Ухвала суду № 1299979, 23.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-23819/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода”

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі № 14/268

за позовом Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода”

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Турецька Н. М.,

відповідача – Фатула М. М.,

встановив:

      Комунальним підприємством “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода”, з урахуванням послідуючих змін,подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 08.06.2005р. № 0001051741/01064/17-1/03344326/12184, № 0001041741/01065/17-1/03344326/12190,                                   № 0001031741/01066/17-1/03344326/12191, від 22.07.2005р.                                       № 0001031741/1/1757/17-1/03344326/15999, № 0001041741/1/1758/17-1/03344326/16000, № 0001051741/1/1759/17-1/03344326/16001, від 27.09.2005р.      № 0001031741/22438/17-0/03344326/20934,                                                                   № 0001041741/22437/170/03344326/20931, № 0001051741/22436/17-0/03344326/20930 та від 08.12.2005р. № 0001031741/34215/17-0/03344326/27417, № 0001051741/34217/17-0/03344326/27419,                                   № 0001041741/34216/17-0/03344326/27418 про нарахування штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів на загальну суму 1566 грн. 48 коп.

      Постановою Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі № 14/268 в задоволенні позову відмовлено повністю.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що факт прострочення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань позивача ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи; до правовідносин між сторонами згідно пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути застосовано положення ст. 250 ГК України.

      Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 250 ГК України, пп. пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як таких, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства та є обґрунтованими.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Відповідно до п. 1.2) Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

      Податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (п. 1.3) цього Закону.

      Податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу) (п. 1.11) зазначеного Закону).

      Згідно абзацу другого пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

      Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону).

      Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

      Частина друга статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” передбачає, що фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

      Згідно пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

      Судами попередніх інстанцій встановлено та позивачем не заперечується факт прострочення останнім граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань за 2002-2005 роки по податку з власників транспортних засобів у зв’язку з чим відповідачем правомірно прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу на загальну суму 1566 грн. 48 коп.

      Стаття 250 ГК України (набрав чинності з 01.01.2004 року) передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

      Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в даному випадку Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як спеціальний закон встановлює інші строки саме для застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань та не застосовується до порушень суб’єктами господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

      Відповідно до пп. пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

      Зазначене положення ніяким чином не забороняє та не робить неможливим надсилання контролюючим органом прийнятого ним податкового повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити штраф у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода” без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі № 14/268 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.