Рішення № 129899993, 25.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рокуСправа №160/16825/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.05.2025 року №047250025226 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 24.04.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідний пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 29.12.1984 року по 02.02.1995 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні, період навчання з 01.09.1987 року по 19.05.1993 року згідно з дипломом НОМЕР_3 , оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року щодо незарахування спірного періодів її роботи до страхового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/16825/25 визначено суддю Олійника В.М

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16 червня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

01 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№34669/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

24.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року за №310.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з поважних причин, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих трудоднів ділиться на 25,4.

На момент заповнення роботодавцем трудової книжки позивача, зокрема у спірний період були чинними Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.74 №162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58.

Враховуючи зазначені нормативні документи, трудові книжки мають бути заповнені за наступними вимогами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні бути проведені у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути внесені власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи повинні бути виконані акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів арабськими цифрами (число і місяць двозначними), наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, за доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 29.12.1984 по 02.02.1995 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні;

- період навчання з 01.09.1987 по 19.05.1993 згідно з дипломом НОМЕР_3 ,оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством.

Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатом якої прийняте відповідне рішення від 01.05.2025 року №047250025226 про відмову в призначенні пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

02 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№34859/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи.

На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними.

Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Із змісту наведених норм видно, що період навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі, якщо воно було на денній формі, зараховується до страхового стажу.

Отже, законодавство чітко розмежовує денну та заочну форму навчання.

Період навчання на заочній формі не зараховується до страхового стажу, на відміну від денної форми.

Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.05.2025 №047250025226 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з посиланням на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2028 року, - від 25 до 35 років.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії позивачем, встановлено:- необхідний вік для призначення пенсії 60 років; - вік заявниці на дату звернення 59 років 11 місяців; - необхідний страховий стаж не менше 32 років; - страховий стаж заявниці 30 років 08 місяців 14 днів.

До загального стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 29.12.1984 по 02.02.1995 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.02.1985, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні;

- період навчання з 01.09.1987 по 19.05.1993 згідно з дипломом НОМЕР_3 від 28.05.1993, оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що рішення від 01.05.2025 року №047250025226 є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

07 липня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№35862/25, в якій представник позивача вважає доводи відповідачів необгрнутованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Щодо періоду навчання з 01.09.1987 року по 19.05.1993 року зазначаємо наступне.

Відповідно до диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 в 1987 року вступила до Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту та в 1993 році закінчила повний курс Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві, реєстраційний №817.

У Дніпропетровському державному аграрному університеті позивач навчалась заочно, а тому період навчання і перевищує загальний термін для навчання на денній формі.

Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » відбулася на підставці реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

Щодо періоду роботи в колгоспі ім. крейсера «Аврора».

Відповідно до даних трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 позивач в період з 02.07.1984 року до 01.05.2000 року працювала в колгоспі імені крейсера «Аврора» Нікопольського району, який за цей період був реорганізований в КСП, а потім в ТОВ «Аврора».

Після реорганізації колгоспу в ТОВ позивач продовжила працювати на підприємстві, що підтверджується відповідними записами на сторінках 2-9 трудової книжки колгоспника.

Як видно із записів в розділі трудової книжки колгоспника «Трудовое участие в общественном хозяйстве» на сторінках 18-21, в період з 1984 р. по 2000 р. включно.

А отже, позивач в ці роки виконувала річний мінімум трудової участі, встановлений колгоспом.

Винятком став лише 1993 рік, але причина невиконання трудового мінімуму зазначена як поважна згідно наказу №2 від 10.03.1993 р. з 26.04.1993 до 22.01.1996, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в цей період здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зважаючи на пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.

З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У трудовій книжці позивача записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідно до диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 в 1987 році вступила до Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту та в 1993 році закінчила повний курс Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві, реєстраційний №817.

Відповідно до даних трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 з:

02.07.1984 року була прийнята в члени колгоспу ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаду бухгалтера;

12.05.1987 року - обрана звільненим секретарем комітету комсомолу колгоспу;

16.08.1989 року переведена обліковцем бригади №3;

03.02.1995 року колгосп ім. крейсера «Аврора» перейменований в КСП;

01.05.2000 року - КСП ім. крейсера «Аврора» реорганізований в ТОВ «Аврора»;

12.09.2000 року переведена бухгалтером ТОВ «Аврора»;

26.09.2002 року переведена спеціалістом з економічної безпеки;

19.01.2005 року звільнена з роботи у зв`язку з переведенням в ДП «Агро-Аврора» ТОВ ВКФ «Олімпекс-ЛТД» згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Як видно із записів в розділі трудової книжки колгоспника «Трудовое участие в общественном хозяйстве» на сторінках 18-21, в період з 1984 р. по 2000 р. включно.

У 1993 році невиконання трудового мінімуму зазначено як поважна причина згідно наказу №2 від 10.03.1993 р. з 26.04.1993 до 22.01.1996, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в цей період здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідний пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року позивачеві повідомлено наступне.

Необхідний вік становить 60 років

Вік заявниці 59 років 11 місяців

Необхідний страховий стаж становить 32 роки

Страховий стаж заявниці становить 30 років 08 місяців 14 днів

Коментар: у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 01 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 29.12.1984 по 02.02.1995 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні;

не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 19.05.1993 згідно з дипломом НОМЕР_3 , оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством.

Вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на пенсію заявниця набуде з 02.05.2028 р., тобто в 63 роки, або при набутті необхідного страхового стажу.

Заявниця працює.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року щодо незарахування спірних періодів її роботи до страхового стажу та відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України від 04.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до підпункту 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162.2.10.

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".

Судом встановлено, що відповідно до диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 в 1987 році вступила до Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту та в 1993 році закінчила повний курс Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві, реєстраційний №817.

Відповідно до даних трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 з:

02.07.1984 року була прийнята в члени колгоспу ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаду бухгалтера;

12.05.1987 року - обрана звільненим секретарем комітету комсомолу колгоспу;

16.08.1989 року переведена обліковцем бригади №3;

03.02.1995 року колгосп ім. крейсера «Аврора» перейменований в КСП;

01.05.2000 року - КСП ім. крейсера «Аврора» реорганізований в ТОВ «Аврора»;

12.09.2000 року переведена бухгалтером ТОВ «Аврора»;

26.09.2002 року переведена спеціалістом з економічної безпеки;

19.01.2005 року звільнена з роботи у зв`язку з переведенням в ДП «Агро-Аврора» ТОВ ВКФ «Олімпекс-ЛТД» згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Як видно із записів в розділі трудової книжки колгоспника «Трудовое участие в общественном хозяйстве» на сторінках 18-21, в період з 1984 р. по 2000 р. включно.

У 1993 році невиконання трудового мінімуму зазначено як поважна причина згідно наказу №2 від 10.03.1993 р. з 26.04.1993 до 22.01.1996, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в цей період здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, нечіткість на печатці назви підприємства чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи та навчання буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано позивачеві стаж її роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в не зарахуванні до страхового стажу роботи спірних періодів роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправними.

А отже, є необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, періоди її роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого судом спірного періоду роботи та правової позиції, викладеної у даному рішенні.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору в розмірі 969,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №4105-3707-5152-4521 від 06 червня 2025 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судових витрат у розмірі 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень нуль копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, періоди її роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого судом до страхового стажу періоду роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року та правової позиції, викладеної у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судові витрати в розмірі 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник