Ухвала суду № 1299982, 13.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“ 13 ” листопада 2007 р.                                                       Справа № 5/2266-12/420                                                                                                                  к/с № К-23992/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:         Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

на ухвалу Львівського  апеляційного господарського суду від 03.05.2006 р.

та постанову Господарського суду Львівської області від 26.01.2006 р.

по справі№ 5/2266-12/420            

за позовомДержавного підприємства Міністерства Оборони України  «Західвійськбуд» до Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року державне підприємство Міністерства Оборони України  звернулось до суду зі позовом, яким просило визнати недійсними податкові повідомлення рішення Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції від 01.06.2005року № 0000232600/0 про визначення його підрозділу - 344 заводу залізобетонних виробів суми  податкового зобов’язання з плати за землю у сумі 281948,22грн. та №0000252600/0 про визначення іншому підрозділу - 11 Управлінню начальника робіт суми податкового зобов’язання з названого податку у сумі 95796,5 грн..  Вважає оскаржувані  податкові повідомлення рішення незаконними з підстав їх невідповідності ст. 14 Закону України «Про збройні сили України», згідно якої земля та майно, закріплене за установами та організаціями збройних сил України, є державною власністю і звільняється від сплати усіх видів податків.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.01.2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 р.,  позовні вимоги задоволеною визнано недійсними оскаржувані  податкові повідомлення рішення з наведених позивачем мотивів.

            Оскаржувані судові рішення мотивовані даними ЄДРПОУ і статутними документами позивача та його структурних підрозділів, якими стверджується, що їх засновником є МО України, а тому останні силу ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» звільнені від сплати усіх видів податку, в тому числі і податку на землю.

            Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить названі рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди безпідставно застосували до спірних правовідносин  положення ст. 14 Закону України «Про збройні сили України», яка не поширюється на позивача, оскільки той є підприємством ЗС України, не підпадає під поняття установи чи організації ЗС України, яким  згаданою нормою  передбачено пільгу по сплаті податків.  

Окрім цього суди не врахували положень ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування в Україні», згідно якої встановлення і скасування  податків і зборів до бюджету і державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної республіки Крим, і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього закону та інших законів України  про оподаткування, до яких не відноситься Закон України «Про збройні сили України».

З урахуванням названих доводів та беручи до уваги те, позивач не належить до суб’єктів, які згідно п. 3 ст. 12 Закону України  «Про плату за землю» звільнені від сплати земельного податку,  відповідач вважає незаконними постановлені у справі судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.06.2005 року Стрийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232600/0, яким позивачу згідно п.п. «а», «б»,, «в», «г» п.п.4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  ст.ст. 13.14. Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, на підставі акту перевірки з питань правильності нарахування плати за землю за період з 01.01.2003 р. по 1.04.2005 р. №24/26-2/24975539 від 19.05.2005 р. визначено суму податкового зобов’язання  по платі за землю в розмірі 281948.22 грн., з яких 189579 грн. становить основний платіж, та 92369,22 грн.  – штрафні санкції.

Окрім цього відповідач  на підставі згаданого вище акту перевірки та у відповідності до зазначених положень законів 01.06.2005 р. прийняв інше оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000252600/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання по платежу плата за землю у розмірі 85796,5 грн., з них 64341 грн. основний платіж та 31455.5 грн. штрафні санкції.

Законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач обґрунтував у відзиві на позов,  поданому через канцелярію місцевого суду 20.12.2005 р., у якому зазначив, що згідно листа головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу ЗС України державні підприємства МО України не входять до складу збройних сил України, а відносяться до сфери управління Міністерства Оборони України.

Також з покликанням на постанову КМ України від 15.05.2003 р. відповідач твердить, що  філіал відповідач – 344 завод ЗБВ не внесений до переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку в 2003 році, а тому на позивача не поширюється пільга по сплаті цього податку. Застосувавши цю пільгу позивач в порушення ст. 7, 12, 13  Закону України «Про плату за землю» занизив плату за землю за 2003 р. у сумі 72611,25 грн.

Доводи позивача про застосування пільги по сплаті земельного податку за 2004 р. у сумі 92764 грн.  відповідач спростовує аналогічними мотивами оперуючи  положенням ст.75 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» від 27.11.2003 р. №1344-УІ та постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 838 «Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку в 2004 році, і розмірів їх земельних ділянок».

Однак, перевіряючи  дводи сторін та надані ними докази, суди залишили поза увагою письмові заперечення відповідача, та не перевірили чи позивач володів пільгами по сплаті земельного податку у 2003-2004 р. згідно постанов Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 706, від 05.07.2004 р. № 838, та чи поширюється ця пільга на філіали позивача.

Також суд не дослідив правовий статус та організаційно-правові засади діяльності філіалів позивача, порядок ведення позивачем та його філіалами  податкового обліку, а також критерії визначення підстав віднесення позивача до платників, на яких поширюється пільга  по сплаті плати за землю у 2003-2004 рр.

Суди оминули наведений відповідачем аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, зокрема положень Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» у сукупності зі  нормами Законів України «Про збройні сили України» та «Про плату за землю» в частині  нарахування і сплати позивачем плати за землю  у 2003-2004 р., хоча це має значення для вирішення справи.

З огляду на неповне з’ясування судами зазначених обставин не надається можливим встановити правовий статус позивача як платника  податку на землю у 2003-2004 р. та  прийти до однозначного висновку щодо наявності у нього права на пільгу у сплаті вказаного податку. 

Оскільки наведені в цій ухвалі обставини мають істотне значення для вирішення спору, а  допущена судами неповнота розгляду справи з урахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 КАС України, не може бути усунена судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області - задовольнити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 26.01.2006 р. таухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 р.  –  скасувати.

Справу   5/2266-12/420 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)  Голубєва Г.К.Судді(підпис)  Брайко А.І.(підпис)  Карась О.В.(підпис)  Рибченко А.О.(підпис)  Федоров М.О.