року в сумі 22500 грн; травень 2016 року у сумі 8435 грн.

3. Відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт» про списання безнадійної кредиторської заборгованості від 29.12.2016 № 31/12/2, підприємством визнано безнадійною кредиторську заборгованість у загальній сумі 192788,35 грн, в т.ч. ПДВ 32131,39 грн.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Кодексу, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Враховуючи вищевикладене, на порушення п. 198.3 ст. 198 Кодексу, ТОВ «БКФ «Граніт» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32131 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 32131 грн.

Відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт» про списання безнадійної дебіторської заборгованості від 29.12.2016 № 31/12/2, підприємством визнано безнадійною дебіторську заборгованість у загальній сумі 364098,22 грн, в т.ч. ПДВ 72819,64 грн.

Враховуючи те, що дебіторська заборгованість з контрагентами-постачальниками виникла за виданими авансами, проте оплачені (товари, послуги) не було отримано після закінчення терміну позовної давності (на момент списання такої заборгованості відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт»), то така операція на дату списання заборгованості (29.12.2016) не відповідає п. 198.1 ст. 198 Кодексу (нарахування податку при придбанні таких товарів (послуг).

У разі, якщо за сплаченими авансами постачання товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулось, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у ТОВ «БКФ «Граніт» відсутнє.

Таким чином, якщо ТОВ «БКФ «Граніт» за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформовано податковий кредит, але товари/послуги протягом терміну позовної давності поставлено не було, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, ТОВ «БКФ «Граніт» необхідно було зменшити суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

На порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ «БКФ «Граніт» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 72820 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 72820 грн.

Досліджуючи вказані вище доводи відповідача в розрізі встановлених у ході перевірки порушень, суд виходить із таких мотивів.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених на дату оформлення актів виконаних робіт, не підписаних товариством та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту поза межами 365 днів з дати їх складання, суд зазначає таке.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 вказаного кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній до 03.12.2017) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Разом з тим, 03.12.2017 набрав чинності Закон України від 09.11.2017 № 2198-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» (далі - Закон 2198-VIII), яким в абзацах четвертому і п`ятому пункту 198.6 статті 198 ПК України цифри «365» замінено цифрами «1095».

Позивач, обґрунтовуючи правомірність дій у вказаній частині, як уже мовилось, з посиланням на норми Цивільного кодексу України вказує, що законодавством України фактично встановлюється презумпція правомірності складеного підрядником акту виконаних робіт, не підписаного замовником будівельного підряду, акт виконаних робіт незаконним не визнавався, відповідно, на думку позивача, доводи податкового органу про неможливість формування податкового кредиту є необґрунтованими.

Окрім цього, позивач вказує на набрання з 03.12.2017 чинності Законом № 2198-VIII, згідно з нормами якого платники ПДВ можуть сформувати податковий кредит за податковими накладними, з дати складання яких минуло не більше ніж 1095 календарних днів.

Проте, суд відхиляє такі посилання позивача з тих підстав, що фактично в даному випадку є невизнання факту поставки робіт (саме позивачем) за правилом першої події, як це передбачено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Відповідно до угоди щодо порядку погашення заборгованості ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» перед ТОВ «Амікс-Сервіс» від 26.10.2017, ТОВ «БКФ «Граніт» зобов`язалось підписати та повернути вищезазначені акти виконаних робіт (не підписані на момент складання податкових накладних за даною операцією) починаючи з дати укладання мирової угоди (у листопаді 2017 року, тобто поза межами 365 днів їх складання).

Разом з тим, суд враховує, що зміни до Податкового кодексу України (внесені Законом України від 09.11.2017 № 2198-VIII), згідно з якими продовжено строк з 365 до 1095 календарних днів, протягом яких платник ПДВ має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту, набули чинності з 03.12.2017, а звітним податковим періодом для таких накладних є грудень 2017 року, тому такі податкові накладні (в даному випадку від 28.07.2016) не підпадають під дію Закону № 2198-VIII (щодо строку (1095 днів) віднесення сум ПДВ до податкового кредиту).

Більше того, в даному випадку, за нормами пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції до внесення змін Законом № 2198-VIII, граничний строк (365 днів) реєстрації податкових накладних, виписаних 28.07.2016 припадав на липень 2017 року, і відповідно на день набрання чинності (03.12.2017) пунктом 198.6 статті 198 ПК України в новій редакції, вже сплинув.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу в цій частині.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені посадової особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента товариства, слід вказати таке.

Порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, та відповідно завищення податкового кредиту на загальну суму 30935 грн в даному випадку зводиться податковим органом до того, що керівник ТОВ «Техенергомаш» Сидоренко Сергій Васильович в поясненнях, отриманих ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2018 № 14030/7/04-36-21-08, вказує на непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш».

Так, судом встановлено, що між ТОВ «БКФ «Граніт» (директор Абід Фуед Бен Садок) та ТОВ «Техенергомаш» (директор Сидоренко С.В.) був укладений договір підряду від 16.10.2015 № 16/10-15-Б/СК, згідно з пп. 1.1.1 п. 1.1 якого підрядник (ТОВ «Техенергомаш») зобов`язується за завданням замовника (ТОВ «БКФ «Граніт»), на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої замовником проектної документації і здати замовнику виконані роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, на будівництві об`єкту «Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Білоруська, 36-А в Шевченківському районі м. Києва» (Спорткомплекс) та належним чином виконати інші взяті на себе за цим договором зобов`язання.

Вартість робіт за цим договором (договірна ціна) згідно з договірною ціною № 1 (додаток № 2 до договору) становить 747530,88 грн, в т.ч. ПДВ 124588,40 грн з урахуванням вартості матеріалів, із розрахунку твердих одиничних розцінок на окремі види робіт, які визнані у додатку 2.1 до договору (п. 3.1 договору).

Замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи щомісячно шляхом підписання актів № КБ -2в та довідок № КБ-3, які, за обов`язкової умови їх письмового погодження (підписання) замовником будівництва об`єкта (ТОВ «Граніт-Плюс») є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи (з урахуванням ресурсу підрядника, сплачених замовником авансових платежів (передоплати), нарахованих неустойок (штрафів, пені) за кожен відповідний звітний місяць (п. 10.1 договору).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками підприємств, від ТОВ «БКФ «Граніт» директором Абід Фуед Бен Садок та від ТОВ «Техенергомаш» директором Сидоренко С.В.

Згідно з випискою АБ «Укргазбанк» по рахунку ТОВ «БКФ «Граніт» від 05.01.2016 останнім перераховано 75000,00 грн ТОВ «Техенергомаш» з призначенням платежу «Предоплата на виконання будівельних робіт по вул. Білоруській, 36а з-но дог. 15/10-15-6 від 15.10.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 12500,00 грн» та 60000 грн згідно з рахунком від 20.01.2016 з призначенням платежу «Предоплата на виконання будівельних робіт по вул. Білоруській, 36а з-но дог. 16/10- 15-Б/СК від 16.10.2015».

Судом встановлено, що ТОВ «Техенергомаш» виписано податкову накладну від 05.01.2015 № 5 (сума ПДВ 12500,00 грн), з вказівкою виду цивільно-правового договору «договір про виконання робіт від 15.10.2015 № 15/10-15-Б», як і вказано у вищевказаній виписці банку на суму 75000,00 грн.

Разом з тим, ТОВ «Техенергомаш» виписано податкову накладну від 20.01.2015 № 24 (сума ПДВ 10000,00 грн), з вказівкою виду цивільно-правового договору «договір про виконання робіт від 16.10.2015 № 16/10-15-Б-СК», як і вказано у вищевказаній виписці банку на суму 60000,00 грн.

В матеріалах справи наявні акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) від 31.04.2016, складені на виконання договору від 16.10.2015 № 16/10-15-Б/СК.

Контролюючим органом під час проведення перевірки було проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ «Техенергомаш», отриману з баз даних ДФС та інших публічних джерел інформації та встановлено таке: основний вид діяльності - 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; відомості про держреєстрацію - від 29.07.2002 № 10721200000002071; орган державної реєстрація - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація; реєстрація в ДФС - від 01.08.2002 № 903; згідно інформаційних систем ДФС України керівником ТОВ «Техенергомаш» за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 був ОСОБА_1 .

Окрім цього, як вже вказувалось, на адресу ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2018 №14030/7/04-36-21-08 надійшло пояснення вказаного гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш».

Інших доводів у підтвердження позиції ГУ ДФС у м. Києві щодо відсутності у товариства права на податковий кредит, контролюючим органом в акті перевірки не наводиться.

Тобто, податковий орган при документуванні в акті перевірки вказаного на його думку порушення податкового законодавства в цій частині обмежився лише інформацією з листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2018 № 14030/7/04-36-21-08 про непричетність гр. ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш» та отриманою з баз даних ДФС загальною податковою інформацією щодо вказаного суб`єкта.

Між тим, відповідач вказує, що податкові накладні, виписані ТОВ «Техенергомаш» на адресу ТОВ «БКФ «Граніт», були зареєстровані, що вбачається з Єдиного реєстру податкових накладних.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що як уже зазначалось, згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За вимогами Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За змістом цих норм первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними. Тобто, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

З огляду на викладене, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Лише на підставі первинних документів формується податкова звітність та визначаються податкові зобов`язання.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Повертаючись до обставин даної справи в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Техенергомаш», суд зазначає, що в акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві посилається лише на обставини непричетності гр. ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства та на отримання з баз даних ДФС загальної податкової інформації щодо вказаного суб`єкта.

Втім, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст договору підряду від 16.10.2015 № 16/10-15-Б/СК не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Водночас, аналіз вищезазначених документів щодо виконання договору підряду дає підстави для висновку, що правовідносини позивача з ТОВ «Техенергомаш» мали реальний характер, тому позивач мав правові підстави для формування податкового кредиту по даним господарським операціям. Протилежного відповідачем належними доказами не доводиться.

Крім того, суд зазначає, що під час укладення договорів та у період здійснення господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, перебував на обліку у податкових органах, що не оспорюється відповідачем в акті перевірки.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ «Техенергомаш» у судовому порядку визнаний недійсним.

Слід взяти до уваги, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, акти, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Водночас, щодо податкової інформації з баз даних ДПС, яку покладено в основу висновків податкового органу суд зазначає таке.

Так, окрім посилання в акті перевірки на отримання податкової інформації з баз даних ДФС щодо ТОВ «Техенергомаш», у листі від 19.03.2019 № 50867/10/26-15-14-02-05 за результатами розгляду заперечень на акт перевірки податковий орган вказує на те, що згідно ЄРПН ТОВ «Техенергомаш» в січні 2016 року декларувало придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «ЕКОЕНЕРДЖИ» (36692296) на загальну суму 3459440 грн, у т.ч. ПДВ 576573,3 грн. Свідоцтво платника ПДВ № 200252173 анульовано 28.02.2017 за рішенням контролюючого органу; причина анулювання: відсутність поставок та ненадання декларацій. Остання звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2015 року. За результатами аналізу наявної податкової інформації, даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ЕКОЕНЕРДЖИ» не декларувало придбання будівельно-монтажних робіт. Надання задекларованих ТОВ «ЕКОЕНЕРДЖИ» будівельно-монтажних робіт неможливе з відсутністю працюючих та будь-яких основних фондів. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року, справа № 755/8732/17, згідно якої встановлено, зокрема: «10.08.2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мельник Д.І. Розслідуванням встановлено, що особи, які задіяні в злочинній діяльності, створили злочинну схему кримінального правопорушення, діяльність якої полягає в тому, що ТОВ «Строймак Синтез» формує протиправний податковий кредит з податку на додану вартість від підприємств, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Техенергомаш», ТОВ «Укрснабобладнання», ТОВ «Юніон Брок», ТОВ «Верзен ЛТД», ТОВ «Імперіал Актрейд», ТОВ «Стар Трейдинг ЛТД», ТОВ «Ремкомплект 28», ТОВ «Террапродукт» та інші, щодо купівлі ТМЦ. В подальшому ОСОБА_2, з використанням реквізитів ТОВ «Строймак Синтез» відображає подальший ланцюг поставки ТМЦ в адресу підприємств: ТОВ «Агропромислова компанія «Беста» (код за ЄДРПОУ 37593110) та ТОВ «Агрокартель» (код за ЄДРПОУ 39208482), які в свою чергу поставляють продукцію в адресу ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис» (код за ЄДРПОУ 36215633).... Так досудовим розслідуванням допитано в якості свідка директора та засновника в одній особі ТОВ «Техенергомаш» гр. ОСОБА 4, ІНФОРМАЦІЯ 3, код ДРФО НОМЕР 3, який показав, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техенергомаш».

Слід зазначити, що інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів платника податків, та контрагентів, на яку посилається контролюючий орган, не заснована на безпосередньому аналізі первинних документів, складених саме між позивачем та його безпосередніми постачальниками робіт/послуг.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 640/19369/21, від 13.12.2022 у справі № 420/5731/19.

Співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.

Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 640/15761/21, від 15.03.2023 у справі № 200/4942/20-а.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності (наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.01.2018 у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14).

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Слід звернути увагу на висновок Верховного Суду, який висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також у постанові від 09.10.2020 у справі № 815/2969/15 Верховний Суд зазначив, що дії, які вчиняються підрядниками для виконання робіт за договорами підряду, у тому числі і по залученню для цих цілей сторонніх осіб, не можуть обмежувати права замовника, як платника податку на додану вартість, на формування податкового кредиту внаслідок придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 07.07.2022 в справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) зазначила наступне:

(п.105). Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

(106). Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що 23.05.2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16.01.2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Закон № 466-IX).

(п.107). відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466- IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

(108). На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18.12.2018 року у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20.10.2020 року у справі № 806/705/18).

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

(109). Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності».

Суд бере до уваги, що в акті перевірки відсутні відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень по контрагенту - ТОВ «Техенергомаш» щодо існування кримінальних проваджень, які б могли мати відношення до спільної господарської діяльності позивача та його контрагентів, чи свідчити про безтоварність господарських операцій між цими контрагентами та позивачем.

Що стосується податкової накладної від 05.01.2015 № 5 (сума ПДВ 12500,00 грн), з неправильною вказівкою виду цивільно-правового договору «договір про виконання робіт від 15.10.2015 № 15/10-15-Б», як і вказано у вищевказаній виписці банку на суму 75000,00 грн, суд зазначає, що на думку суду вказана помилка не впливає на суму ПДВ та податкового кредиту, операція по згаданій накладній підтверджена первинними документами. Окрім цього, податковий орган не надає доказів про відмову у реєстрації такої накладної.

Отже, оскаржуване рішення в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Техенергомаш» винесене без врахування вказаних вище висновків Верховного Суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не доведено обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Стосовно донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із списанням кредиторської та дебіторської заборгованості, суд вказує таке.

За змістом акту перевірки, перевіркою відображених у рядку 12 (рядок 14 з 01.03.2017) Декларацій «Коригування податкового кредиту» показників за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 у загальній сумі - 206766 гривень встановлено, що на формування цього показника мали вплив здійснення операцій з коригування сум ПДВ внаслідок повернення передплат, зміною номенклатурних та вартісних показників.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 в сумі - 206766 грн, на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості та картки по рахунках 64, 63, 31, договори на придбання товарів (матеріалів, робіт, послуг), накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі виконаних робіт, виписки банку, накладні на повернення, податкові накладні та розрахунки коригувань до них, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 12 (рядок 14 з 01.03.2017) Декларацій «Коригування податкового кредиту» на загальну суму 104951 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 104951 грн.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт» про списання безнадійної кредиторської заборгованості від 29.12.2016 № 31/12/2, підприємством визнано безнадійною кредиторську заборгованість у загальній сумі 192788,35 грн., в т. ч. ПДВ 32131,39 грн.

Як уже вказувалось, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Кодексу, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Отже, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «БКФ «Граніт» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32131,39 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 32131,39 грн.

Окрім цього, ТОВ «БКФ «Граніт» визнано безнадійною дебіторську заборгованість у сумі 364098,22 грн, в т.ч. ПДВ 72819,64 грн, що не заперечується позивачем.

За висновками відповідача, враховуючи те, що дебіторська заборгованість з контрагентами-постачальниками виникла за виданими авансами, проте оплачені (товари, послуги) не було отримано після закінчення терміну позовної давності (на момент списання такої заборгованості відповідно до наказу ТОВ «БКФ «Граніт»), то така операція на дату списання заборгованості (29.12.2016) не відповідає п. 198.1 ст. 198 Кодексу (нарахування податку при придбані таких товарів (послуг). У разі, якщо за сплаченими авансами постачання товарів/послуг протягом терміну позовної давності не відбулось, то факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 кодексу, відсутній, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у ТОВ «БКФ «Граніт» відсутнє. Таким чином, якщо ТОВ «Граніт» за сплаченими авансами на підставі отриманої податкової накладної сформовано податковий кредит, але товари/послуги протягом терміну позовної давності поставлено не було, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної заборгованості за такими авансами, ТОВ «БКФ «Граніт» необхідно було зменшити суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

Як уже мовилось, безнадійною заборгованістю визнається, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп. «а» пп. 14.1.11 ПК України).

Цивільний кодекс України визначає позовну давність, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Тобто, дебіторська заборгованість за перерахованим авансом, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної на підставі пп. «а» пп. 14.1.11 ПК України, якщо всі заходи, проведені платником з її стягнення, не призвели до позитивних наслідків.

По факту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, вона підлягає списанню з урахуванням ПДВ, відповідно до вартості оплачених товарів/послуг.

При цьому, платник податків враховуючи норму п. 198.3 ПК України, втрачає право на податковий кредит за такими товарами/послугами.

Відтак, на думку суду, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ «БКФ «Граніт» також завищено суму податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 72820 грн.

Позивач зазначає, що платник ПДВ зобов`язаний коригувати податкові зобов`язання та/або податковий кредит виключно у випадку зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, до яких належать: а) перерахунок, у випадку повернення товару постачальнику; б) повернення постачальником передоплати; в) перегляд цін сторонами правовідносин. Отже, зазначене вище положення пункту 192.1 статті 192 ПК України не поширюється на випадки списання платником ПДВ заборгованості за такими товарами або послугами.

Разом з тим, суд вважає такі твердження помилковими з огляду на положення пункту 192.1 статті 192 ПК України, якими встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту). Цією нормою встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості сума податкового кредиту, зокрема отримувача підлягає відповідному коригуванню.

Верховний Суд у своїх рішеннях (у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 804/7561/15, від 02 листопада 2021 року у справі № 560/2231/19) звертав увагу на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого коригування, тоді як вислів «включаючи» вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого коригування.

Тож, суд відхиляє доводи позивача, що у платника ПДВ відсутній обов`язок коригувати податковий кредит у зв`язку з списанням безнадійної кредиторської або дебіторської заборгованості.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про завищення суми податкового кредиту за грудень 2016 року, всього на суму 104951 грн.

Разом з тим, що стосується застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за вчинені податкові правопорушення, суд зазначає таке.

Положеннями п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, необхідною умовою для кваліфікації податкового правопорушення як повторного, є належним чином встановлений факт попереднього вчинення особою однорідного правопорушення.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) позивачу донараховано зобов`язань у сумі 259932,00 грн, штрафних санкцій - 129696,00 грн, тобто 50% від суми основного платежу.

Дослідивши вказаний розрахунок, судом встановлено порушення в розрахунку відсотка нарахованих штрафних санкцій у розмірі саме 50%, адже податковим органом не доводиться повторність вчинення позивачем правопорушення.

Суд бере до уваги, що акт перевірки від 26.02.2019 № 138/26-15-14-02-05/35624424 та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402 не містять відомостей щодо винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, які б були узгодженими, та могли слугувати підставою для прийняття контролюючим органом рішення про повторність вчинення порушення під час прийняття оспорюваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

Суд уважає, що враховуючи вищевикладене, в даному випадку за вчинені податкові правопорушення підлягає застосуванню штраф у розмірі 25%.

За встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як вчиненого вперше та повторно.

У разі зміни цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача все одно утворює склад правопорушення (у розрізі правомірно донарахованих податкових зобов`язань), за яке відповідальність наступає на підставі вказаних вище норм ПК України у вигляді штрафу, однак розмір такого штрафу підлягає перерахунку.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

Водночас у постанові від 15.07.2021 у справі № 580/2729/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що констатуючи часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди, незважаючи на наявність в матеріалах справи детального розрахунку застосування штрафних санкцій, на підставі такого податкового повідомлення-рішення за кожною зі спірних податкових накладних, дійшли висновку про необхідність його скасування в повному обсязі, не врахувавши при цьому, що суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 806/2049/18, від 26.12.2018 у справі № 2а/0370/3780/11 та від 23.10.2018 у справі № 808/3458/16.

З урахуванням викладеного, судом здійснюється обрахунок штрафу керуючись положеннями п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, виходячи з ставки у розмірі 25%.

З урахуванням встановлених у цій справі сукупності обставин, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402 підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов`язання у сумі 30935 грн (22500+8435) та відповідно штрафних санкцій у сумі 15467,50 грн, а також застосованих штрафних санкцій до сум донарахованого податкового зобов`язання (104951 грн та 123506 грн), застосувавши штрафні санкції у розмірі 25%, всього 57114,25 грн (104951*25%=26237,75 грн та 123506*25%=30876,50 грн). В частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі основного платежу 228457 грн (104951+123506) податкове повідомлення-рішення підлягає залишенню без змін.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003711402 в частині збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 30935,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 72581,75 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 3 статті 139 КАС України пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, судом задоволено позовні вимоги в частині на суму 103516,75 грн, що складає 26,60%.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5836,32 грн.

Відтак, розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 1552,46 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (ідентифікаційний код 35624424, місцезнаходження: м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2019 № 00003711402 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 30935,00 грн (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 00 коп.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 72581,75 грн (сімдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» судовий збір у сумі 1552,46 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок