Ухвала суду № 1299983, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2007 року № К-24090/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: Леник Ю.М., дов. № 306/07 від 05.10.2007 р.;

відповідача: Клейнота Л.М., дов. № 22527/10-039 від 14.05.2007 р.;

Тимовчак Р.С., дов. № 58407/10-039 від 09.11.2007 р.;

Бабій Т.С., дов. № 58409/10-039 від 09.11.2007 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р.

тапостанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2006 р.

у справі№ А-8/141 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра»

доДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2006 р. у справі № А-8/141, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Декра» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001212312/0 від 03.03.2005 р., № 0001212312/1 від 13.05.2005 р. та № 0001212312/2 від 08.07.2005 р.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у випадку продажу (відступлення) права вимоги валові доходи у відчужувача виникають або з дати, на яку припадає дата зарахування коштів від покупця, або з дати складання акту приймання-передачі документації, що засвідчує право вимоги, а валові витрати у набувача (нового кредитора) права вимоги в момент складання акту приймання-передачі згаданої документації, чи в момент нарахування (фактичної сплати) коштів у якості оплати за набуте право вимоги. Усі витрати позивача повязані зі сплатою відсотків за кредитними угодами підтверджені документально, а податковим органом не подані суду докази, які б свідчили про правомірність неврахування таких витрат під час перевірки. В звязку з цим, суди дійшли висновку, що такі витрати позивача мають бути віднесені до валових витрат позивача за датою їх фактичної сплати до відповідного податкового періоду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в м. Івано-Франківську оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р. і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили залишити скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

За результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Фінансова компанія «Декра» за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004 р. ДПІ в м. Івано-Франківську було складено акт № 177/23-5-24685310 від 01.03.2005 р.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212312/0 від 03.03.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 1476200 грн., у тому числі 841400 грн. - основний платіж та 634800 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобовязання позивачу надіслано податкові повідомлення-рішення № 0001212312/1 від 13.05.2005 р. та № 0001212312/2 від 08.07.2005 р.

За наслідками перевірки податкова інспекція дійшла висновку, що позивач отримав дохід в другому кварталі 2004 р. за угодою № 11/04-В від 29.06.2004 р. у ЗАТ «Оптима-Трейд» в сумі 4450000 грн., а у третьому кварталі 2004 р. по додатковій угоді від 13.07.2004 р. у сумі 1550000 грн., які не включив до валового доходу за вказані податкові періоди.

Крім того, податковий орган зазначив, що внаслідок проведених операцій позивач отримав кошти в сумі 1228000 грн. не на виконання умов договорів, оскільки переуступка права вимоги становила 6000000 грн., а коштів поступило 7228000 грн., що свідчить про отримання товариством коштів в сумі 1228000 грн. у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Позивачем в грудні 2003 р. були укладені угоди про уступку права вимоги з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», за якими позивач прийняв на себе право вимоги до боржників всього на суму 3309674 грн. 99 коп.

Проведені виплати підтверджені позивачем копіями платіжних доручень.

Відповідно до карточок субконто згадані витрати знайшли відображення у бухгалтерському обліку.

У звязку з самостійно виявленою помилкою позивач відобразив названі витрати у податковому обліку, подавши уточнюючий розрахунок податкового зобовязання за 2003 рік.

Також судами встановлено наявність в матеріалах справи кредитних угод з ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Прикарпаття», АТ «Кредит Банк (Україна)», ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», ВАТ «Банк «ВІГ ЕНЕРГІЯ», ВАТ «Банк «Універсальний» та те, що протягом першого, другого та третього кварталів 2004 року позивач здійснював сплату відсотків по кредитах, які частково не були враховані податковою інспекцією: за перший квартал 2004 р. в сумі 256965 грн. 73 коп.; за другий квартал 2004 р. в сумі 248750 грн. 08 коп.; за третій квартал 2004 р. в сумі 222032 грн. 53 коп.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлення-рішення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону та на суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід, як зазначено пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону, включає суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Валовими витратами, згідно п. 5.1 ст. 5 згаданого Закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 згаданого Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього ж Закону, є дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Доказами прав нового кредитора у зобовязанні, як зазначено в ст. 517 ЦК України, є передача прав первісним кредитором новому кредитору документів, які засвідчують права що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що у випадку продажу (відступлення) права вимоги валові доходи у відчужувача виникають або з дати, на яку припадає дата зарахування коштів від покупця, або з дати складання акту приймання-передачі документації, що засвідчує право вимоги, а валові витрати у набувача (нового кредитора) права вимоги - в момент складання акту приймання-передачі згаданої документації, чи в момент нарахування (фактичної сплати) коштів у якості оплати за набуте право вимоги.

Проте, податкова інспекція помилково вважає, що момент виникнення валового доходу у позивача є дата набуття позивачем права вимоги у момент укладення договору, зокрема, в даному випадку це угоди № 11/04-В від 29.06.2004 р. та додаткової угоди № 1 від 13.07.2004 р.

Наслідком такої угоди стосовно податкового обліку є віднесення позивачем до валових доходів у ІІІ кварталі 2004 р. 2265000 грн., що складають суму сплачених боржником АЕК «Київенерго» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Декра» коштів та віднесення до валових витрат в цьому ж періоді 3890000 грн., що складають суму сплачену позивачем протягом липня, серпня, вересня 2004 р. на користь ЗАТ «Оптима-Трейд».

Стосовно угоди № 18/04-ВБ від 05.08.2004 р., то як правомірно відзначено судами, що подіями, які вплинули на податковий облік позивача є встановлені під час перевірки факти перерахування ТОВ «Українська енергетична компанія» у вересні 2004 р. на користь позивача 2900000 грн. (валовий дохід), який підлягає зменшенню на суму повернутих у цьому ж податковому періоді позивачем на користь ТОВ «Українська енергетична компанія» коштів в сумі 1300000 грн.

Щодо угоди № 19/04-ВБ від 13.09.2004 р., то подіями, яки вплинули на податковий облік позивача є встановлені під час перевірки факти перерахування ТОВ «Земельні інвестиції» у вересні 2004 р. на користь позивача 2988000 грн. (валовий дохід).

До складу валового доходу позивачем у третьому кварталі 2004 р. підлягають також включенню 375000 грн. - різниця коштів, що отримані ним від боржника - АЕК «Київенерго» (1050000 грн.) та перерахованих позивачем на користь ТОВ «Земельні інвестиції» (675000 грн.).

Висновок органу державної податкової служби про те, що позивачем отримано доход у вигляді безповоротної фінансової допомоги в сумі 1228000 грн. вірно визнано судами необгрунтованим, оскільки дані кошти отримані за описаними вище договорами та враховані у складі показників податкового обліку за другий-третій квартали 2004 р.

Судами встановлено, що всі витрати позивача повязані зі сплатою відсотків за кредитними угодами підтверджені документально, а податковим органом не подані докази, які б свідчили про правомірність неврахування таких витрат під час перевірки, а тому суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів передніх інстанцій про те, що такі витрати мають бути віднесені до валових витрат позивача за датою їх фактичної сплати до відповідного податкового періоду.

Таким чином, висновок судів щодо необхідності врахування до складу валових витрат позивача сплачених ним відсотків за користування кредитами у першому кварталі 2004 р. - 259965 грн. 73 коп., у другому кварталі 2004 р. - 248750 грн. 08 коп., у третьому кварталі 2004 р. - 222032 грн. 53 коп.; у четвертому кварталі 2003 р. - суми коштів, сплачених позивачем на користь ВАТ «АЕК «Чернівціобленерго» на загальну суму 3309674 грн. 99 коп.; у четвертому кварталі 2003 р. - 22895 грн. 42 коп., отриманих позивачем за договорами комісії № 3/03К від 17.02.2003 р. та з ТОВ «Техобладнання» та договорами № К8/03,78К від 27.06.2003 р. та № К13/03,85К від 11.08.2003 р. з ТОВ «Борислав» узгоджується з обставинами справи та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № А-8/141 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р. та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2006 р.залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.