Рішення № 129899992, 25.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рокуСправа №160/17032/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У від 12.02.2025 року.

зобов`язати Відповідача скасувати заборгованість визначену Вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У від 12.02.2025 року у розмірі 26 539,26 грн.

стягнути з Відповідача нанесену Позивачу майнову шкоду у розмірі 29 562,18 грн.

стягнути з Відповідача нанесену Позивачу моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04 червня 2025 року Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у межах ВП №78235461 з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнуто суму недоїмки та виконавчого збору загалом в розмірі 29562,18 грн. з карткового рахунку АТ "Райффайзен Банк".

04 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив надати інформацію про суму податкового боргу.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в телефонному режимі позивачеві повідомлено, що борг з єдиного соціального внеску за період здійснення підприємницької діяльності з 2018 року по 2019 року складає 26539,26 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У від 12.02.2025 року, оскільки у 2018-2019 роках підприємницьку діяльність не здійснював, доходи від діяльності не отримував, крім того, працював у МПП фірма "Ерідон", в подальшому в ТОВ "Флора", де отримував заробітну плату, з якої роботодавцем сплачувалося ЄСВ, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/17032/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16 червня 2025 року на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

17 червня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

30 червня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№34286/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно записів з трудової книжки ФОП ОСОБА_1 в період з 08.10.2008 року по 31.01.2019 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з МПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 04.02.2019 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Флора».

ОСОБА_1 з 23 жовтня 2019 року знятий з обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Станом на 31.01.2019 року в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску складала у розмірі 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року та податковим органом виставлено наступну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-10633-53/17У на суму 18 276,72 грн.

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 29.04.2022 року, протягом 2017-2021 років роботодавцями ОСОБА_1 щомісяця із його заробітної плати утримувались та сплачувались до Державного бюджету України страхові внески.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 скасовано вимогу №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року в розмірі 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Рішенням суду не передбачено здійснення коригувань даних платника в ІКП 71040000 шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску, тому рішення суду в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску виконано в повному обсязі.

Разом з тим, листом ДПС України № 5961/7/99-00-24-03-01-07 від 05.03.2024 (вхідний номер ГУ ДПС 1315/8 від 05.03.2024) зазначено про необхідність під час виконання рішення суду (постанови) здійснювати аналіз мотивувальної частини рішень суду (постанов) для встановлення достовірності показників в ІКП ПО КБК 71040000, зокрема їх відповідності принципам оперативного обліку.

У мотивувальній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі № 160/1371/22 згідно наданих позивачем матеріалів справи, встановлено наступне, що згідно записів з трудової книжки ФОП ОСОБА_1 в період з 08.10.2008 року по 31.01.2019 року перебував в трудових відносинах з МПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 04.02.2019 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Флора».

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 29.04.2022 року, протягом 2017-2021 років роботодавцями позивача щомісяця із його заробітної плати утримувались та сплачувались до Державного бюджету України страхові внески.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 417 надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний не бюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.

Відповідно до пункту 4-7 Порядку №417 у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку

Повернення здійснюється на підставі заяви платника про повернення коштів.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 має право звернутися з листом до контролюючого органу в якому просити сформувати висновок про повернення коштів, відтак вимога позивача про стягнення з ГУ ДПС у Дніпропетровській області матеріальної шкоди не підлягає задоволенню, у зв`язку з виконанням рішення суду до часу направлення позовної заяви.

Станом на 31.01.2025 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску 26 539,26 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019.

У той же час, Слобожанським відділом ДВС в межах виконавчого провадження №78235461 стягнуто та перераховано до бюджету заборгованість з єдиного внеску у сумі 26 539,26 гривень по ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Основний вид господарської діяльності за кодом КВЕД 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 19.10.2004 року, як платник податків, з 18.10.2004 року, як платник єдиного внеску.

Судом встановлено, що згідно записів з трудової книжки ФОП ОСОБА_1 в період з 08.10.2008 року по 31.01.2019 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з МПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 04.02.2019 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Флора».

ОСОБА_1 з 23 жовтня 2019 року знятий з обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Станом на 31.01.2019 року в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску складала у розмірі 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року та податковим органом виставлено наступну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-10633-53/17У на суму 18 276,72 грн.

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 29.04.2022 року, протягом 2017-2021 років роботодавцями ОСОБА_1 щомісяця із його заробітної плати утримувались та сплачувались до Державного бюджету України страхові внески.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 12 травня 2022 року №160/1371/22 скасовано вимогу №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Станом на 31.01.2025 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску 26 539,26 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019.

12 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У на суму 26539,26 грн. за період з 2018 року по 2019 року.

02 червня 2025 року головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Браславець Людмилою Василівною за результатами розгляду заяви про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436У від 12.02.2025 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №78235461 про стягнення недоїмки в розмірі 26539,26 грн. та виконавчого збору в розмірі 2653,92 грн.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" 02 червня 2025 року головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Браславець Людмилою Василівною прийнято постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

04 червня 2025 року Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у межах ВП №78235461 з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнуто суму недоїмки та виконавчого збору загалом в розмірі 29562,18 грн. з карткового рахунку АТ "Райффайзен Банк".

04 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив надати інформацію про суму податкового боргу.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в телефонному режимі позивачеві повідомлено, що борг з єдиного соціального внеску за період здійснення підприємницької діяльності з 2018 року по 2019 року складає 26539,26 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У від 12.02.2025 року, оскільки у 2018-2019 роках підприємницьку діяльність не здійснював, доходи від діяльності не отримував, крім того, працював у МПП фірма "Ерідон", в подальшому в ТОВ "Флора", де отримував заробітну плату, з якої роботодавцем сплачувалося ЄСВ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, з поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, у тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №814/779/17 та. в подальшому підтримана в постанові Верховного Суду від 27.05.2022 у справі №826/6075/18.

Судом встановлено, що згідно записів з трудової книжки позивача в період з 08.10.2008 року по 31.01.2019 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з МПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 04.02.2019 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Флора».

ОСОБА_1 з 23 жовтня 2019 року знятий з обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Станом на 31.01.2019 року в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску складала у розмірі 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року та податковим органом виставлено наступну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-10633-53/17У на суму 18 276,72 грн.

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 29.04.2022 року, протягом 2017-2021 років роботодавцями ОСОБА_1 щомісяця із його заробітної плати утримувались та сплачувались до Державного бюджету України страхові внески.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 скасовано вимогу №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Станом на 31.01.2025 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску 26 539,26 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019.

12 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У на суму 26539,26 грн. за період з 2018 року по 2019 року.

З огляду на факт звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, суд вбачає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області безпідставно нарахувало борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539, 26 грн.

Доказів отримання позивачем в цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Головне управлінням ДПС у відзиві про наявність таких доходів також зазначило, що до ГУ ДПС у Дніпропетровській області від позивача звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не надавались.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Суд також враховує, що Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 29.04.2022 року, протягом 2017-2021 років роботодавцями ОСОБА_1 щомісяця із його заробітної плати утримувались та сплачувались до Державного бюджету України страхові внески, з яких вбачається відсутність отримання позивачем доходів від підприємницької діяльності в періоді нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №5626-0436-У від 12.02.2025 року на суму боргу в розмірі 26539,26 грн., яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Щодо обов`язку податкових органів здійснювати коригування ІКП з ЄСВ, суд виходить з наступного.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Загальні положення» Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно пункту 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Пунктом 3 розділу II визначено, що ІКП закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов`язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462) та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи.

При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов:

погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;

повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;

відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;

повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата.

За наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку №5 з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку.

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Відтак, зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №5626-0436-У від 12.02.2025 року на суму боргу в розмірі 26539,26 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов`язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права

При з`ясуванні фактів, з якими Закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1146, 1187 Цивільного кодексу України, які визначають підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, даних в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:

- порушення майнових (ст.386, ст.396 ЦК України);

- особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України), а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору (ст.611 ЦК України);

- прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК України);

- заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо.

Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених частиною 2 статті 1176 Цивільного кодексу України.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:

- поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;

- відшкодування шкоди, завданої майну та здоров`ю (наприклад, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);

- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;

- вчинення корупційного діяння;

- вчинення злочину;

- пошкодження майна;

- завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

- та інші випадки порушення прав особи.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., так як позивачем протягом судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів завдання моральної шкоди з боку відповідача. Оцінка ж майнової шкоди надається в межах стягнення з відповідача надмірно сплаченого податкового боргу.

Щодо повернення сплачених сум, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 23.07.2021 року №417, повернення сум єдиного внеску здійснюється в окремих випадках. Зокрема, в разі:

надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених ПКУ та іншими законами, на рахунок 3556;

виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Відповідно до пункту 6 Порядку повернення здійснюється на підставі заяви про повернення коштів з рахунків 3556.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 Порядку заява про повернення коштів з рахунків 3556 подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Податкового кодексу України.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До Заяви платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється платником особисто.

У разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків за формою згідно з додатком 2 до Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви (п. 9 Порядку).

У випадках невідповідності Заяви формі, визначеній у додатку 1 до Порядку; недостовірності викладеної у Заяві інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявності у платника заборгованості із сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з п. 6 Порядку, Заява залишається без задоволення. (п. 10 Порядку).

У разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені п. 9 Порядку, надає платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови. У разі подання Заяви в електронній формі таке повідомлення надається через електронний кабінет (п. 11 Порядку).

Згідно з нормами пункту 12 Порядку у разі якщо за результатами розгляду заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, формує та реєструє в Журналі реєстрації заяв про повернення надміру або помилково сплачених коштів Висновок, який засобами інформаційно-телекомунікаційної системи діловодства (або у паперовій формі) надсилає до самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.

На підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства Казначейство» формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі, яке виконує розрахунковий документ територіального органу ДПС за рахунок поточних надходжень за день на відповідний рахунок 3556 (п. 13 Порядку).

Повернення коштів, які були надміру та/або помилково сплачені на рахунки 3556, відкриті за символами звітності, які втратили чинність, у зв`язку з чим такі рахунки закрито, здійснюється з рахунків 3556, відкритих за символом звітності «204», у тому числі за рахунок поточних надходжень на такі рахунки (п. 14 Порядку).

Повернення платникам коштів здійснюється за рахунок поточних надходжень на рахунок 3556, на який сплачено кошти, що повертаються, крім випадку, визначеного у п. 14 Порядку (п. 15 Порядку).

З метою повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, формує у встановленому порядку розрахункові документи у порядку черговості отримання Висновків у розрізі символів звітності.

Суд враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 12 травня 2022 року по справі №160/1371/22 скасовано вимогу №Ф-10633-53/17У від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. за період з 2017 по 4 квартал 2018 року.

Станом на 31.01.2025 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску 26 539,26 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019.

12 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436-У на суму 26539,26 грн. за період з 2018 року по 2019 року.

02 червня 2025 року головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Браславець Людмилою Василівною за результатами розгляду заяви про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5626-0436У від 12.02.2025 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №78235461 про стягнення недоїмки в розмірі 26539,26 грн. та виконавчого збору в розмірі 2653,92 грн.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" 02 червня 2025 року головним державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Браславець Людмилою Василівною прийнято постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

04 червня 2025 року Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у межах ВП №78235461 з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнуто суму недоїмки 26539,26 грн. з карткового рахунку АТ "Райффайзен Банк".

Зважаючи на визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №5626-0436-У від 12.02.2025 року на суму боргу в розмірі 26539,26 грн., яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як органу який контролює справляння надходжень бюджету по даному збору, виникає необхідність сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 26539,26 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Креді Агріколь Банк" №71690215-1 від 06 червня 2025 року.

А отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Щодо стягнення з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з позовних вимог позивача, витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем оцінено в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на дату винесення рішення по справі від позивача заяви або відповідних доказів про відшкодування правової допомоги не надходило, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 20000,00 грн. підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №5626-0436-У від 12.02.2025 року на суму боргу в розмірі 26539,26 грн., яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №5626-0436-У від 12.02.2025 року на суму боргу в розмірі 26539,26 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми надміру сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 26539,26 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник