Ухвала суду № 1299957, 09.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“09” жовтня 2007 року                                                                                  Справа № А 36\269                                                                                                                        к/с № К- 22771/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак М.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:         Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року

та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р.

по справі№ А 36/269

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс»

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Індустріал-Сервіс» звернулось до суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відповідача Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 11.10.2005 р. № 000221342/0/40022  з підстав його невідповідності вимогам  ст.ст. 2, 4,5, 13, 14 Закону України «Про плату за землю».

            Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акту перевірки від 28.09.2005 р. № 145/231.30619540, позивачу донараховано 8695,77 грн. податку на землю, застосовано штрафні санкції на суму 4347,88 грн..

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення рішення скасовано, в решті позовних вимог щодо визнання акту перевірки таким, що не відповідає діючому законодавству та  визнання позивача неплатником податку на землю в щодо спірної земельної ділянки пл. 0,36884 га, розташованої у м. Нікополь, Дніпропетровської області, проспект Труьників, 56  провадження у справі закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. рішення суду першої інстанції стосовно оскаржуваного податкового-повідомлення рішення залишено без змін, а щодо вирішення інших позовних вимог змінено, закрито провадження у справі у частині позовних вимог про визнання акту перевірки таким, що не відповідає діючому законодавству України, в задоволенні вимог  про визнання позивач неплатником податку на спірну земельну ділянку відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач в силу рішення Нікопольської міської Ради «Про встановлення частки земельної ділянки по пр. Трубників, 56, яка закріплюється за підприємствами, створеними при реструктуризації ВАТ «НПТЗ» від 26.06.2003 р.            № 72-7-ХХІУ не набув права користування спірною земельною ділянкою, виникнення якого ст. 126 ЗК України та постанова КМУ «Про затвердження форм державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 р. № 449 пов’язує лише з отриманням відповідного державного акту. Тому відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на землю за користування спірною земельною ділянкою.

Постановлені у справі судові рішення відповідач Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила у касаційному щодо визнання нечинним податкового повідомлення рішення, просила названі рішення в цій частині скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.

Доводи відповідача зводяться до правильності застосування до позивача вимог 2,4,5,13,14 Закону України «Про плату за землю», оскільки рішенням Нікопольської міської Ради від 26.06.2003 р. № 72-7-ХХІУ за ТзОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» закріплено земельну ділянку технічної інфраструктури (дороги спільного користування) площею 0,3684 га, товариство фактично користується спірною земельною ділянкою, а тому набуло статусу землекористувача і повинно сплачувати земельний податок. Правильність донарахування позивачу податку за землю підтверджують роз’ясненням Вищого господарського суду України у листі від 16.11.2001 р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням земельного законодавства», згідно якого відсутність у товариства правовстановлювальних документів на користування земельною ділянкою не може розглядатись як відсутність у нього права користування взагалі, оскільки відповідне право ним набуто як правонаступником державного підприємства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в основу рішення відповідача про донарахування сум податку на землю за період діяльності з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р. покладено дані актів звірки Нікопольської ОДПІ з відділом земельних ресурсів за 2003-2005 рр., згідно яких за позивачем рахується ділянка площею 3,7481 га, а ним нараховано плату на землю лише із площі 3.3797 га.. На спірній ділянці пл. 0,3684 га. розташована дорога спільного користування, яка згідно рішення Нікопольської міської Ради від 26.06.2003 р. № 72-7-ХХІУ та Акту погодження меж від липня 2003 р. закріплена за позивачем як частина технічної інфраструктури усіх підприємств, створених при реструктуризації ВАТ «НПТЗ». яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі (на місцевості).

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна ділянка (пай), яка перебуває у власності чи користуванні, в тому числі і на умовах оренди.

Стаття 13 Закону України «Про плату за землю» встановлює, що підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності – договір оренді такої ділянки.

Інших підстав для нарахування земельного податку законом не встановлено.

Окрім цього ст. 126 ЗК України та постанова КМУ «Про затвердження форм державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 р. № 449 вказують, що право користування земельною ділянкою підтверджується відповідним актом.

Обов’язок сплати земельного податку виникає у землекористувачів обумовлений датою виникнення у них права користування земельною ділянкою. (ст. 15 ЗУ «Про плату за землю»)

 Відповідачем не надано судам докази наявності встановлених законодавством підстав  для нарахуванням позивачу земельного податку на площу спірної земельної ділянки.

Відповідно суди дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача законних підстав для нарахування позивачу земельного податку на площу спірної земельної ділянки.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. та постанову господарського суду Харківської області від 13.04.2006 р. по справі № АС -27/147-06 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

            Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. залишити без змін.

            Справу № А36/269 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)  Голубєва Г.К.Судді(підпис)  Брайко А.І.(підпис)  Карась О.В.(підпис)  Маринчак М.Є(підпис)  Федоров М.О.