Ухвала суду № 130004251, 14.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 квітня 2025 рокуСправа №640/2419/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі питання про про залишення позовної заяви без розгляду у справі №640/2419/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 23 жовтня 2018 року №15852 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в частині недотримання порядку вручення наказу на перевірку та неповідомлення позивача про дату початку та місце її проведення;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої Актом №4617/26-15-42-02-30/2781521301 від 23.11.2018 року, були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 07.02.2019 року №0008034202, №0008044202, №0008054202 та №0008064202. Позивач зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірки платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до її почату. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податку має бути ознайомлений у встановленому законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведені позапланової документальної невиїзної перевірки. На думку позивача, контролюючим органом не може бути проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо платника податку у разі відсутності підтвердження повідомлення платника податку про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. У разі відсутності такого підтвердження встановлюється порушення процедури проведення перевірки, результатом чого є визнання протиправним податкових повідомлень-рішень прийнятих на основі таких перевірок. Крім того, позивачем наголошено, що зі звіту та листа ПАТ «УКРСИББАНКА» неможливо визначити наявність кредитних взаємовідносин між позивачем та банком, обсяг зобов`язань, факт прощення (анулювання) боргу, а отже й дати виникнення податкових зобов`язань, податкового періоду, та бази оподаткування в розумінні приписів ПК України. З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою для захисту своїх прав.

26 січня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року було відкрито провадження у справі №640/2419/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в адміністративній справі №640/2419/22.

22 лютого 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2. п.78.1 ст.78, ст..79, п.82.2 ст.82 ПК України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 23.10.2018 №15852, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (код ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ платника податків ОСОБА_1 проінформовано про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією Наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.10.2018 №15852 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмовим повідомленням від 23.10.2018 №63766/К/26-115-42-02-27, які направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. За результатами перевірки складено акт від 23.11.2018 №4617/26-15-42-02- 30/2781521301, відповідно до висновків якого платником податків- фізичною особою ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 2 288 263, 06 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи та не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до бюджету з такого доходу. Також фізичною особою- платником податків ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік.Крім того, відповідачем зауважено про пропущення позивачем строків на звернення до адміністративного суду із позовною заявою, оскільки згідно корінця-повідомлення поштового відправлення податкових повідомлень рішень від 07.02.2019 №0008034202; від 07.02.2019, №0008044202, від 07.02.2019 №0008054202; від 07.02.2019 №0008064202, зазначено, що лист направлено 07.02.2019, проте лист повернуто у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/2419/22.

31.01.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/2419/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року, прийнято матеріали справи №640/2419/22 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

26 лютого 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, який є аналогічним за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що було подано відповідачем 25.09.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, відповідачем додатково зауважено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23 жовтня 2018 року №15852 не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, відтак дані позовні вимоги не можуть бути розглянутими і вирішені судом. При цьому, відповідач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.

03 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від адвоката Колесник О.П. надійшла заява про вступ у справу як представника.

10 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка є тотожна за своїм змістом позовній заяві, що було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, додатково зазначено, що податкові повідомлення-рішення, які були направлені 07.02.2019 року, але повернуті через закінчення строку зберігання, означає, що фактичного втручання та ознайомлення позивача з цими рішеннями не відбулось. На думку позивача, якщо документ повернуто через закінчення строку зберігання, платник податків фактично не був повідомлений про податкове зобов`язання. Так позивач не отримав належного повідомлення про наявність податкових-повідомлень рішень, а фактичне повідомлення про нарахування податкового боргу стало відомим позивачу лише у листопаді 2021 року через інформацію, доступну з електронного кабінету платника податків. Таким чином, на переконання позивача, незалежно від того, що податкові-повідомлення рішення були направлені 07.02.2019, позивач не мав можливості ознайомитись із їх змістом через порушення порядку вручення (відсутність фактичного отримання документів).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року, закрито провадження у справі №640/2419/22 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасуванні наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 23 жовтня 2018 року №15852 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року та визнанні протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в частині недотримання порядку вручення наказу на перевірку та неповідомлення позивача про дату початку та місце її проведення

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2. п.78.1 ст.78, ст..79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням доходу фізичною особою- платником податків у вигляді анульованого боргу кредитором, винесено наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 23 жовтня 2018 року №15852, відповідно до якого встановлено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.11.2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСИББАНК» (ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 4.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4617/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 від 23.11.2018 року, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ОСОБА_1 :

- п. 179.1. ст..179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Кодексу, не подано до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;

- п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- порушення п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2, ст.164 ПКУ, не задекларовано дохід за 2017 у сумі 2 288 263,06 та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 у сумі 411 887,35 гривень.

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 34 323, 95 гривень.

На підставі висновків акта перевірки №4617/26-15-42-02-30/2781521301 від 23.11.2018 року, ГУ ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0008034202 від 07.02.2019 року, яким до фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0008044202 від 07.02.2019 року, яким до фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008054202 від 07.02.2019 року, яким фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 102971,84 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008064202 від 07.02.2019 року, яким фізичній особі-платника податків ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 8580,99 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 та повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання 09.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 , звернулась з листом до ГУ ДПС у м. Києві щодо надання акту документальної перевірки №4617/26-15-42-02-30/2781521301 від 23.11.2018 року та документів, складених на підставі даного акту.

Листом ГУ ДПС у м. Києві №09997/6/26-15-07-09-04-27 від 01.12.2021 року було надано завірені копії наказу ДФС у м. Києві №15852 від 23.10.2018 про проведення документальної перевірки та письмового повідомлення від 23.10.2018 №63766/К/26-15-42-02-27, акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.11.2018 №4617/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , податкових повідомлень-рішень від 07.02.2019 №0008034202, №0008044202, №0008054202, №0008064202, винесених на підставі даного акту.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202

При цьому, як зазначено вище, з такими позовними вимогами ОСОБА_1 звернулась до суду лише 17.01.2022 року.

У власній відповіді на відзив, ОСОБА_1 зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які були направлені 07.02.2019 року, але повернуті через закінчення строку зберігання, означають, що фактичного вручення та ознайомлення позивача з цими рішеннями не відбулось. На думку позивача, якщо документ повернуто через закінчення строку зберігання, платник податків фактично не був повідомлений про податкове зобов`язання. Так позивач не отримав належного повідомлення про наявність податкових-повідомлень рішень, а фактичне повідомлення про нарахування податкового боргу стало відомим позивачу лише у листопаді 2021 року через інформацію, доступну з електронного кабінету платника податків. Таким чином, на переконання позивача, незалежно від того, що податкові-повідомлення рішення були направлені 07.02.2019, позивач не мав можливості ознайомитись із їх змістом через порушення порядку вручення (відсутність фактичного отримання документів). Також, незважаючи на те, що податкові-повідомлення рішення направлені раніше, позивач діяв оперативно, дізнавшись про наявність боргу у листопаді 2021 року, одразу 2 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала запит до відповідача з вимогою надати копії акту перевірки та податкових рішень, на підставі яких виник податковий борг та листом від 01.12.2021 року позивача повідомлено про проведення в 2018 році на підставі наказу від 23.10.2018 №15852 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо, за результатами якої складено акт від 23.11.2018 року №4617/26-15-42-02-30/2781521301 від 23.11.2018. На підставі отриманих відомостей 17.01.2022 року була складена позовна заява. Таким чином, позивач вважає, що він несе докази того, що діяв невідкладно після встановлення фактичного факту нарахувань, що є підставою для поновлення строку звернення до суду

Разом з тим, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, та сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202 фактично не була використана позивачем. Отже, строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до наданої Головним управління ДФС у м. Києві копії конверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101127462500, яким на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) були направлені спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202, вбачається, що він був повернутий на адресу контролюючого органу 09.03.2019 року «За закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується відповідним відбитком печатки поштового відділення та підпису її уповноваженої особи.

Крім того суд, зазначає, що адреса на яку контролюючий орган направляв спірні податкові-повідомлення рішення збігається з адресою як самостійно вказаною позивачем у власній позовній заяві, так і з зареєстрованим місцем проживанням особи, визначеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно з абз.1,2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Зважаючи на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення направлено на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), однак поштові відправлення, якими вони надсилалися, повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв`язку про повернення за закінченням встановленого строку зберігання, ці податкові повідомлення-рішення відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважаються врученими платнику податків саме в день їх повернення до контролюючого органу.

При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за власною податковою адресою. У разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26 липня 2022 року у справі № 640/3437/21.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, строк звернення до суду з цією позовною заявою сплинув 09.09.2019 року, проте позивач звернувся до суду з цим позовом лише 17.01.2022. року

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

Позивачем не зазначено і не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин, які унеможливили звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом протягом об`єктивно необхідного строку.

Судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, який був об`єктивно необхідним для подання позовної заяви до суду. Крім того, переривання строку звернення до суду Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

З урахуванням наведених обставин, а також з огляду на тривалість пропущеного строку звернення з позовною заявою, суд визнає неповажними вказані позивачем підстави його пропуску.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суддя наголошує, що доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду без об`єктивних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку для звернення до суду.

Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом приписів пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202 підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 122, 123, 240, 241-243, 248, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019 року №0008034202, 07.02.2019 року №0008044202, 07.02.2019 року №0008054202, 07.02.2019 року №0008064202 - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна